Перевірка домашнього завдання презентация

залитий сонячним огнем.
2) Ми, змалку зігріті материнською любов’ю.
3) Вертала додому задумана, з заплаканими очима.
4) Мати, готуючи сніданок, мимоволі задивилась на ранкове світло.

морфологічного вираження відокремлених означень, їх місцем у реченні відповідно до означуваного слова; формувати вміння знаходити в тексті відокремлені і невідокремлені означення;
виховувати любов до рідної природи.

означення, виражені одиничними прикметниками і дієприкметниками, прикметниками із за­лежними словами, дієприкметниковими зворотами, імен­никами у непрямих відмінках.
Відокремлення означень залежить від змісту вираженої реченням думки: потребує воно чи не потребує додаткового повідомлення. Найчастіше таке повідомлення супровод­жує окремий член речення (слово чи словосполучення). Наприклад: Непорушно стоять дерева (я к і?), загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою (М. Коцюбин­ський)', Швидко надходив вечір (яки й?), морозний, зоря­ний (О. Гончар). У першому реченні додаткову інформацію про підмет дерева несуть відокремлені однорідні узгоджені означення загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою, виражені дієприкметниковими зворотами. У друго­му — ознаки підмета вечір розкриваються за допомогою одиничних узгоджених означень морозний, зоряний, вира­жених прикметниками.

слова: Морозний сніг, блискучий та легкий, здається, падає на серце прямо (М. Рильський);
стоїть перед означуваним словом і має обставинний відтінок: Осяяні сонцем, гори блищать (Олександр Олесь);
відноситься до особового займенника (незалежно від позиції в реченні): Довго, довго чув я, полонений сном, солов'їну пісню за моїм вікном (В. Сосюра);
від означуваного слова відділене іншими членами речення: На покуті, залитий сонцем, під сліпучою синя­вою неба сидів старий Чумак (І. Багряний).
Неузгоджене означення відокремлюється, як­що стоїть після узгоджених означень: На широкі бес­сарабські степи, вільні, без пана й панщини, рвалась гаряча уява й тягла за собою сотки й тисячі (М. Коцю­бинський).
Речення з відокремленими означеннями вживаються в різних стилях, але виконують не однакову функцію. У художньому стилі є засобом образності, а в інших — пере­важно конкретизують думку, доповнюють додатковим повідомленням.

земля підняла зі свого лона на високих живих стеблах. Живе тіло кобз пахуче укрите жовтим пилом поросло пелюстками світить і золотіє, щось промовляє своєю усмішкою широкою незгасаючою.
Скільки того сміху на городі! Усі соняшники сміються веселі але водночас по-доброму замислені. Кожен щось хоче сказати тобі, тільки підійди, наблизь своє обличчя до нього, уважного і доброзичливого
(Є. Гуцало).

земля підняла зі свого лона на високих живих стеблах. Живе тіло кобз, пахуче, укрите жовтим пилом, поросле пелюстками, світить і золотіє, щось промовляє своєю усмішкою, широкою, незгасаючою.
Скільки того сміху на городі! Усі соняшники сміються, веселі, але водночас по-доброму замислені. Кожен щось хоче сказати тобі, тільки підійди, наблизь своє обличчя до нього, уважного і доброзичливого.
(Є. Гуцало).

вогонь, наляканий грозою в горах.

Чоловік збирав хмиз, похмурий і непривітний.