Соціальна відповідальність людини, держави та суспільства презентация

соціально-філософські й етико-гуманістичні аспекти.
Соціальна відповідальність ЗМІ: вплив на поведінкові моделі в суспільстві. Соціальна відповідальність освіти та науки.
Людина в інформаційному суспільстві. Сучасні тенденції і проблеми міжнародної безпеки.
Проект міжнародного стандарту з соціальної відповідальності ISO 26000.

економічного і політичної взаємодії держав: а) проблема запобігання світової термоядерної катастрофи та створення сприятливих умов для соціального прогресу всіх країн і народів; б) проблема подолання технологічної та економічної відсталості країн, що розвиваються і встановлення нового міжнародного порядку. 2. Проблеми взаємодії суспільства і природи: а) запобігання катастрофічного забруднення навколишнього середовища; б) забезпечення людства необхідними природними ресурсами (сировиною, енергією, продовольством); в) освоєння світового океану та космічного простору. 3. Проблеми взаємовідносин людей і суспільства: а) проблема зростання народонаселення; б) проблема охорони і зміцнення здоров'я людей; в) проблеми освіти і культурного зростання.

зміни її складу та властивостей під впливом діяльності людини. За будовою та характером впливу на атмосферу штучні джерела забруднення умовно поділяють на технічні (пил цементних заводів, дим і сажа від згоряння вугілля) та хімічні (пило- або газоподібні речовини, які можуть вступати в хімічні реакції).

моменту протягом якого здійснюється перехід від одного якісного стану в інший. Екологічна криза – ситуація, яка виникає в екологічних системах внаслідок порушення рівноваги під впливом стихійних, природних явищ, або ж внаслідок впливу атмосферних факторів. Екологічна криза – одна із глобальних проблем сучасності, яка проявляється в різкому загостренні протиріч між Л і П, порушення природних процесів. Причини виникнення:
1) довгочасна зневага об’єктивних законів розвитку навколишнього середовища,
2) зріст чисельності населення і нерівномірне розподілення його.
3) створення гігантських мегаполісів, що супроводжуються скороченням с/г земель,
4) створення нових магістралей
5) постійний зріст продукції
6) забруднення НПС відходами
7) низький рівень екологічної свідомості,
8) відсутність належної реалізації норм екологічного права.

і природу наука, техніка і технологія розглядаються як чинники занепаду як культури, так і природи. О.Шпенглер був впевнений в тому, що беручи на себе роль творця, спираючись на техніку, людство стає силою, що руйнує культуру, духовність, людське в самій людині. Техногенна цивілізація визначила таку форму раціональності, яка і спричинила кризовий екологічний стан.

впливає на людство глобальним чином, то “люди опинилися перед завданням прийняття солідарної відповідальності за наслідки їхніх дій у планетарному масштабі”. Дійсно, відповідальність має бути солідарною, тобто спільною, взаємною. Але вона також має бути структурованою. І не лише відповідно до інтелектуально-пізнавальних можливостей (наука), але й до владних можливостей щодо практичного впливу на суспільство і його зміни.

5.Етико-гуманістичні аспекти екологічної проблеми.

відповідальність освіти та науки.  

Засоби масової інформації – це інститути та форми публічного й відкритого поширення інформації для широкого кола користувачів, що здійснюється за допомогою технічних засобів. ЗМІ становлять складну систему, виділяють два головні їх типи: друковані (преса) та електронні (радіомовлення, телебачення, кінопродукція, аудіопродукція).
Сучасні ЗМІ представляють собою установи, створені для відкритої, публічної передачі за допомогою спеціального технічного інструментарію різноманітних відомостей будь-яким особам. Це відносно самостійна система, що характеризується множинністю складових елементів: змістом, властивостями, формами, методами і певними рівнями організації (у країні, у регіоні, на виробництві). Основні ознаки ЗМІ – це публічність, тобто необмежене коло користувачів; наявність спеціальних технічних приладів, апаратури; непостійний кількісний склад аудиторії, що змінюється залежно від виявленого інтересу до тієї чи іншої передачі, повідомлення або статті.

– функція спілкування, налагодження контакту (листи, дзвінки, обмін думками), пошук однодумців, висвітлення різних поглядів.
2. Організаторська – у ній найбільш наочно проявляється роль журналістики як "четвертої влади" в суспільстві. Через ЗМІ суспільство впливає на прийняття політичних рішень, ЗМІ роз'яснює прийняті постанови, державні рішення, згуртовує людей.
3. Ідеологічна (соціально-орієнтаційна), пов'язана з прагненням здійснювати глибокий вплив на світоглядні основи та ціннісні орієнтації аудиторії, на самосвідомість людей, їх ідеали та прагнення, включаючи мотивацію поведінкових актів.
4. Культурно-освітня, яка полягає в тому, щоб, будучи одним з інститутів культури суспільства й беручи участь у пропаганді та поширенні в житті суспільства високих культурних цінностей, виховувати людей на зразках загальносвітової культури, тим самим сприяючи всебічному розвитку людини.
5. Рекламно-довідкова, пов'язана із задоволенням утилітарних запитів у зв'язку зі світом захоплень різних верств аудиторії (сад, город, туризм, колекціонування, шахи і т.д. і т.п.).
6. Рекреативна (розваги, зняття напруги, отримання задоволення).
7. Функція "сторожового собаки" термін з'явився у США (боротьба ЗМІ із суспільними вадами, захист від корупції і бюрократії.
8. Функція критики й контролю.
9. Оперативна (обслуговування ЗМІ певних політичних об'єднань).

