Театр корифеїв на Миколаївщині та Вознесенщині презентация

таланти

українського театру Тобілевичів: І.К.Карпенка-Карого, М.К.Садовського, П.К. Саксаганського, М.К.Садовської-Барілотті – відомого драматурга, акторів, режисерів, які вписали золоті сторінки в розвиток національної культури.

перебували Марія Садовська та П.Саксаганський;
Улюблені ролі І.Тобілевича (Карпенка-Карого) зіграні на Миколаївських сценах;

жив у Миколаєві по в. Інженерній, 2 (служив у піхотному полку). Саме у Миколаєві він назавжди вирішує свою долю – молодий офіцер покидає армію і стає актором професійної трупи М.Старицького; у вересні 1883 р. майбутній геній уперше виходить на сцену театру Монте (що знаходиться на в. Адміральській).
Згодом він 14 разів прибував до Миколаєва на тривалі гастролі; написав кілька п`єс, мемуарну книгу “По шляху життя” ( тут є спогади про миколаївські роки, театрознавчі статті).
(21 грудня 1989 р. в канадському м. Торонто, поблизу українського театру ім. Т.Шевченка та ресторану “Одеса”, одна з вулиць названа іменем Саксаганського, нашого великого земляка. У Миколаєві вулиці Саксаганського нема).

на сцені з 1881 року, створив перший стаціонарний український театр у Києві в 1906 році, жив у Миколаєві під час тривалих гастролей, прибуваючи сюди 8 разів.

Братського району. Співала в операх, виступала у виставах театру корифеїв, і в Миколаєві теж, але життєвий шлях її урвався несподівано: трагічно
померла, надірвавши серце
на театральній сцені
в Одесі в 36 віці.

але дитинство та юність провів на Миколаївщині: у Вознесенську і Дмитрівці (цього ж району), Доманівщині – в Олександрівці над Чичиклією та в Молдавці (нині Козубівка), в с. Катеринівці (нині приєднане до Новокрасного Арбузинського району).

“батько українського театру” здобув знання рідної мови, традицій, народної моралі.
У Миколаєві він жив і працював під час гастролей, тут працював над своїми п`єсами, наші земляки стали прототипами його героїв, його п`єси увійшли в золотий фонд драматургії.

і творчий шлях видатни актриса та оперна співачка, окраса українського театру корифеїв єфросинія Зарницька, учасниця легендарних гастролей української трупи у Франції 1893 р.
“Вона співала, як соловейко, і голос її був чистий, ніби кришталь”, - писав тогочасний критик Ф.Сорсе.

з смт Врадіївка на Миколаївщині. Працював у трупах М.Кропивницького, М.Старицького

у Миколаєві
та Вознесенську.
У Вознесенську бували
М.Кропивницький,
І.Карпенко-Карий
та М.Заньковецька





У краєзнавчому музеї м. Вознесенська

До Миколаєва веде його стерно.
Та відчуває чаєчка-вістунка,
Що він пливе по золоте руно!
Валерій Бойченко
Не вірили, сміялися, глумилися:
- Ото придумав: серед степу –гай!
А він мовчав. Саджав собі – і край.
І виросли дерева, вкоренилися.
Не вірили, сміялися, глумилися:
- Театри? Малоросам? Ну й дивак! …
Микола Луків

Саксаганський
Її зорею називали Молодість мою гарячу
Ясною зіркою … Вона Знов перед собою бачу,
І справді трепетно ясна Юні сльози, юний сміх,
Була, як зірка… Щоб не знати більше їх.

Маркові дуби Три брати
Дуби ростуть поволі, неквапливо; Колись, на славу Україні,
Хто садить дуба – той його, можливо, Зродила мати трьох синів.
І не побачить вищим, аніж сам. Дала крилята їм орлині,
І душі, повні мрій і снів.