Іван Тобілевич (Іван Карпенко-Карий) 1845-1907 презентация

отже, несемо і творчість великого драматурга, поборника правди і простоти на сцені - Івана Карпенко-Карого. М. Рильський

побутового театру.

селі Арсенівці на Херсонщині, поблизу Єлисаветграда (нині Кіровоград)
Батько, Карпо Тобілевич, походив із збіднілих дворян, працював прикажчиком у пана.
Мати майбутнього драматурга, Євдокія Садовська, була кріпачкою, викупленою на волю своїм чоловіком.
Освіту Іван отримував у Бобринецькому училище, яке закінчив з відзнакою. Пізніше служив на посаді писаря в канцелярії, а потім обійняв посаду канцеляриста міського голови.

рр. Тоді він виступив як прозаїк, критик і публіцист. Як драматург Карпенко-Карий заявив про себе у 80-х рр. На засланні в Новочеркаську ним були створені п’єси «Бондарівна», «Чортова скала», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Мартин Боруля». На межі XIX і XX століть з’явилися найбільш відомі твори Карпенка-Карого «Сто тисяч» (1890) і «Хазяїн» (1900).У них автор виступив проникливим і водночас дотепним спостерігачем складних процесів, що зумовлювали суттєві зміни в житті українського суспільства. Перш за все драматург звернув увагу на викривлення селянської психології, спричинені маніакальною жагою збагачення. Карпенко-Карий створив також кілька п’єс на історичні теми. Із них найбільш відомою є трагедія «Сава Чалий» (1899). Усього драматургові належить авторство вісімнадцяти п’єс. Поза сумнівом, на драматургічній практиці Карпенка-Карого відчутно позначався його власний театральний, передусім акторський досвід, що диктував пошук таких сценічних засобів, які б сприяли формуванню масового українського глядача.

і дурень (1885) Наймичка (1885) Мартин Боруля (1886) Гроші (1889) Сто тисяч (1889) Батькова казка (1892) Твори Івана КарпенкоПаливода XVIII століття (1893) Лиха іскра поле спалить і сама щезне (1895) Понад Дніпром (1897) Чумаки (1897) Сава Чалий (1899) Хазяїн (1900) Гандзя (1902) Суета (1903) Житейськеє море (1904)