Сучасні можливості оцінки імунного статусу і ступеня імунних порушень презентация

Содержание

Основна функція імунної системи – захист організму від генетично чужерідного впливу зовнішнього та внутрішнього середовища Функції імунітету: Протиінфекційний захист Імунологічний нагляд Генетична ідентифікація та індивідуальність Властивості імунітету: Специфічність Лабільність Імунологічна пам’ять

Слайд 1Сучасні можливості оцінки імунного статусу і ступеня імунних порушень. Методи клінічної

та лабораторної діагностики. Принципи трактування імунограми.



Слайд 2Основна функція імунної системи – захист організму від генетично чужерідного впливу

зовнішнього та внутрішнього середовища

Функції імунітету:
Протиінфекційний захист
Імунологічний нагляд
Генетична ідентифікація та індивідуальність

Властивості імунітету:
Специфічність
Лабільність
Імунологічна пам’ять
Репродуктивна здатність
Автономність і взаємозв’язок з ендокринною, нервовою, кровотворною системами


Слайд 3Клінічна імунологія – це клінічна та лабораторна дисципліна, яка займається обстеженням

та лікуванням хворих з патологією імунної системи

Завдання клінічної імунології:

Раннє виявлення та лікування імунодефіцитів
Діагностика та лікування аутоімунних, алергічних та імунопроліферативних захворювань
Діагностика та лікування імунозалежного безпліддя
Корекція імунного статусу при трансплантації
Підготовка кадрів
Наукова діяльність
Накопичення банку даних про імунну патологію.


Слайд 4Участь клінічного імунолога необхідна при лікуванні таких захворювань:
Імунодефіцити: первинні, вторинні, ВІЛ-індуковані;
Алергічні

захворювання;
Хвороби сполучної тканини (системні захворювання сполучної тканини, васкуліти, еозинофільні асцити);
Ендокринні захворювання (поліендокринопатія цукровий діабет 1типу,хвороба Аддісона, тиреотоксикоз, тіреоїдит);
Захворювання крові (аутоімунна гемолітична анемія, ідіапатична тромбоцитотенічна пурпура, перніціозна анемія, амілоїдоз, аутоімунна нейтропенія, хвороби плазматичної клітини);
Захворювання нервової системи (множинний склероз, міастенія гравіс);
Імуноопосередкована патологія шкіри, нирок, серцево судинної системи, дихальної системи та травного тракту;
Імунотерапія в онкології, трансплантології;
Імунозалежне безпліддя

Слайд 5 Сучасному лікарю- лікувальнику для вибору оптимального варіанту лікування, імунокорекції необхідно:
Знати

основні положення про імунний статус людини;
Знати клінічне значення факторів імунної системи;
Використовувати клінічні критерії діагностики імунних розладів;
Вміти призначити лабораторне імунологічне обстеження і правильно інтерпретувати отримані результати імунограми;
Знати імунотропну дію традиційних медикаментозних середників;
Орієнтуватись в широкому переліку імунокоректорів, знати їх ефекти, покази та протипокази;
Вміти вибирати для кожного пацієнта імунокорегуючий препарат, визначати оптимальну разову і курсову дозу;
Знати показання до призначення моно- та комбінованої терапії.

Слайд 6Історичні етапи розвитку імунології
За 500 років до н.є. Фукіпід зауважив, що

під час епідемії чуми, окремі особи були несприйнятливими до інфекції.
Перші емпіричні спроби в імунології пов’язують з іменем Дженнера і його відкриття вакцини проти коров’ячої віспи
Початком розвитку імунології послужили відкриття Вірхова клітинної теорії, емпіричні Пастера теорії послаблення вакцин 1880р та Мечнікова - фагоцитозу 1882.
В1900 році Ланштайнером відкрито групи крові, Еріхом теорія білкових ланцюгів, 1902р- Ріше, Портьє- явища анафілаксії, 1906р-сповільнена гіперсенсибілізація відкрита фон Пірке, 1909р- Еріх досліджує імунний нагляд пухлин
Подальша історія розвитку імунології – це повоєнні роки. 1944р повідомлення Медовара і Берета про імунну толерантність та клонально-селекційна теорія Бернета. З того часу наукові дослідження прогресували у геометричній прогресії (антигени гістосумісності - Снел, Доссе, структура антитіл - Кебет, Портер, Едельман, класифікація імунопатологічних механізмів – Джелл, Кумбс)
Остаточним поштовхом, який сприяв виділенню клінічної імунології в окрему галузь науки була трансплантлогія (зв’язок імунної відповіді з МНС). Отже 20 століття стало початком самостійного існування клінічної імунології. Досягнення 80-90 років пов’язані з дослідженнями молекулярно-генетичних аспектів імунної системи.

