Фізіологічні аспекти рухової активності людини презентация

Содержание

Слайд 1ФІЗІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ЛЮДИНИ
КАФЕДРА: МЕДИКО-БІОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН
ДИСЦИПЛІНА: ФІЗІОЛОГІЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ
КУРС: VІ

(ФЗН)

Слайд 2ПИТАННЯ ДО РОЗГЛЯДУ:
Рухова активність, її фізіологічний зміст. Фізіологічні класифікації рухів і

фізичних вправ.
Рухова система людини – система забезпечення рухової активності.
Рівні організації скелетного м’язу:
окремий м’яз;
рухові (нейромоторні) одиниці;
м'язові клітини;
міофібріли і саркомір.





ЛІТЕРАТУРА:

Для вивчення цієї теми Ви можете використовувати будь-які джерела (книжки, Інтернет) з фізіології скелетних м'язів.



Слайд 3Фізіологія рухової активності – розділ загальної фізіології, що вивчає фізіологічні механізми

забезпечення м’язової діяльності та її вплив на фізичні можливості людини.





Об'єктом вивчення фізіології рухової активності є рухова (м'язова) діяльність (довільні рухи) людини

Рухова активність потребує збільшення фізіологічної активність м’язів і систем, які забезпечують їх потреби у харчових речовинах, кисні, і виведенні продуктів обміну.

Систематична рухова активність є важливим фактором для оптимального росту і розвитку організму, адаптації до умов навколишнього середовища, здоров’я, тощо. Ці ключові питання і досліджує наша дисципліна.

Тому предметом вивчення фізіології рухової активності є фізіологічне забезпечення і вплив м’язової діяльності на адаптаційні зміни в організмі людини.


Слайд 4Рухова активність (діяльність) людини: рухи та фізичні вправи




Рухова діяльність об'єднує різноманітні

рухи людини, що складають основу поведінки

Рух – це результат скорочення скелетних м'язів, які забезпечують переміщення окремих частин і всього тіла у просторі і часі. Під час скорочення м'язи розвивають необхідне напруження.

Рух – це головний прояв адаптаційної реакції організму на зміни навколишнього середовища.

Слайд 5Рухова активність (діяльність) людини: рухи та фізичні вправи




Окрему категорію рухів складають

фізичні вправи.

Фізичні вправи – рухові дії та їх комплекси, систематизовані у цілях фізичного розвитку, спортивної або прикладної підготовки, оздоровлення і розвитку організму.

Характеристиками фізичних вправ є:
об'єм
інтенсивність
тривалість
періодичність

Слайд 6



ФІЗІОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ РУХІВ І ФІЗИЧНИХ ВПРАВ
В чому полягає необхідність класифікації

рухів і фізичних вправ?

Вирішення загальних завдань пізнання –
виділення вправ, тотожність яких створює умови для узагальнення їх впливу на організм людини.

Вирішення прикладних завдань фізичного виховання, спорту, фітнесу, фізичної реабілітації –
виявлення вправ, тотожних за принципами впливу на організм з метою коректного використання при побудові тренувальних або реабілітаційних програм.

Слайд 7



Загальнобіологічні класифікації фізичних вправ:
Кількість м’язів при виконанні вправи суттєво впливає на

енергетичний запит та визначає напругу на організм людини під час виконання руху.

Слайд 8



Загальнобіологічні класифікації фізичних вправ:
Режим роботи м’язів при виконанні вправи суттєво впливає

реакцію кардіореспіраторної системи та метаболічні реакції організму.

Слайд 9



Загальнобіологічні класифікації фізичних вправ:
Такі вправи мають велику кількість розбіжностей. Класифікація визначає

їх використання при побудові тренувального процесу.

Слайд 10



Вказана класифікація об'єднує всі види спорту в групи за ключовими характеристиками

змагальної діяльності, а також дає можливість раціонально використовувати різні тренувальні вправи при побудові системи підготовки у фітнесі.

«Спортивна» класифікація фізичних вправ:


Слайд 11



Класифікація фізичних вправ у фізичній реабілітації:
Дана класифікація об'єднує засоби лікувальної фізичної

культури за ключовими характеристиками діяльності, дає можливість раціонально використовувати різні вправи при побудові реабілітаційних програм.

Слайд 12Рухова система людини – функціональна система, що забезпечує рухову діяльність людини

відповідно до рухових завдань

В забезпеченні рухової діяльності приймають участь:

скелет – «пасивна» частина, що забезпечує опору та передачу зусилля у якості важелів;

м'язова система – «активна» частина, що виконують рухову діяльність за рахунок перетворення хімічної енергії АТФ у механічну енергію руху;

соматосенсорна система – «керівна» частина», чутливі елементи (пропріорецептори, рецептори шкіри, тощо) та рухові центри ЦНС, що забезпечують координацію рухів;

вегетативні системи (дихання, кровообігу, ендокринна, травлення, виділення, статева) – системи, які «забезпечують» гомеостаз м’язів і компенсацію енерговитрат при м’язовій діяльності.


