Контрольно-залікове завдання №1 по курсу інформатики на тему: Сценічна мистецтво презентация

мистецтво

Виконав студент режисерського відділу:
Хіміч Анастасія

Сценічне мовлення
3. Розвиток сценічного мовлення в Україні
4. Театральне мистецтво
5. Сценічна пластика
6. Система Станіславського
7. Використані джерела

сценічної мови, актор розкриває внутрішній світ, соціальні, психологічні, національні, побутові риси вдачі персонажа. Техніка сценічної мови — істотний елемент акторської майстерності; вона пов'язана із звучністю, гнучкістю, об'ємом голосу, розвитком дихання, чіткістю і ясністю вимови (дикцією), інтонаційною виразністю

основний курс навчання акторській майстерності. Комплексне навчання передбачає перехід від побутової, спрощеної мови, властивої більшості абітурієнтів, до виразного яскравого сценічного звучання голосу актора. Навчання сценічній мові нерозривно пов'язане з формуванням пластичної свободи, розвитком еластичності і рухливості дихальної і голосової апаратури, вдосконаленням мовного слуху, постановкою голосу.

.

словом актор створює мовну характеристику персонажа, передає його почуття, внутрішній стан. Різні сценічні обставини, темпоритм ролі, вистави тощо зумовлюють і акторську вимову. На сцені природно співіснують різні функціональні стилі усної мови — діловий, художній і розмовний. Умови функціонування мови в театрі настільки підпорядковані вимогам сценічної практики, що варто говорити про своєрідний, окремий сценічний стиль мовлення. 

їх дзвінкості в кінці слів і складів перед глухими приголосними. Однак це правило часто порушується в мовленні. Причому оглушують дзвінкі приголосні не тільки вихідці з південно-західного діалектного ареалу, а й актори інших областей. Так, оглушуються дзвінкі приголосні в кінці слів: виноград, вниз, писав; вихід, віз, спосіб; вигляд, через, штаб; гаразд, душогуб, заходь, рад; відповідь, зараз, осіб; — а також у середині слів: випадково, відбій, казки, передбачені, рідко, свідка; абсолютну, відпустка, підпис, швидко; відбиратиму, медсестра, тезка; будка, ворожкою, мотузка, підсумки; відкрила, зв'язки, слідчий.

ст., проте говорити про орфоепічні норми української мови цього періоду можна лишу умовно. Оскільки заслуга видатних діячів українського дожовтневого театру полягала саме в тому, що на сцені вони підносили народнорозмовну мову на рівень літературної. Своїм талантом вони стверджували красу, мелодійність, життєвість народної мови. «Багатьма людьми культура української усної літературної мови (її орфоепії, мелодики) пізнавалися саме через цей театр (театр корифеїв),— відзначає І. К. Білодід. Боротьба за доступність, правильність і чистоту мови була боротьбою за українське реалістичне мистецтво.

мови. Це природний, закономірний шлях. М. Л. Кропивницький, М. К. Заньковецька, М. К.  Садовський, П. К. Саксаганський вчились у народу, а їхні сучасники і наступники наслідували видатних майстрів сцени. Так, багато актрис наслідувало вимову Н. М. Ужвій, переймало мелодійність її інтонацій, вчилося співучості та поетичності мови, і навіть її характерне «завше» стало поширеним. Тому при оцінці сучасної практики сценічного мовлення треба зважати на тенденції розвитку усного літературного мовлення і на вироблення певних норм сценічної мови.

дії акторів перед глядачами. Театр — вид мистецтва, художньо освоює світ через драматичну дію, що здійснюється творчим колективом. Основа театру — драматургія. Синтетичність театрального мистецтва визначає його колективний характер: у виставі об'єднуються творчі зусилля драматурга, режиссера, художника, композитора, хореографа, актора.

.

сміху і сліз, любові й ненависті, драми і комедії людського буття. Театр видовищ –це синтез багатьох видів мистецтв, симбіоз пластики і тексту, вокалу і хореографії, естрадного номера і цирку, буфонади й ексцентрики, трюку і фокусу, музики і ритму. Театр – це вічне свято, а справжнє свято може організувати тільки режисер –майстер, творець яскравої мозаїки видовища.

.

ораторского искусства и даже в рамках так называемой драм терапии. Это одна из главных составляющих искусства актера. Даже не обладающий выдающейся внешностью и внушительным тембром голоса артист способен приковывать к себе внимание публики, если его мимика и жесты выражают эмоции персонажа с некой особенной эмоциональностью. Главной причиной, по которой добивались успеха в кино и на театральной сцене многие актеры, было именно их совершенное владение пластикой тела.

.

чем она должна выражаться. Потому первое, что требуется от такого актера - это работа над собой, упражнения и репетиции, которые будут занимать почти все время. Работа с телом для актера так же важна, как и для спортсмена. И как, и в спорте, подчас может быть утомительна.  Основатель одной из самых известных актерских школ Михаил Чехов ставил сценическое движение на первое место по степени значимости для раскрытия образа. Согласно его концепции, ни одно из движений актера на сцене не должно быть случайным.

.

первую очередь воспринимает то, что он видит на сцене, и только потом – то, что слышит. Киноактеры обладают большей свободой движений из-за возможности монтажа и разных планов съемки. Но для них на первое место выходит мимика и мелкие жесты, которые на экране видны гораздо лучше, чем на сцене. Упражнения по сценической пластике начинаются с избавления от телесных зажимов и принятия своего тела. Проще всего проходит эта часть обучения в школах актерского мастерства для детей. Детям намного легче вести себя природно и не бояться выражать себя языком жестов, тогда как взрослым на это обычно требуется время. По мере овладения пластикой тела работа с драматическими этюдами будет становиться все более слаженной. Органическое слияние речи, движения и эмоций актера при воплощении в персонажа становится неосознанным. Именно с этого начинается настоящее актерское мастерство.

.

знайшов своє вираження у вченні про надзавдання;
3. Принцип, який стверджує дію в якості збудника сценічних переживань і основного матеріалу в акторському мистецтві;
4. Принцип органічності творчості актора;
5. Принцип творчого перевтілення актора в образ