Слайд 7Нобелевські лауреати в галузі молекулярної біології, генетики та імунології.
1901 – Е.Берінг-

відкриття антитоксичних антитіл і розробка серотерапії.
1905 –Р. Кох- дослідження в галузі туберкульозу
1908 – І.І. Мечніков та П. Ерліх – вкліад врозвиток імунітету, зокрема вивченні фагоцитозу
1913 – Ш. Ріше –відкриття анафілаксії
1919 – Ж. Борде – вивчення системи комплементу
1930 – К. Ланштайнер – відкриття груп крові
1960 – Ф.М. Бернет, П.Б. Медовар – вивчення імунологічної толерантності
1972 – Р. Портер, Д. Едельман – вивчення структури імуноглобулінів
1980 – Дж. Снелл, Ж. Доссе, Б. Бенецефар – За вивчення головного комплексу гістосумісності.
1982 – Суне Бугерстрем, Дж.Вейн, Бернет Самуельсон- відкриття ролі простагландинів
1986 – Ріта Леві- Монтальчіні, Стенлі Коен – відктиття тканинних факторів росту та регуляції нормального і пухлинного росту
Н.Йерне – за розробку вчення про ідіотипічнчі сітки- Ц.Мільштейн, ДЖ. Келер – за створення гібридомної технології для отриманні моноклональних антитіл.
1987 – С. Тонегава – за дослідження соматичної рекомбінації генів імуноглобулінів як основи формування різновидності антигенрозпізнаючих рецепторів лімфоцитів.
1987 – Барух С. Бламберг, ДюК. Гайдузек- вивчення HbsAg, та розробка генноінженерной вакцини проти вірусного гнпатиту В
1997 – Р Цинкернагель, П. Догнрті – за відкриття ролі молекули МНС в презентації антигена
1997 – Стенлі Б. Пюзинер – за вивчення протеїн- прионів і роль вірусних інфекції.
1998 – Роберт Ф. Фурчгорт, ЛуїсДж. Інгаро, Фарід Мурад – виявлення новогг типувнутрішеьоклітинних регуляторів- молекул оксиду азоту.
1999 Гюнтер Блобер - відкриття сигнальних пептидів, необхідних для спрямованогг транспорту синтезованих білків.
2001- Ліленд Хартвел, Тімоті Хант, Пол Ньорс – відкриття ключевих регуляторів клітинного полілу – білків циклінів та ферментів циклінзалежних кіназ
2002 Сидней Бремер, Дж. Салстон, Роберт Хорвіц – вивчення апоптозу- програмованої смерті клітини


Слайд 8Імунологія на Україні
Імунологічна служба України починалася з Українського науково-дослідного центру

клінічної імунології НАН та МОЗ України в 1987році
як галузь медицини з 1998р згідно наказу МОЗ України № 104 від 27.04.98.” Про розвиток клінічної імунології в Україні”. Розроблено відповідну структуру, фінансування, посадові інструкції, регламентовано поетапне лікування і діагностику, запроваджено форми підготовки кадрів та тематичне вдосконалення лікарів іншого фаху з питань клінічної імунології.
Очолює роботу Український національний центр клінічної імунології, йому підпорядковані обласні і міжобласні центри. Найнижчою ланкою є міський та районний імунологи. До них направляють на консультацію хворих всі спеціалісти та сімейні лікарі. В їхні обов’язки входить виявлення, лікування, диспансерне спостереження за хворими з патологією імунної системи, а також імунокорекція в лікуванні хворих з імуноопосередкованими станами.

Слайд 9Програма підготовки спеціаліста з клінічної імунології включає наступні розділи:
Вивченя імунної системи

- анатомія та клітинні елементи, механізми імунної відповіді, теорія імунорегуляції, трансплантаційна імунологія, імунотоксикологія, імунотерапія, онкоімунологія, імунологія репродукції
Знання і вміння використання лабораторних методів діагностики
Наукова робота.

Слайд 10Приоритетними напрямами в наукових дослідженнях визначено такі:
Епідеміологія імунопатології;
Імуноекологія;
Імунофармакологія;
Трансплантаційна імунологія;
Імунологія матері

і дитини;
Молекулярна імунологія і імуногенетика;
Біотехнології імунодіагностики та імунокорекції.

