Виявлення хворих на туберкульоз. (Лекція 2) презентация

інфекційних хвороб, фтизіатрії і пульмонології
доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України
Василь Павлович Мельник

мікроскопія мазка, туберкулінодіагностика) чи пасивних методів (збір скарг і анамнезу, фізикальне, рентгенологічне дослідження і триразова мікроскопія мазка мокротиння) з метою встановлення попереднього діагнозу туберкульозу, який необхідний для сортування або відбору осіб з підозрою на туберкульоз, розробки і реалізації плану обстеження, в тому числі проведення пробного лікування для остаточного підтвердження чи виключення діагнозу туберкульозу. Виявлення хворих на туберкульоз є прерогативою будь-якого лікаря загальної лікувальної мережі.

методів і заходів.

Методи виявлення туберкульозу розрізняються за способом їх організації (пасивний, активний) і за видом методів діагностики (туберкулінодіагностика, флюорографія, лабораторні та інші методи).

періоду первинної туберкульозної інфекції (метод виявлення – туберкулінодіагностика);
Своєчасне – обмежений туберкульозний процес без бактеріовиділення (метод виявлення – флюорографія);
Несвоєчасне - туберкульозний процес деструктивний з бактеріовиділенням, або без МБТ, але розповсюджений (більше 2-х сегментів) (основний метод виявлення –мікроскопія мазка мокротиння);
Пізнє – виявлення занедбаних форм туберкульозу (фіброзно-кавернозного, циротичного, емпієми плеври, хронічного дисемінованого з розпадом, казеозної пневмонії) – такий туберкульоз формується на протязі 2-х і більше років.

населення. Усі повинні знати:
що туберкульоз - інфекційне захворювання;
характерні прояви туберкульозу;
способи виявлення туберкульозу;
особливості перебігу і лікування туберкульозу.

Підвищуючи кваліфікацію медичного персоналу. Лікарі, фельдшери й медсестри повинні:
знати рівень захворюваності й поширеності туберкульозу в своїй території та країні;
знати особливості туберкульозу різних форм і локалізацій;
бути пильними і настороженими щодо туберкульозу;
вміти виявити хворого на туберкульоз різних форм і локалізацій.

Розвиваючи можливості соціальної підтримки хворих (особливо старих, інвалідів, біженців, бездомних).

з виділенням мокротиння. Усі пацієнти, у яких є цей симптом, повинні пройти флюорографічне чи рентгенологічне дослідження і здати мокротиння для мікроскопічного дослідження на наявність кислотостійких бактерій. Кашель протягом 2-3 тижнів і більше часто супроводжується ще одним чи декількома з перерахованих нижче симптомів;
втрата маси тіла;
втомлюваність;
лихоманка;
пітливість вночі;
біль у грудній клітці;
задишка;
втрата апетиту;
кровохаркання.
Ці 9 симптомів, звичайно, не патогномонічні для туберкульозу, оскільки вони можуть спостерігатися і при злоякісних новоутвореннях і при гнійно-запальних захворюваннях органів дихання. Проте при наявності зазначених вище симптомів завжди треба думати про туберкульоз, оскільки він є заразною хворобою.

тіла;
лихоманка;
нічні поти.
Інші симптоми позалегеневого туберкульозу залежать від конкретного ураженого органу, наприклад:
при ураженні лімфатичних вузлів відзначається їхня припухлість, іноді з утворенням нориць із гнійним виділенням;
при ураженні суглобів відмічається біль і припухлість суглобів;
При туберкульозному менінгіті (звичайно в дітей) спостерігається головний біль, лихоманка, ригідність потиличних м‘язів, сонливість.
Якщо хворий знаходиться у тяжкому стані, то його необхідно негайно направити в спеціалізовану установу - протитуберкульозний диспансер.
У зв‘язку зі складністю діагностування позалегеневого туберкульозу медпрацівники загальної лікувальної мережі повинні направляти пацієнтів із симптомами позалегеневого туберкульозу до лікаря-фахівця.

