Управління виховною діяльністю в навчальних закладах презентация

в НЗ; вироблення й розвиток умінь щодо аналізу виховного процесу й діяльності педагогічних працівників, у т.ч. адміністрації НЗ

вивчення навчальної дисципліни - іспит

Модуль 3 “Діяльність керівника НЗ з управління виховним процесом”

процес як частину цілісного педагогічного процесу, його особливості, завдання і функції у загальній системі соціалізації, виховання й розвитку особистості

у Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про дошкільну освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, “Про вищу освіту”, Національній стратегії розвитку освіти, Конвенції ООН про права дитини тощо

класів загальноосвітніх навчальних закладів» (наказ від 31.10.2013 № 1243)

тенденцією виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості до соціального та природного довкілля та самої себе

?

процесі їх діяльності й спілкування, що забезпечує взаємодію індивіда з оточуючим середовищем, формування його ставлення до дійсності (людей, себе, сім’ї, праці, держави, природи, світу речей тощо). Цей процес передбачає послідовну зміну мети, завдань, змісту, методів, форм, умов, необхідних для розвитку особистості й досягнення визначених позитивних результатів

самореалізується в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал

контексті громадянської і загальнолюдської культури, охоплює весь навчально-виховний процес.
Особливої уваги потребують питання превентивного виховання.
Особливої ваги набуває питання національно-патріотичного виховання підростаючого покоління.
Важливим завданням школи є підготовка підростаючої молоді до дорослого, сімейного життя.

№ 641);
Стратегія національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки (Указ Президента України від 13.10.2015 №580/2015 )

ЗМІ, громадсько-політичне життя тощо);
Концентричність на індивідуум – розвиток цілісної особистості, одночасне формування її якостей;
Віддаленість результатів виховання, їх стрибкоподібність;
Безперервність та довготривалість виховного процесу

одного:

Формування позитивних мотивів школярів у процесі усвідомлення ними мети виховної діяльності.
Засвоєння соціального досвіду, знань, необхідних для оволодіння головними сферами життєдіяльності людини;
Формування поглядів, переконань, ставлень, оцінок;
Набуття учнями гуманного досвіду поведінки, участь у суспільно-корисних справах;
Оцінка вихователем і самооцінка вихованцем дій, вчинків, проектування подальшої бажаної поведінки.

особистості, які слід сформувати у вихованця;
Вивчення індивідуальних особливостей вихованця, його позитивних і негативних рис, прогнозування розвитку, планування виховної роботи у поєднанні з активністю самого вихованця;
Реалізація програми виховання;
Спонукання учнів до самостійної роботи з розвитку своєї особистості.

ними, умови виховання, управління, яке забезпечує інтеграцію цих компонентів.

і взаємодії

діяльність педагога і вихованця, під час якої відбувається одночасний вплив на три сторони особистості останнього, а саме: пізнавальний світогляд (формуються знання, погляди, переконання), емоційно-вольову сторону (формуються почуття, бажання, емоції), дієво-практичну сторону (формуються вміння, навички, звички).
Будь-яка справа має пройти через голову (ПС), серце (ЕВ) і руки вихованця (ДП)

єдності виховання і самовиховання.
3. Координація зусиль всіх учасників навчально-виховного процесу;
4. Комплексний характер виховних творчих справ (різноспрямованість);
5. Системний підхід до виховання та управління ним.

педагогічного процесу та у відносинах між ними, по-друге, результатом процесу виховання є рівень вихованості дитини

природи, країни, себе самої, сім’ї, дорученої справи тощо)

Байбородова Л.В.)

педагогічних зусиль і засобів

навчання;
Прилучення до світової культури;
Система відношень: до друзів, дорученої справи, спорту, здорового способу життя тощо

праці вихованців (твори, малюнки тощо);
Аналіз шкільної документації;
Ранжування;
Соціометрія;
Метод експертних оцінок тощо.

відповідну сукупність соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства й держави, інших людей, праці, природи, мистецтва, самої себе

патріотизм;
політична культура;
розвинена правосвідомість;

здатність прощати й просити пробачення

в житті людини, здійснення природоохоронної діяльності з власної ініціативи

як естетичної цінності, ерудиція у галузі мистецтва

робочий час і т.п.

віра, добро, совість, правда, милосердя тощо;
Основні національні цінності - патріотизм, готовність до захисту своєї Батьківщини, почуття національної гідності, історична пам’ять, пошана до державних та національних символів, дбайливе ставлення до національних багатств, рідної природи тощо;
Основні громадські цінності - прагнення до соціальної гармонії й справедливості, захист індивідуальних прав і свобод, висока повага закону, право людини на життя, гідність, безпеку, рівні можливості, право на свободу думки, совісті, вибору конфесії, толерантне ставлення до інших поглядів;
Цінності сімейного життя - вірність, довіра, піклування про дітей, піклування про батьків, злагода між членами сім’ї;
Цінності особистого життя - орієнтація на пріоритет задоволення духовних потреб, внутрішня свобода, воля, мудрість, розум, реалізація власних нахилів, інтересів.