Технології аранжування. Принципи організації заходів та подій презентация

організації події;
Використання нових-візуальних форм;
Елементи театру та основні театральні прийоми.

Г.Г. Курьерова. – М.: ВНИИТЭ, 1992.
О’Коннор, Дж. Искусство системного мышления: Необходимые знания о системах и творческом подходе к решению проблем [Текст] / Джозеф О’Коннор и Иан Макдермотт; Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2006.
Линч, К. Образ города [Текст] / Пер. с англ. В.Л.Глазычева; Сост. А.В.Иконников; под ред. А.В.Иконникова – М.: Стройиздат, 1982. – 328 с., ил.
Мамиконов, Л.Г., Овчиян, М.Р. Среда обитания в открытом море [Текст] // Техническая Эстетика, № 8, 1985/
Шимко, В. Т. Архитектурно-дизайнерское проектирование городской среды [Текст] / В.Т. Шимко. – М.: «Архитектура-С», 2006. – 384 с.: ил.
Хан-Магомедов, С. О. Проблемы и противоречия предметно-пространственной среды современного города [Текст] // ТЭ. 1978. № 9.
Федоров, В.В., Коваль, И.М. Мифосимволизм архитектуры [Текст] / В.В.Федоров, И.М.Коваль. – М.: КомКнига, 2006. – 208 с.
Гутнов А.Э., Лежава И.Г. Будущее города [Текст] / А.Э.Гутнов, И.Г.Лежава. – М.: Стройиздат, 1977.

або заходу бізнес напрямку)

об’єктів дизайну мають декілька подекуди самостійних блоків, в тому числі:

1. Що трактують емоційно-психологічний вплив на сприймаючого, учасника, глядача, покупця…
2. Що аналізують ознаки та параметри компонентів композиції та зв’язків між ними;
і 3. Що зазначають узагальнені (інтегральні) типи емоційних структур, пояснюючи та доносячі до глядача суть та азміст композиційного рішення.

Будь яке середовищне формування можна представити як візуальне поєднання площинних, об’ємних та просторових форм.
Їх головна відмінність— перші та другі (поверхні, речі та споруди) сприймаються ззовні, їх домінуюча характеристика – зовнішній вигляд; треті (інтер’єри, міські простори) сприймають всередині. Через матеріали поверхонь, фасадів та об’ємів.

Тобто категорія «простір», - сприймається пустою, із нисиченням або відсутністю обємів наповнення (люди, машини, дерева).
Термін!!! Контур простору.
Саме простірова складова в середовищному рішенні є домінуючою, пов’язуючі у ціле сполучення розташованих або додатних візуальних форм, розміри простору – відстані між об’єктами – визначають силу та характер взаємодії цих форм та об’єктів, а конфігурація простору визначає стан людини.

семінар

Ігровий концепт

Навчальний концепт

Розважальний концепт

весілля

екскурсія

обумовлена технічно (компоновка механізму, його частин);

Якщо відмовитись від сприйняття форми на основі аналізу її фнкціональності, розкривається її асоциативне таемоційне сприйняття;

Ці обидва рівня свідомості повязані та базуються на психофізіологічних реакціях людини;

Що сформовані на традиціях, звичках та знаннях людини;

Що впливає на гаму емоцій та поведінку ( внутрішні установки);

Що отримуємо? Естетичну реакцію.

середовища» зачіпає всі сторони формування середовища— і простір, і обладнання, і організацію процесу,так як містить повний цикл проектних дій архітектора-дизайнера». Феномен театралізація в середовища реалізується по-різному місті, в залежності від цілей і масштабів прояву:

«Театралізація образу середовища»– внесення в її візуальні характеристики риси яскравості, динамічності, видовищності, відмова від нейтральної подачі образів, які обслуговують простір та процеси. Формування емоційної та інформаційної насиченості міського середовища.

«Театралізація способу життя в середовищі»– орієнтація середовищного об'єкту на процеси інформаційно значущі, культурно-розважальні. Привертаючі увагу до специфічних форм торгівлі, що потребують розвиненої візуальної інформації.

заходи», розраховані на безпосереднє співучасть глядачів – карнавали, мітинги, ходи, ярмарки. Відрізняються вони від подій позиції 2 впровадженням рис «прямої » театральності – сценарію, розігрування «сюжетних» уявлень, застосування спеціальних елементів обладнання.