Слайд 11 Діагностичні терміни в клінічній імунології:
Хвороби імунної системи - пошкодження структури

і функції органів та клітин імунної системи, що супроводжуються клінічними та лобораторними проявами і потребують імунотропних методів лікування (первинні імунодефіцити, ВІЛ- інфекція, імуногематологія, аутоімунні хвороби).

Слайд 12 Діагностичні терміни в клінічній імунології:
Імунопатологічні синдроми - синдроми в

патогенезі яких провідна роль належить імунологічним порушенням. Вони діагностуються лабораторно, мають клінічні прояви і потребують використання в базовій терапії імунотропних препаратів (кріопатії, тривалий субфебрилітет, тривала еозинофілія, гіпер-/гіпо гамаглобулінемія, лімфопенія, прискорена ШОЕ, вторинній імунодифіцит).

Слайд 13Діагностичні терміни в клінічній імунології:
Імунодисрегуляторний стан –персистуюча дисфункція імунної системи, яка

вирівнюється самостійно без імунокорекції або переходить в імунопатологічний синдром(стан після перенесеного ГРВЗ, стресу).

Слайд 14Методи обстеження імунологічних хворих
збір імунологічного анамнезу,
клінічне обстеження хворих з проведенням

необхідних загально клінічних методів діагностики відповідно до нозології,
лабораторне обстеження імунного статусу

Слайд 15Лабораторні методи в клінічній імунології
Визначення антигенів (Інфекційних, ауто-антигенів, алоантигенів, алергенів)

та антитіл до них (імуноглобулінів).
Імунохімічні - визначення цитокінів та їх рецепторів, компонентів комплементу, білків гострої фази, мікроглобулінів, імунних комплексів, структури імуноглобулінів
Клітинні методи - популяції та субпопуляції лімфоцитів, їх клональності, функціональної активності різних груп клітин, перинатальна діагностика генетичних розладів та ін.

Слайд 16Клінічна імунологія тісно пов’язана рядом теоретичних та клінічних дисциплін
біологія, анатомія,

гістологія, фізіологія, патфізіологія, біохімія, мікробіологія, фармакологія,
педіатрія, хірургія, внутрішні хвороби, стоматологія, ендокринологія, акушерство, офтальмологія, ЛОР, онкологія, травматологія, трансплантологія, неврологія

Слайд 17Знання основ клінічної імунології потребують всі спеціалісти
для того, щоб вчасно

звернутися за консультацією до імунолога при підозрі на імунодефіцит,
щоб своїм незнанням імунологічних механізмів не нашкодити в призначенні лікування.

Слайд 18 Імунний статус
це сукупність кількісних і якісних ознак, які відображають стан

імунної системи людини в конкретний період часу. Імунний статус постійно змінюється під впливом внутрішніх та зовнішніх чинників, тому його оцінювати потрібно в сукупності з наявністю клінічних ознак в даний конкретний момент.
Імунний статус має клінічні та лабораторні ознаки, які відповідно можна встановити при зборі анамнезу, клінічному, інструментальному та лабораторному обстеженні.



Слайд 19Імунограма
це лабораторна складова імунного статусу.
ЇЇ аналізують в динаміці за відповідними

принципами та критеріями.

Слайд 20Імунологічний паспорт
В ідеалі у кожної людини необхідно мати вихідну імунограму зроблену

в стані спокою, здоров’я, психологічного комфорту, вранці натще через годину після сну.
Це так званий людини, від якого в подальшому можна відштовхуватися в разі хвороби. Імунологічна паспортизація населення – одне з головних завдань клінічної імунології на Україні згідно програми “Здоров’я нації”.


