Катерина Василівна Білокур презентация

Содержание

2. Дитинство Катерина Білокур народилася
4. Коли саме
5. У 1922 році
6. Від катастрофи
7. Наступає, мабуть, найважчий період
8. 1939 року
9. Завдяки підтримці прославленої
10. Її роботами захоплювалися багато геніальних художників, особливо Пабло Пікассо.
11. На початку
12. Могила Катерини Білокур на алеї Слави с. Богданівка в центрі села
13. Хата Білокурів у Богданівці — давно вже Музей-садиба Катерини Білокур.
14. Тут і вона сама, із трояндами — скульптура роботи Івана Білокура, племінника художниці.
15. Увічнення пам'яті
17. Картини
18. Художниця сама навчилася
19. «Жінка в зеленому
20. Війна і окупація розбили
21. Декілька слів слід сказати і про символіку
22. „Квіти за тином” 1935 р. – це
23. Після визволення України, художниця
24. У кінці 40-х років Катерина Білокур
25. «Квіти та горіхи»
27. 50-і роки ХХ
30. Це третій з автопортретів Катерини Білокур – „Автопортрет в зимовий день” (1957).
31. У творчому доробку
32. У своєму дивовижному мистецтві Катерина Білокур
33. „Богданівські яблука”
34. В останні роки життя
35. «Багрянець осені» (1950-і р.)
36. «Гай» (1955)
37. Катерина Василівна

Дитинство Катерина Білокур народилася в с. Богданівка Пирятинського повіту Полтавської губернії (тепер це Яготинський район Київської області). Коли саме — до кінця не з'ясовано. Сама художниця називала і

Слайд 1

Слайд 2Дитинство
Катерина Білокур народилася в
с. Богданівка Пирятинського повіту Полтавської

губернії (тепер це Яготинський район Київської області). Коли саме — до кінця не з'ясовано. Сама художниця називала і 23, і 24 листопада, і 1900, і 1901 рік. Офіційною датою її народження було зрештою визнано 25 листопада 1900 року.

Слайд 3
Приблизно у 6—7 років Катерина

навчилася читати. На сімейній раді було вирішено — у школу Катрю не віддавати, оскільки читати вона і так вміє, а економія одягу й особливо взуття — величезна.

Батьки Катерини Білокур

Слайд 4 Коли саме майбутня художниця почала малювати

— сказати важко, але, очевидно, це відбулося не в дитинстві, а вже в отроцтві. У 14 років Катерину застали за цим безглуздим, як усі вважали, заняттям. Було вжито невідкладних заходів — різки та найсуворіша заборона малювати. Відтепер дівчинці доводилося творити потайки.
У ставленні односельців до захоплення Катерини Білокур переважала точка зору її матері, Якилини Павлівни:

«От покарав нас Господь такою дочкою! У людей дочки в таких літах уже заміж повиходили, їхні матері зятів мають, а наша (не при хаті згадувати!) чортів малює!»

Потяг до малювання

Слайд 5 У 1922 році Катерина Білокур прочитала про

Миргородський технікум художньої кераміки. Вперше покинувши Богданівку, Катерина Білокур вирушає до Миргорода.

Слайд 6 Від катастрофи її врятувала творчість —

незважаючи ні на що, малювати Катерина не кинула, а ще й почала відвідувати драмгурток, організований подружжям Іваном Григоровичем і Ніною Василівною Калитою, богданівськими вчителями. Батьки Катерини погодилися на участь дочки у виставах, але за однієї умови — драмгурток не повинен заважати роботі по господарству. Вивчення ролей доводилось поєднувати з роботою на городі.

Драмгурток

Слайд 7 Наступає, мабуть, найважчий період у житті Катерини Білокур.

В цей час вона вирушає у справжнє паломництво до Канева, на могилу Тараса Шевченка.

Період духовного занепаду

«Тарасе Григоровичу, батечку, голубчику, соколику, ви самі це гарно
знаєте, теж колись по світу блукали та людей шукали, хоч ви мертвий,
допоможіть мені стати художником!»

Слайд 8 1939 року художниця відвідала двоюрідну сестру,

Любов Тонконіг, що жила через річку — і там, гостюючи, почула по радіо пісню «Чи я в лузі не калита була?» у виконанні прославленої Оксани Петрусенко. Чи то пісня, чи то голос, а може бути, і те, і інше так вразили Катерину, що вона всю ніч просиділа над листом — і вранці відправила його за досить незвичною адресою: «Київ, академічний театр, Оксані Петрусенко».

Оксана Петрусенко

Слайд 9 Завдяки підтримці прославленої співачки Оксани Петрусенко, що

прийшла в повний захват від робіт Катерини Білокур, остання в 1940 році відкриває в Полтавському будинку народної творчості свою першу персональну виставку з 11 картин.