«Шоу» – пасивною участю глядача передбачають розподіл на «глядачів» і «акторів», зведення сценічних підмостків, лав для глядачів, виставлення огорожі сценічного майданчика, спеціальне технічне обладнання, ізоляцію «театру» від інших реалій середовища.
Дві перші позиції прагнуть до постійного перебування в середовищних ситуаціях, дві других розраховані на тимчасове, періодичне здійснення. Ці принципові варіанти в дійсності можуть поєднуватися, даючи різноманітні конкретні поєднання архітектурних і дизайнерських форм і композицій."

Будь-яка система – це сутність, яка підтримує своє існування і здатність до функціонування завдяки взаємодії своїх частин».
Системний підхід при дослідженні проблем міста (дискомфорт функціонального і психологічного характеру) надає інструментарій для цілісного розгляду складного об'єкта, яким є міська середовище, а також дозволяє досліджувати об'єкт в різних міждисциплінарних ракурсах. Елементний аналіз дозволяє визначити наступні основні частини системи міста: людина (суб'єкт); просторова структура (об'єкт) — середа предметно-просторового оточення. Говорячи про характер елементів системи, слід зазначити, що людина — це найбільш динамічний елемент міської системи. Предметно-просторова структура міста — це найбільш статичний і консервативний елемент, найповільніше змінюється. Асинхронність, неспівпадіння темпів розвитку цих елементів структури невідворотно призводить до виникнення та поглиблення протиріч між ними.
Для подальшого аналізу необхідно розглянути просторову структуру міста, як найбільш многосоставный елемент системи.

– фізичний простір;
перцептуальное простір – простір у сприйнятті людини (суб'єктивне сприйняття);
концептуальне простір – деяке наукове уявлення простору. Реальний (фізичний) простір міського середовища. Структура сучасного міста має різні верстви предметно-просторового середовища, які мають різну швидкість еволюції. У них не просто різні темпи фізичного старіння, але різна і швидкість стильових змін. Є три групи в основі міського простору :
Трасування магістралей, каналів, транспортних та інженерних комунікацій, майже неспроможні змінювати свої обриси – каркас міської структури;
Заповнення каркасів утворень, зон, паркових утворень, які можуть фізично перебудовуватися у міру амортизації складових їх будівель, споруд і ландшафтних комплексів – тканина міського середовища;
Елементи обладнання та наповнення міських просторів, які змінюються через зміну міських технологій, вимог способу життя, смакових пристрастей, фізичного старіння і т. п. – плазма, найбільш рухома частина комплексу міських доданків. Даний пошаровий аналіз дає можливість визначити шар, який найбільш оперативно «здатний» реагувати на зміни, що відбуваються в системі міста.

у міському середовищі треба пам'ятати про основні ефекти освітлення:
Функціональний;
Екологічний;
Мистецький;
Соціально-економічний.
Чотири основні компоненти середовища:
архітектурно-містобудівна;
Функціональна;
Світлотехнічна ;
Зорова.
Два перших – архітектурно-містобудівна і функціональний – представляють константну урбаністичну основу середовища, два інших – світлотехнічний і зоровий – змінні фактори, які вносять специфіку, що відрізняє штучну світлову середу від денний: це – системи штучного освітлення, які модифікуються в часі набагато швидше, ніж константна об'ємно-просторова структура середовища і протікають в ній функціональні процеси, і мають, крім того, характерною кінетикою, світлорозподілом і спектром; і це присутність людини, без якого поняття «середовище» та її зорові оцінки в умовах нестабільної (нічний-сутінкової-денний) адаптації втрачають сенс.

будь-якої світлової композиційної системи, що зберігається і в нічних умовах.
Його специфіка обумовлена тим, що:
1. У кожному місті ця першооснова має свої особливості – структурно-планувальні, історико-культурні, архітектурно-стильові, ландшафтно-кліматичні;
2. У темний час доби освітлюються не всі території, простори і об'єкти міста, як вдень, а лише ті, що функціонально використовуються або композиційно необхідні їх фрагменти. Функціональний компонент відображає константний зміст середовища, практично не змінюється при переході від дня до ночі, і означає в цій системі різне призначення ділянок та об'єктів міського середовища.
Його специфіка характеризується фактом дискретного, диференційованого за кількісними та якісними параметрами освітлення, що використовується ввечері у міському просторі:
На територіях;
Та об'єктах;
розрахованого на зорове сприйняття людей, які безпосередньо знаходяться у міському середовищі, тобто пішоходів, і в закритих мікросередовищах транспортних засобів (водії та пасажири).
Інтереси людей, що спостерігають нічне місто з інтер'єрів будівель, враховуються поки в мінімальній мірі.