Сучасні аспекти лікування нейрореанімаційних хворих презентация

2014

міастенія, полінейропатії (Гієна – Баре).

1. Гіпоксемія.
2. Гіпотонія.
3. Гіпертермія.
4. Гіпер – та гіпоглікемія.
5. Гіпер – та гіпокапнія.

тільки в стадії реперфузії;
АТ сер. – 120 – 140 мм рт ст (АТ систолічний 140 – 170 мм рт ст); гіпотонія шкідлива завжди, гіпертензія – при “поганих” судинах та серці; високий АТ може бути важливим для збереження ЦПТ (АТ сер. – ВЧТ = ЦПТ);
ВЧГ завжди шкідлива, але її зниження допустимо не будь – якою ціною (контроль ЦПТ, СО2);

завжди шкідлива, гіпотермія – тільки глибока, оптимально 34 – 35 градусів;
гіперкапнія – вазодилятація та гіперемія мозку, гіпокапнія – вазоспазм та ішемія (СО2 38 – 42 мм рт ст);
глікемія 4,4 – 6,6 ммоль/л, але гіпоглікемія є більш небезпечною ніж гіперглікемія;
натріємія 140 – 150 ммоль/л, але низький натрій може бути безпечним, а високий натрій може бути небезпечно нормалізувати; осмолярність розчинів!!!

хребтово – спінальної травми.

АТ сер.= АТ діаст. + 1/3 АТ пульс.
АТ пульс. = АТ сист. – АТ діаст.

градусів
за умови стабільної гемодинаміки;
- Імплантація ВЧТ датчика;
- анальгоседація;
- осмодіуретики, манніт;
- гіпервентиляція;
- барбітурова кома;
- декомпресивна трепанація черепа;

для кожного конкретного індивідуума невідомий; тому моніторинг не тільки ВЧТ, а показників СО2 та О2 реактивності судин, церебрального мікродіалізу та інше…

(норадреналін, дофамін, мезатон);
ШВЛ в режимі нормовентиляції, з ДО 8-9 мл/кг при “нормальних” легенях та 5-8 мл/кг при ГРДС; Рmax. не більше 35 мм вод ст, F iO2 = 0,4-0,6;
трахеостомія на 2-3 добу (при стабілізації стану);
низькомолекулярні гепарини з 3-го дня травми;

вживання гіпотензивних препаратів; спроба використати вазопресори для підвищення АТ при прогресуванні ішемії; нормо- або гіперосмолярні кристалоїди (стерофундін); сучасні крохмали – 200/0,5 та 130/0,4 (волювен); 40-50 мл/кг в першу – третю добу; далі 25-30 мл/кг та менше;
гемотрансфузії при Нв менше 70 г/л та 100 г/л;
раннє ентеральне харчування (кінець 1-ї доби);

(манніт) є неприпустимим (згідно клінічної картини);
одиничний судомний напад не лікують; барбітурати не використовують; препарати вибору – бензодіазепіни, міорелаксанти не впливають на центральні механізми (фінлєпсін, депакін);

є доцільним тільки:

- протекція дихальних шляхів;
- водно – електролітний баланс.

при поступленні;
- відсутність фотореакції та або стовбурових рефлексів;
- потреба в протекції дихальних шляхів;
- нейрогенна гіпервентиляція навіть за наявності свідомості.

хворих у ВАІТ, але скорочує тривалість ШВЛ;
…ауторегуляція може з часом втрачатися; можливий розвиток відстроченої ВЧГ на 5 – 7 –му добу;
…межі ауторегуляції можуть з часом змінюватись;

ВЧТ не відповідає ступеню пошкодження і нормальний ВЧТ може призвести до діагностичної помилки;

…відстрочені гематоми можуть бути пов»язані із коагулопатією, осмодіуретиками, гіпервентиляцією, хірургічною декомпресією, ліквідацією шоку, втратами ліквору; КТ контроль через 12 годин;

– 0,45) є перебільшеною; введення ізоосмолярних та гіперосмолярних сольових розчинів значно зменшує вираженість феномену «рикошету»; деякі дослідники вважають, що «феномену рикошету» при ТЧМТ не існує;

та субтенторіальним просторами: розвиток гіпертензії в ЗЧЯ із збереженням цих змін в післяопераційному періоді; клінічно: стовбурові реакції, нестійка неврологічна симптоматика.

ріст гематоми;
велика гематома – АТ знижують обережно, краще під контролем ЦПТ; при АТ сист. більше за 180 мм рт ст контролюють ВЧТ, при високому ВЧТ – підтримують ЦПТ 60-80 мм рт ст, при нормальному ВЧТ – “м яка” гіпотензивна терапія;

– 0,9 мг/кг за 60 хвилин, 10% дози – болюс;

перші 48 годин після тромболізису не використовувати антикоагулянти та антиагреганти (див. наказ);

томограмі більше 1/3 басейну СМА, ефективність тромболітичної терапії була нижче ніж плацебо;
…гіперглікемія підвищує вирогідність ускладнень і знижує шанси на відновлення зони пенумбри;
…ургентна антикоагулянтна терапія не рекомендована замість внутрішньовенного тромболізису та протипоказана пацієнтам з важкими інсультами.

неінвазивної ШВЛ в ранньому та віддаленому періоді.

аневризми; потім Triple-H терапія (гіперволемія, гіпертензія, гемодилюція), але більшість таких пацієнтів погано переносить гіперволемію, також існують сумніви щодо гемодилюції;
німотоп 60 мг 6 разів на добу в зонд (доказова база тільки для пероральної форми);
лінійна швидкість кровотоку для діагностики вазоспазму ТКУЗД.

?
пульс – терапія (солюмедрол 1000 мг/добу);
високообмінний плазмаферез.

кровообігу по ішемічному типу після видалення пухлин ГМ не доведена;
- можливою причиною гіпотензії є відносна наднирникова недостатність;
- при пухлинах великих півкуль доза дексаметазону – 0,5 – 1,5 мг/кг/добу із кратністю введення 6 – 12 разів на добу;