Історія педагогічної думки презентация

• Фребель • Дьюї • Монтессорі • Штайнер • Макаренко • Ващенко • Сухомлинський

ТЕМА 3.

ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ І УКРАЇНСЬКОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ.

систематизував знання людства про навчання і виховання через що вважається «батьком педагогіки».
Детально описав і обґрунтував використання класно-урочної системи навчання.
Закликав навчати всіх, усьому і будь яким чином.
Усе що можна показати слід показувати, а не лише словесно описувати.

«Немає потреби щось привносити людині ззовні, треба тільки розвивати, з'ясовувати те, що вона має закладеним у собі самій»

дітей»

Створив у своєму маєтку школу для селян.
Був прихильником єдності морального, розумового, фізичного і трудового розвитку.
Запропонував теорію елементарної освіти, в основі якої лежать число, форма і звук.
Головною метою навчання вважав розвиток здібностей дитини.
Розробив мету, зміст і методику виховання та навчання у сім'ї, яке повинне продовжуватися і вдосконалюватися у школі.
Звернув увагу на принцип природовідповідності в освіті: навчання і виховання має відштовхуватися від природних потреб, можливостей та інтересів дитини.

принципах: природовідповідності, культуровідповідності і самодіяльності – узгодження з природою дитини, узгодження з національним і культурним середовищем народу, і активність учня в процесі навчання.
Учитель є головною особистістю в навчальному процесі. Він повинен любити професію і дітей, бути бадьорим і енергійним. Бути прикладом для своїх учнів.
Самоосвіта має лежати в основі роботи як вчителя, так і учня.
«Вчитель лише до тих пір здатний насправді виховувати й творити, поки сам працює над своїм власним вихованням і освітою».

з педагогіки»

Прихильник асоціативної психології.
Процес виховання ділив на три складові: керування дітьми, виховуюче навчання і моральне виховання.
Висунув ідею виховуючого навчання.
Розробив теорію видів навчання: описового, аналітичного і синтетичного.
Виділив чотири ступені навчання: виразність, асоціація, система і метод.
Сприяв виокремленню наукової педагогіки зі складу філософії.

пізнай себе»

Сенс людського життя – самопізнання.
Сенс навчання і виховання – стремління до сродної (природної) праці.
Свій особистий розвиток слід узгоджувати з потребами суспільства.
Тіло і душа людини єдині, а отже єдиним має бути й тілесний та духовний розвиток людини.
Гармонія тіла і духу.

«Всяка праця благословенна Богом»

антропологія»

Найпершим обов’язком сім’ї є виховання людини, корисної суспільству.
Освіта має бути народною, тобто близькою і зрозумілою народу, базуватися на його мові, традиціях і культурі.
Не можна обмежувати школу тІльки до навчання або тільки до виховання.
Нерозривність і взаємопереплетіння навчання і виховання – головний принцип освіти.
«Мистецтво виховання — це мистецтво розвитку свідомості і волі»

дитячих садочків.
Організатор перших «дитячих садівниць».
Засновник дошкільної педагогіки як окремої галузі педагогічної науки.
Основою діяльності дитини є гра як найбільш природний для неї процес.
Наполягав на єдності мислення і дії у процесі вихованнята знань і умінь у процесі навчання.
Вважав, що дитина від природи наділена чотирма інстинктами: діяльнісним, гностичним, художнім і релігійним.
Розробив систему навчальних іграшок (дарів)

прагматизму.
Проголошував перевагу корисності перед науковим пізнанням та істиною.
Людина найбільш ефективно пізнає світ за допомогою експерименту.
Функція вчителя має змінитися – з диктатора на друга-порадника.
Сформулював етапи мислення: відчуття проблеми, її виявлення, уявлення можливого вирішення і з’ясування наслідків.

«Людина мисляча черпає пізнання зі своїх помилок не менше, ніж зі своїх успіхів».

розвитку дитини в процесі гри.
Методика використовується у роботі з дітьми дошкільного і раннього шкільного віку.
Дитина повинна пройти шлях людини в цивілізацію у дошкільному віці.
Головним завданням освіти є підтримка спонтанної творчості дітей і забезпечення їх всебічного розвитку – фізичного, духовного, культурного і соціального.
Дитині для становлення її особистості необхідне спеціальне розвиваюче середовище, в якому будуть зосереджені всі знання про навколишній світ.

педагогіки.
Вважав, що людське пізнання не має меж.
Підтримував повну незалежність закладів освіти від державного контролю.
Головною метою вальдорфської педагогіки є створення умов для розкриття учнем власних талантів в гармонії із собою і світом.
Важливе місце надається вихованню дитини як соціальної особи, готової до співпраці з іншими людьми, яка вміє знайти своє місце в суспільстві і відчуває взаємозв'язок з природним життєвим середовищем.

теорію і методику навчання та виховання в колективі.
Колектив формується як внутрішньо організована спільнота з єдиною суспільно значущою метою.
У процесі розвитку колектив спочатку отримує вимоги від педагога, а на стадії розвитку вже актив спільноти висуває вимоги до її учасників.
У сфері сімейного виховання закликав батьків допомагати дитині навчитися жити в дорослому суспільстві.

систематизував методику навчання у середній школі.
Сформулював головні принципи виховного ідеалу українців на засадах християнства, національних і загальноєвропейських цінностях.
В основі національного ідеалу – любов до Бога і Батьківщини. Результат виховання – людина, що служить Богові і Україні.

«Основне завдання виховання — виробити в учнів струнку систему високовартісних знань і виховати в них повноцінні, многогранні інтереси»

з молодим директором школи»

Творець гуманістичної моделі навчання і виховання в умовах тоталітарної системи.
Відстоював важливість інтересів особистості в учнівському колективі.
Все у педагогіці відбувається лише заради дитини, тому любов вчителя до дитини завжди має бути в основі будь якої освіти.
Не змушувати, а створити умови і атмосферу для розвитку ініціативи.

«Гідність — це мудрість тримати себе в руках»