ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ВАДАМИ ІНТЕЛЕКТУ презентация

КАТЕГОРІЇ, ВЧИТЕЛЬ-МЕТОДИСТ

МОЗКУ);

ФУНКЦІОНАЛЬНІ (ПОРУШЕННЯ СПІВВІДНОШЕННЯ ПРОЦЕСІВ ЗБУДЖЕННЯ ТА ГАЛЬМУВАННЯ У ЦЕНТРАЛЬНІЙ НЕРВОВІЙ СИСТЕМІ);

ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНІ (ПОРУШЕННЯ РОБОТИ ВИЩИХ ПСИХІЧНИХ ФУНКЦІЙ);

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ (НЕСПРИЯТЛИВИЙ ВПЛИВ ДОВКІЛЛЯ)

СПОТВОРЕННЯ, ПОЛІМОРФНІСТЬ, ВАРІАТИВНІСТЬ, СТІЙКІСТЬ ПОРУШЕНЬ);

ТРУДНОЩІ ВИКОРИСТАННЯ У САМОСТІЙНІЙ ВИМОВІ ПРАВИЛЬНИХ АРТУКУЛЯЦІЙНИХ УСТАНОВОК;

ПОРУШЕННЯ СЛУХОВОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ;

НЕСФОРМОВАНІСТЬ ОПЕРАЦІЙ СЛУХОВОГО І КІНЕСТЕТИЧНОГО КОНТРОЛЮ, ОПЕРАЦІЇ ВИБОРУ ФОНЕМ;

ПОРУШЕННЯ ЗВУКО-СКЛАДОВОЇ СТРУКТУРИ;

ПОРУШЕННЯ ПРОСОДИЧНОЇ СТОРОНИ МОВЛЕННЯ

НАЗВ ПРЕДМЕТІВ, ЇХ ЧАСТИН І ДЕТАЛЕЙ;
- ПЕРЕВАЖАННЯ ІМЕННИКІВ З КОНКРЕТНИМ ЗНАЧЕННЯМ;
- ВІДСУТНІСТЬ СЛІВ УЗАГАЛЬНЮЮЧОГО ХАРАКТЕРУ;
- ВИКОРИСТАННЯ ОДНОТИПНИХ ДІЄСЛІВ;
НЕВЕЛИКА КІЛЬКІСТЬ СЛІВ, ЩО ПОЗНАЧАЮТЬ ОЗНАКИ
ПРЕДМЕТА ТА ЯКОСТІ ЛЮДИНИ;

НЕТОЧНІСТЬ ВЖИВАННЯ СЛІВ СХОЖИХ ЗА:

- ЗВУЧАННЯМ;
- БЛИЗЬКИХ ЗА ЛЕКСИЧНИМ ЗНАЧЕННЯМ;

– НАЗВОЮ ЦІЛОГО ПРЕДМЕТА;
- НАЗВИ ПРОФЕСІЇ – НАЗВОЮ ДІЇ;
- НАЗВИ ПРЕДМЕТІВ – НАЗВАМИ ДІЙ;
НАЗВИ ДІЙ – НАЗВАМИ ПРЕДМЕТІВ;

ТРУДНОЩІ АКТУАЛІЗАЦІЇ СЛОВНИКА;

ЗНАЧНЕ ПЕРЕВАЖАННЯ ПАСИВНОГО СЛОВНИКА НАД АКТИВНИМ;

НЕРОЗУМІННЯ ЗНАЧЕННЯ СЛІВ;

АГРАМАТИЗМИ;

НЕСФОРМОВАНІСТЬ СИСТЕМИ СЛОВОЗМІНИ І СЛОВОУТВОРЕННЯ

РЕЧЕНЬ;

АГРАМАТИЗМИ ПРИ:

- УЗГОДЖЕННІ: ІМЕННИКІВ З ПРИКМЕТНИКАМИ У РОДІ ТА ЧИСЛІ; ІМЕННИКІВ З ЧИСЛІВНИКАМИ; ІМЕННИКІВ З ДІЄСЛОВАМИ ЗА ЧИСЛАМИ, ОСОБАМИ;

- ЗМІНЮВАННІ РІЗНИХ ЧАСТИН МОВИ ПО ЧИСЛАМ; ДІЄСЛІВ ЗА ЧАСОМ;

- ВІДМІНЮВАННІ ІМЕННИКІВ, ПРИКМЕТНИКІВ, ЧИСЛІВНИКІВ;

- СЛОВОТВОРЕННІ;

- ВЖИВАННІ ПРИЙМЕННИКОВО-ВІДМІНКОВИХ КОНСТРУКЦІЙ (ПРИЙМЕННИКИ ПРОПУСКАЮТЬСЯ, ЗАМІНЮЮТЬСЯ)