Слайд 21Імунологічний анамнез
Він збирається протягом 60- 90 хв і складається з таких

етапів(ДраннікГ.М.1999):

З’ясування приналежності до ризику спадкових розладів імунної системи;

Перенесені інфекції, гнійно-запальні процеси : частота, локалізація, збудники, моно чи полііефекція, міксти - віруси, паразити, гельмінти, ефективність лікування;

Шкідливі пристрасті: алкоголізм, наркоманія, куріння, сексуальні збочення;



Слайд 22Імунологічний анамнез
Несприятливі фактори проживання та умови праці: контакт з хімічними речовинами,

ліками, гербіцидами, випромінюванням, високі низькі температури, високогір’я, крайня північ тощо, нічні зміни фізичні перевантаження, стреси, великий спорт;
Онкопатологія, лікування цитостатиками, кортикостероїдами, антибіотиками, променева терапія;
Алергологічний та вакцинальний анамнез;
Аутоімунні захворювання, епізоди переливання крові та кровозамінників, трансфузійні реакції, трансплантаційний імунітет;
Перенесені інтоксикації, травми, опіки, ендокринні захворювання, порушення харчування;
Патологія вагітності, безпліддя

Слайд 23Алгоритм клінічного обстеження хворого з патологією імунної системи:
Фізичне обстеження органів і

тканин імунної системи: лімфовузли, тимус, селезінка, мигдалики, причому важливим є не тільки збільшення, а і зменшення;
Дослідження шкіри та слизових: тургор, сухість, висипання, пігментації та депігментації, новоутвори, герпетичні, грибкові ураження, звиразкування, запалення;
Опорно-руховий апарат: міалгії, атрофії, суглобові та кісткові зміни порушення фукції;

Слайд 24Алгоритм клінічного обстеження хворого з патологією імунної системи:
Бронхо-легенева система: хронічні запальні

процеси фіброз, бронхообструкція, бронхлектази;
Серцево - судинна система: тромбоз, атеросклероз, кровоточивість, запальні процеси, оперативні втручання та маніпуляції, васкуліти, синдром Рейно, ДВЗ синдром;
Травна та видільна система: хронічні запалення, аномалії розвитку, діарея гепатомегалія, тощо;
Нейроендокринна система: хронічна втома, запальні процеси, аутоімунні, вади розвитку, ендокринопатії;

Слайд 25Лабораторне обстеження імунного статусу
Тести першого рівня:
Т-кітинного імунітету (Т-клітини): кількість,

субпопуляції (CD2, CD3, CD4, CD8, CD16, CD4/CD8);
гуморального імунітету: кількість та субпопуляції (CD19, CD20, CD22, CD24), спектр сивороткових імуноглобулінів, ІgM, IgA, IgG;
Оцінка фагоцитарної активності: кількість фагоцитуючих клітин, активність фагоцитозу, кисневозалежний метаболізм-НСТ-тест
Оцінка системи комплементу: визначення фракцій С3, С4, С5.

Слайд 26Лабораторне обстеження імунного статусу
Тести другого рівня:
проліферативна здатність - реакція бласттрансформації (РБТ)

на мітоген з фатогемаглютинином (ФГА), лаконосом, чи конканаваліном (КонА) та атигени;
HLA-фенотип, функцію НК-К клітин (CD16/CD56)
Цитокіноваий спектр: прозапальні (Il1, IL2, IL6, IL12, TNFa, інтрферонY) та протизапальні (Il4 IL5 IL10 IL13), ростові фактори, рецептори, адгнзивні молекули;
Рівень специфічних антитіл;
Рівень специфічної клітинної сенсибілізації;
Шкірні проби, ГСТ, ГНТ;
Виявлення активованих Т- та В-клітин(DR CD25 CD69)
Тести міграції лейкоцитів, чутливості клітин імунної системи до імунотропних препаратів.


Слайд 27Методи дослідження
Т- і В- лімфоцити: розеткоутворення з еритроцитами барана, імуногістохімічний тест

з МАТ, цитофлюориметрія з МАТ, РБТЛ з аутоантигенами, гальмування міграції з мітогенами, визначення клітинної цитотоксичності.
Натуральні кіллери: радіоімунний, імуногістохімічний, проточна імунофлюороцитометрія.
Фагоцитуючі клітини: імунофлюорисцентний метод, радіоімунний, імуноферментний, тести поглинання та кіллінгу мікроорганізмів, метаболічна активниістьфагоцитів.
Гуморальній імунітет вивчають методами, які грунтуються на реакціях аглютинації (імунофлюорисценція, тест нейтралізації, гальмування аглютинації, аглютинація Бой дена, антиглобуліновий тест), преципітації в розчинах та твердих середовищах (імунодифузія, імуноелектофорез).
Визначенні антигенів та антитіл проводиться радіоімунним, імунофлюорисцентним, імуноферментним, та полімеразною ланцюговою реакцією.