Слайд 13Функції рухової системи – забезпечення рухової активності людини, відповідно до наявних

завдань поведінки

Функції рухової системи:

забезпечення пози (положення тіла);

переміщення тіла в просторі (рухи і локомоції);


переміщення окремих частин тіла відносно одне одного;




терморегуляція

Фізіологічне значення:

досягнення оптимальних умов для діяльності внутрішніх органів в умовах гравітації;

забезпечення усіх біологічних потреб (від пошуку їжі до забезпечення оптимуму росту і розвитку);

«маніпулювання простором» (робота оператора приладів, мова, письмо та ін.)




забезпечення температурного гомеостазу.






Слайд 14Рівні організації скелетного м’язу
1. Органний – кожний м'яз є окремим органом,

ізольований від інших оболонкою.

2. Тканинний – м'яз складається з рухових одиниць, тобто груп м'язових клітин, поєднаних в пучки.

3. Клітинний – м'яз складається з м'язових клітин, ізольованих одна від одної.

4. Субклітинний – кожна клітина містить скорочувальні білки і органели.

Слайд 15Скелетний м'яз – окремий орган
Кожний скелетний м’яз розглядається як окремий орган,

що забезпечую рух в окремому суглобі, або групі суглобів.

Особливості органної будови:

м’язи «вміщені» в оболонки, що складають його пластичний скелет, зумовлюють їх форму і ізолюють м'яз від інших. Зовнішня оболонка м’язу – єпімізій.

кінцівки м’язів представлені сухожиллями, якими вони прикріплюються до кісток.




Слайд 16Рухова одиниця – основна структурно-функціональна одиниця м’язу.
Рухова одиниця – група м'язових

волокон, поєднані загальним нейроном.

Функціональне значення рухових одиниць:

при збудженні загального нейрона, його м’язові волокна одночасно скорочуються, тобто скелетні м'язи працюють руховими одиницями, а не окремими волокнами.

кількість рухових одиниць, що напружені і їх метаболічні особливості (аеробні або анаеробні) визначають ступень навантаження на гомеостаз і організм в цілому.

Слайд 17Різновиди рухових одиниць
Головними ознаками рухових одиниць є поріг збудження і спротив

втомі, за якими їх поділяють на:

FF (fast fatigable) – швидкі, які швидко втомлюються, вміщують м'язові волокна типу ІІб (швидкі, гліколітичні; білі)

FR (fast fatigue resistant) – швидкі, які мало втомлюються, вміщують м’язові волокна типу ІІа (швидкі, окисно-гліколітичні; проміжні)

S (slow) – повільні, вміщують м’язові волокна типу І (повільні, окисні; червоні)



Слайд 18


М'язова волокно – основна структурна одиниця м’язу.
М’язові волокна мають певні особливості

будови і вміщують:
оболонку (сарколему);
міофібріли (скорочувальні білки);
ядра і рібосоми (зберігають ДНК, синтезують білки);
мітохондрії (відновлення запасів АТФ);
ретикулум і Т-систему (трубочкі в якіх зберігаються і транспортуються речовини);
саркоплазму (рідина із вмістом енергетичних запасів, іонів, ферментів, тощо).

Слайд 19Міофібріли – скорочувальний апарат скелетних м’язів.
Міофібріли – складні білкові «нитки», що

забезпечують функцію скорочення м’язу за рахунок взаємодії міозину і актину.

Міофібріли вміщують:
міозин – важкий білок, що за рахунок енергії АТФ забезпечує скорочення;
актин – легкий глобулярний білок, який приймає участь у скороченні;
тропонин – білок, якій при наявності іонів Са2+ створює умови для скорочення м’язів;
тропоміозин – білок, що блокує можливість взаємодії активна і міозина в стані спокою;
колаген, тітін та ін. – опорні білки.

Взаємодія вказаних білків на молекулярному рівні, при участі АТФ і іонів Са2+ забезпечує скорочення скелетного м’язу і розвиток напруги (сили).

Слайд 20Саркомір – основна структурна одиниця міофібріли; е моделлю для вивчення механізму

м’язового скорочення.

Саркомір – частина міофібріли, між двома Z-лініями

Саркомір є моделлю, на якій розглядають механізм скорочення скелетних м’язів.

Зважаючи, що при скороченні кожен саркомір зменшується приблизно в 2 рази, ми спостерігаємо зменшення загальної довжини м’язів.


Обратная связь

Если не удалось найти и скачать презентацию, Вы можете заказать его на нашем сайте. Мы постараемся найти нужный Вам материал и отправим по электронной почте. Не стесняйтесь обращаться к нам, если у вас возникли вопросы или пожелания:

Email: Нажмите что бы посмотреть 

Что такое ThePresentation.ru?

Это сайт презентаций, докладов, проектов, шаблонов в формате PowerPoint. Мы помогаем школьникам, студентам, учителям, преподавателям хранить и обмениваться учебными материалами с другими пользователями.


Для правообладателей

Яндекс.Метрика