СПОТВОРЕННЯ СТРУКТУРИ РЕЧЕННЯ:

- ПРОПУСКАННЯ СЛІВ;
- ПЕРЕСТАВЛЯННЯ СЛІВ

ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ;

ЗВ’ЯЗНІ ВИСЛОВЛЮВАННЯ НЕРОЗГОРНУТІ, ФРАГМЕНТАРНІ;

ПОРУШЕННЯ ЛОГІЧНОЇ ПОСЛІДОВНІСТІ ПРИ ПОБУДОВІ ЗВ’ЯЗНИХ

ВИСЛОВЛЮВАНЬ;

В МОНОЛОГІЧНОМУ МОВЛЕННІ (ПЕРЕКАЗ, РОЗПОВІДЬ)

СПОСТЕРІГАЄТЬСЯ НЕРОЗУМІННЯ ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВИХ,

ЧАСОВИХ, ПРОСТОРОВИХ ВІДНОСИН

СКЛАДИ ТА СЛОВА;

НЕРОЗУМІННЯ ЗМІСТУ ПРОЧИТАННОГО;

ПОРУШЕННЯ АНАЛІЗУ ЗВУКОВОЇ ТА МОРФОЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИ СЛОВА;

ПОРУШЕННЯ МОВНОГО АНАЛІЗУ ТА СИНТЕЗУ

спотворення складової структури слова – пропуски (додавання) голосних, приголосних, складів;

- перестановка букв у слові;

- перестановка складів у слові;

- окреме написання слів, злитне письмо;

- помилки граматичного характеру;

- заміни букв за графічною схожістю;

- пропуски, перестановка слів у реченні;

- нерозуміння змісту прочитанного

БУКВЕННОГО АНАЛІЗУ І СИНТЕЗУ;

- ФОРМУЄ НАВИЧКИ ЧИТАННЯ ТА ПИСЬМА;

- ПОПОВНЮЄ СЛОВНИКОВИЙ ЗАПАС;

- РОЗВИВАЄ ГРАМАТИЧНУ СИСТЕМУ МОВЛЕННЯ;

- РОЗВИВАЄ ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ;

- ВИХОВУЄ КОНТРОЛЬ ЗА ВЛАСНИМ МОВЛЕННЯМ ДИТИНИ;

- РОЗВИВАЄ ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ

ЛОГОПЕД:

- ФОРМУЄ (ЗАКРІПЛЮЄ) НАВИЧКИ ЗВУКО- БУКВЕННОГО АНАЛІЗУ І СИНТЕЗУ;

- РОЗВИВАЄ ФОНЕМАТИЧНІ ПРОЦЕСИ;

- ВИПРАВЛЯЄ ВАДИ ЗВУКОВИМОВИ;

- ПОПОВНЮЄ СЛОВНИКОВИЙ ЗАПАС;

- РОЗВИВАЄ (КОРЕГУЄ) ГРАМАТИЧНУ СИСТЕМУ МОВЛЕННЯ;

- РОЗВИВАЄ ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ;

- ЗАКРІПЛЮЄ (КОРЕГУЄ) НАВИЧКИ ЧИТАННЯ ТА ПИСЬМА;

- ВИХОВУЄ КОНТРОЛЬ ЗА ВЛАСНИМ МОВЛЕННЯМ ДИТИНИ;

- РОЗВИВАЄ ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ

порушенням інтелектуального розвитку, відбуваються позитивні зрушення у мовленнєвій діяльності.

Робота з розвитку мовлення проводиться в тісному зв’язку з вчителями та батьками дітей.

Навчально-виховний корекційний процес з дітьми, які мають вади розумового розвитку, спрямований на кінцевий результат - розвиток особистості та її соціальну реабілітацію.

дитини //Дефектологія. – 2007. - №11. – С. 49 – 51.

2. Піроженко Т. Мовлення дитини: Психологія мовленнєвих досягнень дитини. – К. : Главник, 2005 – 112с.

3. Синьов В. М. Розумова відсталість як педагогічна проблема. Навчальний посібник. – К.: 2007. – С. 17 – 37.

4. Соботович С., Тищенко В. Засвоєння розумово відсталими дітьми граматичних категорій та абстрактного лексико-граматичного значення слова // Дефектологія. – 1998. №4. – С. 2 –

5. Тищенко В. В. Зміст інтелектуального компонента мовленнєвої діяльності. Науковий Часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. – №3. – С.129 – 141.

6. Тищенко В., Рібцун Ю. Як навчити дитину правильно розмовляти : Від народження до п’яти років: Поради батькам. – К.: Літера ЛТД, 2006. – 128 с.