Слайд 28Принципи аналізу імунограм:
Імунограма аналізується в комплексі з клінічною картиною даного пацієнта;
Реальну

інформацію несуть стійкі і виражені відхилення
Аналізують показники в комплексі, а не кожен зокрема
Імунограми в динаміці значно інформативніші, ніж одна
При аналізі однієї імунограми висновки тільки попередні


Слайд 29Принципи аналізу імунограм:
В заключенні провідна роль відводиться клінічним ознакам, а не

лабораторним
Відсутність змін в імунограмі при запальному процесі трактується як прогностично несприятлива
Оцінка імунного статусу не єдиний, але важливий етап діагностики хвороби і моніторингу лікування


Слайд 30Імунний годинник -
шкала оцінки варіантів імунних Нормальне співвідношення CD4 та CD8;
Помірне

збільшення CD4 та помірне зменшення CD8( при аутоімунних проявах та алергії);
Помірне зменшення CD4 та помірне збільшення CD8 ( імунодефіцит);
Різке зниження CD4 та нормальна кількістьCD8 (при НІДі);
Різке зниження CD4 та зростання CD8 (онкопатлогія);
Зростання CD4 та нормальний вміст CD8 (аутоімунна патологія);
Нормальна кількість CD4 та зростання CD8 (імунодефіцити, пухлини, алергія);
Зниження CD4 та CD8 (інтоксикація, стреси, опромінення, імуносупресивна терапія);
Зростання CD4 та CD8 (початок вірусних інфекцій)

Слайд 31Імунної система перебуває в двох станах
Спокійної врівноваженої діяльності, спрямованої на підтримання

гомеостазу

Активної напруженої роботи
для відновлення гомеостазу


Слайд 32Динаміка імуноло-гічних показників при нормально- му перебігу запалення




























Слайд 33КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ ІМУНОДЕФІЦИТІВ (І)
підвищена частота неускладнених інфекційних хвороб, викликаних звичайними патогенними

інфекційними збудниками: гострі інфекційні хвороби верхніх дихальних шляхів, ротової порожнини, сечостатевої системи в т.ч. кандидози (6 і більше разів протягом року);
частий розвиток ускладнень гострих запальних хвороб ЛОР-органів та дихальних шляхів: синусити, отити, пневмонії (2 і більше протягом року);
бронхіти (4 і більше разів протягом року);
частий розвиток загострень хронічних запальних хвороб органів дихання та сечостатевого тракту (2 і більше разів протягом року);

Слайд 34КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ ІМУНОДЕФІЦИТІВ (ІІ)
атиповий перебіг інфекційних хвороб,
резистентність до стандартних схем

етіотропної та патогенетичної терапії (2 і більше місяців лікування);
потреба в антибіотиках “резерву” і довенних інфузіях протиінфекційних засобів;
інфекційні хвороби, викликані слабовірулентними (низькопатогенними) і атиповими збудниками;
часті рецидиви лябіальної і/або генітальної герпесвірусної інфекції (4 і більше разів на рік);

Слайд 35КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ ІМУНОДЕФІЦИТІВ (ІІІ)
активація млявих (латентних) інфекцій із системними клінічними проявами

та переважною схильністю до уражень нервової системи та органу зору (вірус Епштейна-Барр, цитомегаловірус, токсоплазми тощо);
розвиток остеомієліту, менінгіту, сепсису, перитоніту (2 і більше випадків протягом життя).
часто змішані форми інфекцій, зміна інфекту під час хвороби;
системні мікози;
розвиток гнійних та гнійничкових процесів шкіри та/або внутрішніх органів: генералізовані піодермії, фурункульози, карбункули, флегмони, глибокі абсцеси;
розвиток остеомієліту, менінгіту, сепсису, перитоніту
(2 і більше випадків протягом життя).


Слайд 36ЛАБОРАТОРНІ ОЗНАКИ ІМУНОДЕФІЦИТІВ
Тривалі зміни показників клітин крові та загальних гуморальних

імунологічних показників (більше 1 місяця):
лейкопенія
лімфопенія
лімфоцитоз
нейтропенія
моноцитоз
тромбоцитопенія
гіпогамаглобулінемія
РОЗХОДЖЕННЯ КЛІНІЧНИХ ТА ЛАБОРАТОРНИХ ПОКАЗНИКІВ


Слайд 37ТАКТИКА ОБСТЕЖЕННЯ ПАЦІЄНТА З ПІДОЗРОЮ НА ІМУНОДЕФІЦИТ
КЛІНІКО-АНАМНЕСТИЧНІ ОЗНАКИ

ЛАБОРАТОРНІ

ОЗНАКИ (ГЕМОГРАМА)