Успіх виставки був приголомшливим.
Катерину Білокур преміюють поїздкою
до Москви, де художниця відвідує
Третьяковську галерею, Пушкінський
Музей, музей Леніна. Найбільше
враження на неї справили "малі голландці",
художники-передвижники і французькі
імпресіоністи.

Слайд 10 Її роботами захоплювалися багато геніальних художників, особливо Пабло

Пікассо.

Слайд 11 На початку червня 1961 року померла

94-літня Якилина Павлівна, матір Катерини. 10 червня Катерині Білокур було зроблено операцію. У той же день художниці не стало.

Слайд 12Могила Катерини Білокур на алеї Слави с. Богданівка в центрі села

Слайд 13 Хата Білокурів у Богданівці — давно вже Музей-садиба

Катерини Білокур.

Слайд 14Тут і вона сама, із трояндами — скульптура роботи Івана Білокура,

племінника художниці.

Слайд 15Увічнення пам'яті

Слайд 16

Слайд 17Картини

Слайд 18 Художниця сама навчилася розводити фарби, ґрунтувати полотно,

робити саморобні пензлики, розрізняти кольори, групувати палітру барв. Малювати починала з портретів своїх близьких родичів. Так, перші її роботи: «Жінка в зеленому корсеті» (1920-і рр.), «Портрет Олі Білокур» (1928), «Портрет Надії Кононенко» (1929), «Портрет колгоспниці Тетяни Бахмач» (1932-1933), «Портрет Софії Журби» (1940-і рр.) свідчать про прагнення молодої художниці досягти портретної схожості.

«Портрет Олі Білокур»
(1928)

«Портрет Софії
Журби» (1940-і р.)

«Портрет колгоспниці
Тетяни Бахмач»
(1932-1933)

Слайд 19«Жінка в зеленому
корсеті»

(1920-і рр.)

Слайд 20
Війна і окупація розбили надії Білокур. За весь цей

час вона створила тільки одну картину «Квіти на блакитному тлі».

Слайд 21Декілька слів слід сказати і про символіку кольору. Улюбленими фарбами Білокур

були ультрамарин і синій кобальт. Найвдаліші картини написані саме на синьому тлі.

Слайд 22„Квіти за тином” 1935 р. – це перша з робіт художниці

у специфічному „білокурівському” стилі.

Слайд 23 Після визволення України, художниця розпочинає роботу над картиною,

яку назвала «Буйна». Твір було завершено 1947 року.

Слайд 24 У кінці 40-х років Катерина Білокур створила немало майстерних композицій,

що принесли їй визнання і долучили її саму до більш високого рівня мистецтва: «Півонії» (1946), «Цар Колос» (1947), «Квіти та горіхи» (1948), «Колгоспне поле» (1948-1949).

«Колгоспне поле» (1948-1949)

Слайд 25«Квіти та горіхи»

Слайд 26 Однією з найяскравіших за

своєю емоційною силою є картина «Цар Колос».

Слайд 27 50-і роки ХХ ст. стають вершиною творчості

народної художниці. Вона починає створювати полотна справді філософського звучання. Це був період піднесення і визнання. Картини Білокур експонувалися у 1951 році в Москві на Другій декаді української літератури і мистецтва. Глядачів зачарували картини, що звеличували і підносили стихію цвітіння, були сповнені фантазії, дивовижних чарів.

Слайд 28

Слайд 29

Слайд 30Це третій з автопортретів Катерини Білокур – „Автопортрет в зимовий день”

(1957).

Слайд 31 У творчому доробку художниці багато натюрмортів. Найвідоміші

з них — «Снідання» (1950), «Квіти, яблука, помідори» (1950). «Натюрморт з хлібом» (1956), «Натюрморт з колосками і глечиком» (1958-1959), «Натюрморт» (1960), що уславляють рідну землю.

«Квіти, яблука, помідори»
(1950)

«Снідання»
(1950)

Слайд 32 У своєму дивовижному мистецтві Катерина Білокур проявила себе у жанрі

натюрморту, побудова якого дає нам відчуття фантастичної реальності чи реальної фантастики, яка існує на хиткій межі дійсності та марення. Саме в натюрморті проявляються риси живописного світу художниці.

“Снідання” 1950 р.

Слайд 33
„Богданівські яблука”

Слайд 34 В останні роки життя художниця захопилася акварельною технікою,

що засвідчують численні композиції, зокрема «Багрянець осені»
(1950-і р.), «Гай» (1955), «Осінь», «Вересень» (1956), «Напровесні» (1958). Усі вони хвилюють реалістичністю зображення, майстерним умінням художниці передати психологічний стан природи.

«Напровесні» (1958)

«Вересень» (1956)

Слайд 35
«Багрянець осені» (1950-і р.)

Слайд 36«Гай» (1955)

Слайд 37

Катерина Василівна прожила своє життя, визначаючи час за

цвітінням квітів та трав.
У неї був свій образ природи, не надуманий штучно. Вона просто таким бачила світ – непевним, безкінечним, стародавнім, в підвалини якого закладено особливу духовність.