Михайло Василюк презентация

кров,  Хай, співоча вона,  Що з Кобзарської вийшла натури,  Що з народу прийшла –  У народ повертається знов!

Михайлу Василюку.
Його вірші та пісні живуть, хвилюють душу і допомогають в розбудові України, про незалежність якої він мріяв і присвятив їй свої рядки:
Без незалежної мені Не жить на світі незалежно. Не розмовлять беззастережно Й не звідать волі й уві сні.

(Лужанка) Тарутинського району Одеської області в родині переселенців зі Львовщини.
У 1943 році сім’я Василюків переїхала в село Новоселівку Арцизького району.
Він рано навчився грати на гармониці, бояні, з часом оволодів грою на багатьох музичних інструментах. В 15 років друкував свої перші вірші в районній газеті.
Дитинство було тяжким. Рано осиротів. Своє сирітство згадує у віршах «Сором» та «Калачі»:

кляв свою долю,  Ані прикру годину, -  Просто я був голодний Майже четверо діб!

і музичні здібності Михайла були замічені.
Він приймає участь в районних, обласних, республіканських конкурсах молодих самодіяльних поетів та композиторів. Про нього йде слава, як про талановитого виконавця своїх творів під баян, бандуру.
Працює директором будинку культури в селі Кислиці, потім в Першотравневому. Організовує нові колективи, шукає нові форми роботи, вивчає та впроваджує в роботу традиції та звичаї свого краю.

мені тиша,  Я візьму свій баян голосний,  І зійдуться до мене дівчата,  І прийдуть до дівчат парубки,  Й заколишуться в вальсі крилатім
Хвилі пар молодих залюбки

одним із ініціаторів відтворення на самодіяльній сцені класичних творів. Відновлена робота музично-драматичного театру. Поставлені опери Гулака Артемовського «Запорожець за Дунаєм» та Миколи Лисенка «Наталка-Полтавка», «Сватання на Гончарівці», «Москаль-Чарівник» та ін., які були показані на сценах далеко за межами Придунав’я.
Згодом М. Василюк стає мешканцем Ізмаїлу, працює директором клубу моряків.
Десять років життя в Ізмаїлі виявились особливо активними й творчими. Він керував хором, виступав як Кобзар, читав власні вірші, виконував народні та свої пісні, брав участь у різноманітних культурно-мистецьких заходах.
Але найдорожчим для себе він вважав ймення Кобзаря, яким і являвся офіційно, як член спілки Кобзарів України.

до людей. Бандура стала його улюбленим інструментом – незмінною супутницею його кобзарських виступів.
Любов до Кобзарства зародила в авторові думку про створення вокального ансамблю, який би доносив народну пісню до слухачів.
Підібрав любителів співу і назвали співочий колектив «Кобзарська дума», який має звання народного. Являється улюбленим колективом міста. Дякуючи «Кобзарській думі» пісні Василюка відомі в Придунав’ї, Одесі, Миколаєві, Києві та закордоном.
Зараз «Кобзарська дума працює під керівництвом талановитої людини, вірного носія традицій колективу Івана Борисовича Попазова.
В житті кожної людини є затишний куточок, де вона відпочиває душею, набирає натхнення. Для Михайла Деонисійовича таким куточком була родина, лагідна дружина – Ніна Давидівна та донечки – Оленка і Іванка.
Сонячну пісню склав та написав на честь народження доньки Іванни, на 35-річчя з дня народження дружини написав вірша «Минуло літо», згодом написав музику і ця пісня ввійшла в репертуар «Кобзарської думи».
Наділений дивовижною чутливістю у сприйнятті навколишнього світу Михайло Василюк міг надзвичайно тонко відчувати природу, її красу. Картини саме придунайської природи в різні пори року автор змальовує в багатьох своїх віршах:

розчарувань, але дякуючи наполегливості друзів, щирих шанувальників його таланту – збірка була видана з назвою «Серце на долоні бандури».
Доля відміряла Михайлу Деонисійовичу Василюку 49 років. 11 вересня 1991 року його не стало. Але як багато ним було зроблено за кілька десятиліть творчої і громадської діяльності.
Михайло Василюк – людина полум’яного темпераменту, творчого шаленства залишив нам золоті розсипи своїх поезій, нев’янучу їх красу. Вогнистий син України, співець життя, молодості, любові – таким він залишився у пам’яті друзів і сучасників.
Велику думу в пошуках великих І день, і ніч твори і осягай, Струмочком джерела прозоролиним Через загати русло починай.