СКЕРУВАННЯ ДО КЛІНІЧНОГО ІМУНОЛОГА
ІД неуточнений – D84.9 за МКХ-10

КОНСУЛЬТАЦІЯ КЛІНІЧНОГО ІМУНОЛОГА

ІМУНОТЕРАПІЯ

Слайд 38ІМУНОСТИМУЛЯТОРИ (за точкою прикладання)
З ПЕРЕВАЖНИМ ВПЛИВОМ НА МІСЦЕВИЙ ІМУНІТЕТ (лізоцим)
З

ПЕРЕВАЖНИМ ВПЛИВОМ НА СИСТЕМНИЙ ІМУНІТЕТ:
КЛІТИННУ ЛАНКУ (тимоміметики, інтерлейкіни)
ГУМОРАЛЬНУ ЛАНКУ (нуклеїнат натрію, мієлопід)
ФАГОЦИТОЗ (поліоксидоній, галавіт)
СИСТЕМУ ІНТЕРФЕРОНІВ (циклоферон, неовір, аміксин, рекомбінантні інтерферони)




Слайд 39ІМУНОКОРЕЦІЯ (І) (ІД, лімфоцитарний тип)

СТИМУЛЯТОРИ СИНТЕЗУ ІЛ-2 (ІЗОПРИНОЗИН)
ТИМІЧНІ ПЕПТИДИ:
- старі –

ТИМАЛІН, ТАКТИВІН, ТИМОПТИН
- нові – ЗАДАКСИН, ІМУНОФАН

ІМУНОЛОГІЧНІ КРИТЕРІЇ
1. Зниження вмісту CD3, CD4, CD25.
2. Зниження імунорегуляторного індекса CD4/CD8.
3. Зниження продукції ІЛ-2.
4. Збільшення продукції ІЛ-4, 5, 6.

Слайд 40ІМУНОКОРЕЦІЯ (ІІ) (ІД, інтерфероновий тип)
ІНДУКТОРИ ЕНДОГЕННОГО ІНТЕРФЕРОНУ
І NK-КЛІТИН:
Акридони (НЕОВІР, ЦИКЛОФЕРОН);
Антиагреганти (КУРАНТИЛ);
НОВІ

(індуктори пізніх інтерферонів) – (КАГОЦЕЛ)

ІМУНОЛОГІЧНІ КРИТЕРІЇ
1. Зниження вмісту CD4, CD16.
2. Зниження імунорегуляторного індекса CD4/CD8.
3. Зниження продукції гамма-ІФН.
4. Збільшення продукції ІЛ-4, 5, 6.

Слайд 41ІМУНОКОРЕЦІЯ (ІІІ) (ІД, гуморальний тип)
НЕСПЕЦИФІЧНІ ІМУНОГЛОБУЛІНИ:
- БІОВЕН МОНО, САНДІМУН
СПЕЦИФІЧНІ ІМУНОГЛОБУЛІНИ:
АНТИЦИТОМЕГАЛОВІРУСНИЙ;
ПРОТИГЕРПЕТИЧНИЙ

тощо.

ІМУНОЛОГІЧНІ КРИТЕРІЇ
1. Зниження вмісту CD19.
2. Зниження рівнів імуноглобулінів класів А, М, G.
3. Серонегативна форма ЦМВ-інфекції (CMV IgM-, CMV IgG-, CMV-DNA+).


Слайд 42ПІДСУМКИ
Імунокорекція проводиться лише у тих випадках, коли є клінічні або клінічні

+ лабораторні прояви імунодефіциту.
Розходження клінічних та лабораторних (імунологічних) даних є безсумнівним показанням для імунокорекції.
Вибір препарату для імунокорекції здійснюється на підставі змін, виявлених при імунологічному обстеженні – встановлення “дефектної” ланки.
У більшості випадків пацієнт не потребує імунокорекції взагалі, часто – лише імуноадаптації чи імунореабілітації.