в держава встановлює абсолютний контроль над ЗМІ.
2. Авторитарна – ЗМІ повинні служити урядові і "роз'яснювати громадянам правильну політику".
3. Модель соціальної відповідальності – встановлює межі функціонування ЗМІ, залишаючи за собою право втручання в певні тематичні сфери.
4. Ліберальна модель ставить перед пресою завдання служити суспільству, бути сторожем демократії.

державному апарату. Так, за даними Євробарометра за 2006 рік, у середньому телебаченню довіряють 53% осіб, радіо – 61%, пресі – 45%. Тому дуже важливо, щоб преса відповідально ставилася до тієї Інформації, яку вона надає суспільству.

років висвітлюють проблеми розвитку університетської освіти як складової частини системи вищої освіти у XXI столітті. Серед них:
– масовизація вищої освіти;
– інтернаціоналізація;
– фінансова криза університетів і шляхи виходу із неї;
– проблеми якості вищої освіти;
– новітні технології навчання й проблема відкритості й конкурентоспроможності університетів;
– вирівнювання національних освітніх систем і роль університетів у цьому процесі;
– удосконалення управління;
– соціальна відповідальність університетів.

зокрема, моделі "академічного університету", "інноваційного університету", "університетського регіонального комплексу", "дослідницького університету". В умовах загальносвітової кризи, зменшення обсягів державного фінансування, університети вимушені шукати інші шляхи стабілізації свого фінансового становища. Тому у кінці минулого століття у Європі почали виникати моделі "підприємницького" або "інноваційного" університету.

співтовариства створено систему міжнародної безпеки. Її можна розглядати як:
1) політику, що сприяє створенню ефективних гарантій миру як для окремої країни, так і всього світового співтовариства;
2) стан економічних, політичних, соціальних, військових, міжнародних відносин, що гарантують захист від зовнішніх загроз, унеможливлюють війни, конфлікти і сутички;
3) умови, необхідні для існування і функціонування держав, забезпечення їхнього повного суверенітету та рівноправних відносин з іншими країнами;
4) метод захисту безпеки громадян, суспільства та національних інтересів держав.

зобов'язань, гарантій і можливостей її суб'єктів та її структури, зокрема від наявності таких складових:
а) наукова теорія (філософія), певна доктрина (концепція) та політика забезпечення міжнародної безпеки;
б) сукупність міжнародних, державних і громадських інститутів та організацій, які забезпечують безпеку особистості і суспільства;
в) засоби, способи та методи забезпечення міжнародної безпеки.

(глобальна, регіональна, субрегіональна, локальна, двосторонні домовленості);
• характер суб'єктів (особиста, суспільна, державнз);
• сфери суспільного життя (політична, економічна, соціальна, гуманітарна, психологічна, військова, культурна).
Таким чином, міжнародна безпека стає більш різносуб'єктною та неподільною і може стосуватись різних географічних територій, включати різних суб'єктів, які діють у різних сферах. Гарантування безпеки передбачає комплексний підхід, нероздільність безпеки і стійкого розвитку; безперервність дій, включаючи організацію постійного моніторингу і контролю за станом соціального і природного середовища та потенційно небезпечних об'єктів тощо.

однакового рівня безпеки для всіх країн;
• міжнародної співпраці у розв'язанні проблем безпеки;
• колективних дій для усунення агресії й унеможливлення причин її виникнення;
• використання широкого арсеналу засобів підтримання миру;
• довіри в міжнародних відносинах і прозорості світової політики та системності безпеки.

в результаті якої виникає певна шкода, що стосується конкретних матеріальних цінностей, знань, здоров'я людей, поширення інформації, насильство, помилкові дії, технічні збої тощо. Наявність різних загроз викликають почуття фрустрації та безвиході.

СВ компанії включає такі компоненти, як захист прав людини, навколишнього природного середовища, безпеку праці, права споживачів та розвиток місцевих общин, а також організаційне управління та етику бізнесу. Тобто у новому керівництві враховані усі принципи, які зазначені у Глобальній ініціативі ООН (документі, до якого приєдналося 6 тисяч компаній та організацій, серед яких 130 українських).