Нормативно-правове забезпечення страхової діяльності в Україні презентация

як механізм захисту виробників від ризиків, пов'язаних із суспільним виробництвом, стихійними лихами, втратами здоров'я.

діяльності

Україна;
− Цивільним кодексом України;
− законами та постановами Верховної Ради України;
− указами та розпорядженнями Президента України;
− декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України;
− нормативними актами (інструкції, методики, положення, накази), котрі прийняті Міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади і зареєстровані в Міністерстві юстиції України;
− нормативними актами органу, що згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю;
− нормативними актами органів місцевої виконавчої влади у випадках, коли окремі питання регулювання страхової діяльності були делеговані цим органам за рішенням Президента або Уряду України; − окремими нормативними актами колишнього Радянського Союзу та УРСР, які не були відмінені законодавством незалежної України.

Система правового регулювання страхової діяльності включає норми, визначені такими правовими документами:

ефекту при залученні мінімальних ресурсів страховиків, інших суб’єктів що працюють на страховому ринку та держави;
послідовність регуляторних дій, прогнозування кінцевого економічного ефекту та можливих негативних наслідків від кожної з них;
забезпечення безпечності, прибутковості та ліквідності об’єктів, на які здійснюється регулюючий вплив; розподіл функцій органів нагляду відповідно до завдань, які потрібно вирішувати.

Ефективність:

обов’язків страхових компаній, пропорційність відповідальності допущеному правопорушенню;
недопущення дискримінації, виключень, нерівності, свавілля органів нагляду щодо страховиків та страхових компаній у відносинах із своїми клієнтами і партнерами;
постанови, приписи, письмові розпорядження органу регулювання та нагляду, а також накази, розпорядження та відповіді на скарги споживачів страхових послуг, видані страховиком мають відновлювати справедливість чи справедливо визначати права та обов’язки осіб.

Справедливість:

особами законів та підзаконних нормативних актів, якість законів, відповідність та підпорядкованість нормативно-правових актів закону;
врахування вимог міжнародних нормативно-правових актів при ініціації законодавчих змін в страховому середовищі та в разі зміни внутрішньої політики страховою компанією.

Законність:

міжнародних угод. підписаних Україною;
відповідність методів державного регулювання діяльності страховиків існуючим проблемам та загальному стану економіки та фінансового ринку;
ґрунтовний аналіз при виборі методів та інструментів регулювання всіх можливих альтернативних варіантів та наслідків їх застосування

Адекватність:

економіки, ризиків, що характерні для даного виду бізнесу, та прийнятих векторів розвитку. В періоди економічного спаду державне регулювання набуває надзвичайно важливого характеру, вказуючи шляхи виходу із кризи захищаючи одночасно інтереси споживачів страхових послуг. Як в умовах економічного піднесення, так і спаду державне регулювання діяльності страхових компаній повинно ґрунтуватися на принципах, що забезпечить його ефективність, адекватність та прозорість, сприятимуть розвитку і прибутковості страховиків і захищатимуть споживачів страхових послуг.

Висновки

червня 1996 р. – К., 1996. – 43 с.
2. Закон України «Про страхування» // Уряд.вий кур'єр. – 1996. – 18 квітня.
3. Законодавство України про страхування // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. – № 4. – 368 с.
4. Закон України «Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про страхування"» // Голос України. – 2002. – 14 жовтня.
5. Бабенко В. Канали розподілу страхових послуг у промислово розвинутих країнах // Економіка України. – 2016. – № 7. – С.82 – 87.
6. Осадець С.С. Страхування. – К.: КНЕУ, 1998. – 528с. 7. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – К.: Знання, 2013. – 216 с.