Поняття, зміст та завдання організації праці презентация

метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об'єктивною необхідністю і невід'ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

на підставі:

— законодавчих та інших нормативних актів;
— генеральної угоди на державному рівні;
— галузевих, регіональних угод;
— колективних договорів;
— трудових договорів.

власники, об'єднання власників або їхні представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

такі елементи:

— поділ і кооперування праці, що передбачає науково обґрунтований розподіл працівників за систематизованими трудовими функціями, машинами, механізмами, робочими місцями, а також відповідне групування і комбінування працівників у виробничі колективи;

— нормування праці, що передбачає ретельний розрахунок норм витрат праці на виробництво продукції і послуг як основу для організації праці та визначення ефективності виробництва;

— організація та обслуговування робочих місць, що включає їх раціональне планування й оснащення відповідно до антропометричних і фізіологічних даних та естетичних смаків людини; ефективну систему обслуговування робочих місць; атестацію та раціоналізацію робочих місць;

— організація добору персоналу та його розвиток, що включає планування потреби у робочій силі, профорієнтацію і профвідбір, наймання персоналу, розробку концепції розвитку персоналу та її реалізацію;
— покращання умов праці, що передбачає усунення шкідливості виробництва, надлишкових фізичних, психологічних і емоційних навантажень, естетику виробництва, формування системи охорони і безпеки праці;

трудових процесів, упровадження оптимальних прийомів і методів праці;
— планування та облік праці;
— мотивація праці;
— зміцнення дисципліни праці.

— ефективне використання робочого часу, оптимізація режимів праці й відпочинку;
— раціоналізація трудових процесів, упровадження оптимальних прийомів і методів праці;
— планування та облік праці;
— мотивація праці;
— зміцнення дисципліни праці.

праці належать:

— науково-технічний прогрес, систематичне вдосконалення техніки і технології;
— система організації виробництва;
— психофізіологічні фактори й особливості екологічного середовища;
— фактори, пов'язані з характером завдань, які вирішуються в різних ланках системи управління виробництвом.

відбуваються зміни.

У масштабах народного господарства вдосконалення організації праці має такі завдання: відвернення економічних і соціальних втрат, забезпечення якнайповнішого використання людських ресурсів суспільства, регулювання співвідношення чисельності зайнятих у галузях матеріального і невиробничій сфері, перерозподіл працівників між галузями і раціональне розміщення ресурсів між регіонами країни тощо. Для цього застосовуються прямі і непрямі регулятори, що враховують ступінь розвитку ринкових відносин .

У межах підприємства головне значення для організації праці мають питання правильної розстановки працівників у виробництві на основі раціонального поділу праці й суміщення професій, спеціалізації і розширення зон обслуговування. Ще одним завданням є узгодженість діяльності — кооперування під час здійснення суворої кількісної пропорційності трудових витрат на взаємопов'язаних ділянках виробництва.

облік розміру мінімальної оплати праці, встановленої державою;
— випереджання темпів зростання продуктивності праці у порівнянні з темпами росту заробітної плати;
— оплата за кінцевими результатами діяльності підприємства здійснюється відповідно до кількості та якості витраченої праці;
— забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у зростанні продуктивності праці й поліпшенні діяльності підприємства;
— забезпечення відповідності в оплаті праці окремих професій, категорій і груп;

— індексація заробітної плати відповідно до темпів зростання інфляції;
— забезпечення оптимальної частки заробітної плати в собівартості продукції;
— аналіз середньої заробітної плати на аналогічних підприємствах у межах галузі народного господарства і планування її підвищення;
— вибір раціональної системи оплати праці;
— забезпечення соціальної захищеності працівників підприємства за допомогою державних і внутрішньоорганізаційних гарантій праці;

праці. При зіставленні даних мінімальних тарифних ставок для робітників з діючими на промислових підприємствах можна зробити такий висновок: на багатьох підприємствах мінімальні тарифні ставки, встановлені міжгалузевою угодою, взяті за основу. Подібна ситуація призводить до того, що керівники підприємств не забезпечують достатнього життєвого рівня своїх працівників, оскільки встановлені мінімальні тарифи є значно нижчими, ніж встановлений державою розмір споживчого кошика.

галузевої угоди. Поріг чутливості становить 10 % при переході від 1-го до 6-го розряду, що говорить про нераціональне встановлення співвідношень між розрядами. Пояснити це можна тим, що починаючи з 4-го розряду кваліфікаційні вимоги для переходу персоналу на більш високий розряд значно підвищуються. Для цього вже замало практичного досвіду, який був потрібен для переходу з 1 по 4 розряд, а потрібно ще й підвищення кваліфікації. Крім того, досвід провідних зарубіжних учених-економістів свідчить, що поріг чутливості має бути до 20 %.

переходом на більш високий розряд значно зростати. Це дасть змогу суттєво зацікавити працівників у підвищенні рівня кваліфікації й результативності праці, якої немає у сучасних умовах на промислових підприємствах. Така сама ситуація спостерігається і при розробці посадових окладів керівникам, спеціалістам і службовцям, тобто встановлений міжгалузевою угодою мінімальний міжкваліфікаційний коефіцієнт береться підприємствами за основу.