Фізіологічні основи аромології презентация

органами.
Такі фактори, називаються сенсорними стимулами.
Фізіологія нюху (за І.П. Павловим), розглядає аналізатор як функціональну систему, що складається із 3 відділів:
Рецепторного (утворений специфічними рецепторними клітинами, розміщеними на периферії);
Провідникового (нервові волокна);
Центрального (ділянка в корі великих півкуль).

смакова.
Хімічні аналізатори (І.П. Павловим):
Смаковий (аналізатор ротової порожнини);
Нюховий (аналізатор носової порожнини).
Вони реагують на хімічний склад речовин.

2 зони:
Дихальну (Regio respiratoria);
Нюхову (Filla olfactoria).
Нюхова зона вистлана багаторядним миготливим епітелієм. Площа нюхової зони – 2-5 см кв. в кожному носовому проході.

нерв;
4 - Filla olfactoria;
5 – нюхова цибулина;
6 - нюхова область.

клітини. Форма - веретено, має 2 відростки - центральний (аксон) і периферичний (дендрит).
Периферичні відростки закінчуються на поверхні епітелія короткими нюховими волосками – війками. Діаметр війок 0,2 мк; завдяки довжині здатні переплітатись і забезпечувати контакт між молекулами пахучої речовини та нюховими клітинами.

Пронизані вивідними протоками залоз Баумана, що продукують серозну рідину (нюховий секрет). В ньому розчиняються ароматичні речовини, що потрапили в порожнину носа.

відчуття сприймання;
4 – внутрішня
нюхова мембрана;
5 - Filla olfactoria;
6 – базальні клітини.

є близько 20 нервових волокон;
Проходять через отвір в пластинці решітчастої кістки і приєднуються до нюхової цибулини, волокна називаються нюховими нервами;
Нюхові цибулини перетворюють специфічну інформацію (запах) в нервовий імпульс;

долі, а вторинні – в гіпокамповій звивині;
В центральному відділі головного мозку на запах, формується зворотня реакція у вигляді нервового імпульсу.

пахучої речовини;
Сприймання хвиль від коливання атомів у його молекулі.
Процес нюху реалізується внаслідок відчуття (перцепції) та його впізнання (ідентифікації).
Нюх може:
Понизитись (гіпосмія);
Повністю зникнути (аносмія);
Загостритись (гіперосмія);
Спотворюватись (дизосмія).

впливає на психоемоційну сферу людини);
Рефлекторний (вплив пахучих речовин на нюхові рецепторні клітини середньої частини верхньої носової раковини і носової перегородки, що пов’язана з нюховим аналізатором).
Ефірні олії здатні стимулювати діяльність дихальних шляхів, кровообігу, ендокринних залоз, функцій головного мозку.

ефекті внутрімолекулярного коливання на пахучу речовину, при якому виникає електромагнітне випромінювання, що впливає на рецептори нюхових клітин.

кількості нюхових електронів.
Резонансна теорія: відбувається нюховий резонанс в чутливих клітинах під дією променевої енергії на пахучу речовину.
Вібраційна теорія: запах не залежить від розміру, форми або реакційної здатності молекули, а від їх коливальних рухів. Коливальні частоти визначають якість запаху, леткість – здатність до адсорбції, а розчинність – його інтенсивність.

на клітини нюхового епітелія.
Стереохімічна теорія – запах обумовлений формою і розмірами молекули, а не їх хімічним складом. Запах залежить від того, наскільки точно їх молекули вписуються в комірки, розміщені на рецепторних мембранах нюхового аналізатора.
Адсорбційна теорія – молекула пахучої речовини адсорбується відповідною клітиною рецептора, а тепло, що виділяється, переходить в електричний імпульс.

на 1 млн. частин повітря. Ця здатність передається генетично.
Класифікацію запахів розробив Цваардемакер (1895 р., удосконалений варіант у 1914 р.)

лимонні, мигдальні);
Амбро-мускусні;
Часникові;
Пригорілі;
Каприлові (лат. “козлинні” відноситься запах: сиру, поту, згірклого масла, котячий);
Противні (наркотичні, клопинні);
Тошнотворні (риб’ячий жир).