й лікуванні пацієнта. Анамнез містить у собі соціальну, сімейну, медичну і професійну інформацію про пацієнта. При зборі анамнезу медичний працівник повинен визначити:
чи мав пацієнт контакт із хворим на туберкульоз?
чи входить пацієнт у групу підвищеного ризику щодо розвитку туберкульозу?

звільнилися з місць позбавлення волі та члени їх родин;
малозабезпечені особи;
безробітні;
особи, що знаходяться на обліку в службі зайнятості;
особи, що звернулися у відділ субсидій;
особи у приймальниках-розподільниках;
особи, що в ізоляторах тимчасового утримання.

цукровий діабет;
хворі на силікоз;
хворі, що тривало лікувалися кортикостероїдами;
хворі, що отримували імуносупресивне і променеве лікування;
хворі на рак;
ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД;
особи з тяжкими хронічними соматичними хворобами;
особи, що зловживають алкоголем;
особи, що зловживають наркотиками;
пацієнти, що знаходяться в наркологічних і психіатричних установах;
особи із залишковими змінами після спонтанно вилікуваного туберкульозу;
особи, які вилікувалися від туберкульозу;
усі рентгенпозитивні особи.
3) Групи ризику за епідемічними чинниками:
контактні із хворими на туберкульоз та члени їх сімей.

активного масового виявлення хворих є активні скринінгові методи обстеження на туберкульоз. Під скринінгом розуміють масове обстеження осіб, які не вважають себе хворими, для виявлення туберкульозу, який перебігає безсимптомно, скрито, або інших станів (фактор ризику майбутнього розвитку захворювання на туберкульоз). Скринінг, звичайно, проводиться з використанням дешевих, простих, краще інвазивних процедур, які мають високу чутливість і нижчу специфічність.
В Україні активні скринінгові методи обстеження на туберкульоз включають:
Скринінгову туберкулінодіагностику.
Скринінгову флюорографію.
Мікроскопія мазка мокротиння не набула ще скринінгового значення.

діагностика туберкульозу-це поглиблене обстеження осіб з підозрою та попереднім діагнозом туберкульозу із застосуванням комплексу клінічних, рентгенологічних, мікробіологічних та показаних різних лабораторних й інструментальних методів дослідження з метою уточнення діагнозу і встановлення остаточного клінічного діагнозу туберкульозу згідно з чинною класифікацією для проведення лікування.
Діагностика – це лікарська діяльність, яка спрямована на визначення причини, ознак та симптомів захворювання у пацієнтів, які знаходяться у медичному закладі чи на прийомі у лікаря. Лікар використовує медичні знання та всі відповідні методи щодо диференційної діагностики. Розрізняють діагностику туберкульозу легенів і діагностику позалегеневого туберкульозу.

Манту з 2 ТО ППД-Л застосовують для раннього виявлення початкових і локальних форм туберкульозу в дітей і підлітків. З цією метою проводять спостереження за динамікою післявакцинної алергії й виявлення первинного інфікування, а також визначення гіперергічних реакцій у раніше інфікованих мікобактеріями туберкульозу осіб.

дозволяє діагностувати туберкульоз легенів, тому цим хворим призначають додаткові методи діагностики.
Для кожної клінічної форми позалегеневого туберкульозу застосовують свої основні та додаткові методи діагностики. Основними з них є: морфологія крові, біохімічні, імунологічні, ендоскопічні методи дослідження , серологічні реакції, функціональна діагностика зовнішнього дихання, біологічна проба. Особливої уваги заслуговують такі методи.

методу полімеразної ланцюгової реакції розроблений Кері Мюллісом в 1983 році. У його основі лежить комплементарне добудування ДНК-матриці, яке здійснюють in vitro за допомогою ферменту ДНК-полімерази.