Патофізіологія кислотно-основного стану та водно-сольового обміну у тварин презентация

бокам.

видны хорошо

поєднання кислих і основних компонентів. Вона представлена у вигляді вугільної кислоти Н2СО3 та її солей – бікарбонатів натрію і калію – NаНСО3 і КНСО3. Це найбільш рухлива і чутлива система, яка першою вступає в реакцію нейтралізації кислот, або основ. (7 – 9 % її ємкість)
Фосфатна включає одно і двозаміщені солі фосфорної кислоти. Бере участь переважно у підтриманні КОС у тканинах і нирках.
Білкова – представлена білками і пептидами. Білки володіють амфотерними властивостями: з кислотами вступають в реакцію як луги, з лугами як кислоти, завдяки чому виступає в ролі нейтралізаторів кислих або основних компонентів і підтримує рН на відносно постійному рівні.
Гемоглобінова – найбільш ємка – до 75% всієї буферної системи крові. Особливість її що гемоглобін може переходити з відновленого стану в окислений. Оксид гемоглобіну НbO2 являє кислий компонент. Він дисоціює з відщепленням іонів водню а замість них приєднує іони калію КНСО3, що міститься в еритроцитах.

компонентів і рН знижується.
Алкалоз – це порушення КОС в бік збільшення основних або лужних компонентів і рН збільшується.

Ацидоз і алкалоз може бути компенсований і некомпенсований.
Компенсований стан, коли ще не відбувається активного зрушення рН, а тільки зменшуються резервні можливості організму, буферні системи протистоять зміні реакції середовища.
Некомпенсований – змінюється рН середовища.
 
Розрізняють ацидоз і алкалоз за походженням – газовий, негазовий.

кислих компонентів і рН знижується

Газовий ацидоз - провідною ланкою є порушення транспорту СО2 (виникає внаслідок нагромадження вуглекислого газу) –при порушенні дихання у зв’язку із захворюваннями легень (туберкульоз, пневмонія, емфізема), під час довготривалого вдихування СО2, при недостатності ССС, асфіксії, ушкодження центральних механізмів регуляції дихання, порушення обміну, що супроводжується недостатністю дихання.

Негазовий (обмінний - метаболічний) ацидоз – при накопиченні в організмі кислот (молочної, ацетооцтової, і β - оксимасляної). При нефритах, бо не видаляються кислоти нирками, під час проносів – бо виділяється натрій, Са, К – лужні елементи, захворюваннях ССС, або недостатності серця (організм не встигає з окисленням молочної кислоти), неправильна годівля, особливо високо молочних корів в період роздою, інтоксикації, гіпоксії, поруш. ССС.
 
 

рН збільшується

Газовий алкалоз - алкалоз, основу якого складає зменшення вмісту вуглекислого газу в крові (гіпокапнія), що виникає внаслідок гіпервентиляції легень різного походження (збудження центру дихання, рефлекторні збудження рецепторів органів дихання). 
Негазовий (метаболічний) алкалоз – це накопичення або надходження основних компонентів (отруєння) та виділення надлишку з організму кислот (блювота). Зустрічається рідко, тому що лужних продуктів при обміні речовин утворюється значно менше ніж кислот. Алкалоз може виникати під час втрати великої кількості шлункового соку з яким виділяється багато хлору, при введенні основ (лугів),

скоротливості міокарда4 - тахікардія; - гіперглікемія; - гіперліпемія; - гіпертензія; - надалі пригнічення роботи серця; - розширення судин; - зниження кров’яного тиску4 - аритмії; - екстрасистоли серця; - фібриляція шлуночків серця; - порушення обміну речовин і загибель.

дихального центру; - зменшення вентиляції легень; - нагромадження у тканинах аміаку; - надмірне збудження нервових клітин; - поява тетанії; - зменшення аміаку в сечі; - посилене виділення гідрокарбонатів з сечею; - зниження парасимпатичної іннервації на організм; - зниження тонусу гладких м’язів судин; - зниження кров’яного тиску.

маси тіла. 2. 40-50 % - внутрішньоклітинна, 3. до 20 % позаклітинна (в т.ч. 5 % вода плазми крові, 15 %-міжклітинна, до 3 % вода секрету залоз, спинномозкова рідина та рідина серозних порожнин)

гідростатичного тиску в капілярі обумовлює зменшення притоку рідини
в капіляр; г - збільшення онкотичного тиску крові обумовлює зменшення виходу рідини із капіляра в тканини; д - капіляр;
1 - прекапілярна частина капіляра (артеріола); 2 - зона рівноваги;
3 - посткапілярна частина капіляра (венула);
- напрямок току рідини через капілярну стінку.

Механізм виникнення набряків (за Старлінгом)

води і електролітів (поліурія, крововтрати, токсична диспепсія). При цьому втрачається в більшості позаклітинна вода.
 
Гіпоосмолярна дегідратація – втрата води з надмірною кількістю солей. Причини – значне потіння, поліурія, діарейний стан, значні опіки.

Гіперосмолярна дегідратація – втрата організмом надлишку води при збереженні в ньому солей, внаслідок чого підвищується їх концентрація в рідинах організму. Причина – гіпервентиляція легень, під час якої видаляється надлишок несолоної води. (менінгіт, енцефаліт, крововиливи у мозок)

надлишкового надходження Н2О в організм

Ізоосмолярна (ізотонічна) гіпергідрія виникає в експериментальних умовах, під час введення надлишку ізотонічного розчину. Це призводить до збільшення кількості позаклітинної води.
Гіпоосмолярна гіпергідрія (водне отруєння, ексикоз) – під час надходження в організм „несолоної” води. Виникає при вживанні води внаслідок значного потовиділення, порушенням функції нирок, що супроводжується анурією. При цьому зниження осмотичного тиску позаклітинної рідини внаслідок розбавлення солей водою, яка надійшла з травного каналу, зумовлює збільшення кількості позаклітинної води, а потім внутрішньоклітинної.
Гіперосмолярна гіпергідрія - під час надходження в організм „солоної” води, великої кількості води після отруєння кухонною сіллю. За цих умов у міжклітинному просторі підвищується осмотичний тиск, вода з клітин переміщується в перицелюлярний простір. Настає дегідратація клітин, як при гіперосмолярній гіпогідрії.

накопичення рідини в тканинах внаслідок порушення обміну води між кров’ю і тканинами
Водянка – накопичення води в порожнинах організму (гідроторакс, асцит, гідроцефалус)

судинах
2. Підвищення проникливості судинної стінки
3. Підвищення осмотичного тиску у тканинах
4. Підвищення онкотичного тиску у тканинах
5. Зниження осмотичного тиску плазмі крові
6. Зниження онкотичного тиску плазми крові