Слайд 43Нормальні показники імунограми:
Методом розеткоутворення моноклональних АТ
Т-лімфоцити (Т-РУК, Е-РУК) 50-70

% CD3 ( 46-70%)
В-лімфоцити (В-РУК, ЕАС-РУК) 6- 20 % CD20 (12-21%)
Натуральні кілери CD16 (30-40%)
Т-хелпери (ТФР-РУК) 50-65 %, CD4 (23-48 %)
Т-цитотоксичні (ТФЧ-РУК) 6- 10 % СD8 (17-30%)
Імунорегуляторний індекс (ІРІ) Тх/Тс 1,5-3, CD4/CD8 1,5-3
Імуноглобуліни в сироватці крові (за Манчіні):
IgM – 0,7-3 г/л , ІgG – 7-16 г/л, IgA – 1-3,5 г/л
IgE (імуноферментнийметод) – до 100МО/мл
ЦІК – 30-70 од 3 % (0-20од), 4 % (0-20од), 5 % ( 0-20 од)

Фагоцитарна активність
Фагоцитарний індекс (40-80%)
Фагоцитарне число (3-9)
NB! Співвідношення нейтрофіли/ лімфоцити – 2,5
Абсолютне число лімфоцитів не меньше – 1,5* 10*9
CD4 + CD8/CD3 -1,0


Слайд 45 клініко- лабораторні синдроми

Інфекційний – клінічно - хронічні чи гострі

важкі інфекції, лабораторно- зниження кількості лейкоцитів, фагоцитозу, комплементу НК клітин, зменшення імуноглобулінів, В І Т лімфоцитів, Th
Алергічний синдром – клінічно алергічні захворювання чи реакції, лабораторно –зниження вмісту Т- лімфоцитів, зростання імунорегеляторного індексу (ІРІ) понад 3, зростання рівня IgE понад 175МО, позитивні ГНТ та ГСТ
Аутоімунний синдром – клінічно аутоімунні захворювання чи реакції, лабораторно – зниження Т-лімфоцитів, значне зростання ІРІ, зменшення Т-супресорів і різке зростання Т –хелперів, зростання імунних комплексів, специфічних антитіл, зниження фагоцитозу, зміни комплементу
Імунопроліферативний синдром – клінічно системне збільшення лімфовузлів, селезінки, печінки( лімфоми, лейкози, агранулоцитоз), лабораторні прояви залежать від типу проліферуючих клітин.


Слайд 46Жінка 37 років. Клініка гіпотериозу, щитовидна залоза збільшена до ІІ ступеня,

виявлено антитіла до ТГ та пероксидази. Оцініть імунограму.
Загальна кількість лейкоцитів 8,4* 10*9 , лімфоцитів 48%

CD3 54% ( 46-70%)
CD20 22% (12-21%)
CD16 28% (30-40%)
CD4 76% (23-48 %)
CD8 14% (17-30%)
CD4/CD 5,4 (1,2-3)
IgM 3,6 г/л (0,7-3г/л)
IgG 22,8 г/л (7-16г/л )
IgA 3,0 г/л (1-3,5г/л)
ЦІК
3% 89од (0-20од)
4% 286од (0-20од)
5% 165од ( 0-20 од)

Фагоцитарний індекс 42% (40-80%)
Фагоцитарне число 4 (3-9)

Слайд 47Жінка 65 років 14 день після операції з приводу емпієми жовчевого

міхура, утримується субфебрильна гарячка. Оцініть імунограму.
Загальна кількість лейкоцитів 10,6* 10*9 , лімфоцитів 16%

CD3 34% ( 46-70%)
CD20 14% (12-21%)
CD16 62% (30-40%)
CD4 66% (23-48 %)
CD8 21% (17-30%)
CD4/CD 3,1 (1,2-3)
IgM 9,6 г/л (0,7-3г/л)
IgG 20,8 г/л (7-16г/л )
IgA 3,7 г/л (1-3,5г/л)
ЦІК
3% 12од (0-20од)
4% 28од (0-20од)
5% 16од ( 0-20 од)
Фагоцитарний індекс 32% (40-80%)
Фагоцитарне число 3 (3-9)

Слайд 48дякую за увагу


Обратная связь

Если не удалось найти и скачать презентацию, Вы можете заказать его на нашем сайте. Мы постараемся найти нужный Вам материал и отправим по электронной почте. Не стесняйтесь обращаться к нам, если у вас возникли вопросы или пожелания:

Email: Нажмите что бы посмотреть 

Что такое ThePresentation.ru?

Это сайт презентаций, докладов, проектов, шаблонов в формате PowerPoint. Мы помогаем школьникам, студентам, учителям, преподавателям хранить и обмениваться учебными материалами с другими пользователями.


Для правообладателей

Яндекс.Метрика