Діагностика та лікування сечокам’яної хвороби в котів презентация

базі Сніжнянської державної клініки ветеринарної медицини »

Студент- дипломник: Ларіна М.В.
Керівник дипломної роботи: доктор біол. наук, професор –
Тимошенко О.П.

котів в умовах Сніжнянської державної клініки ветеринарної медицини.

хворобі в м. Сніжне;
- провести лабораторні дослідження при постановці діагнозу на сечокам’яну хворобу;
- вивчити заходи щодо лікування та профілактики сечокам’яної хвороби.

які надходили у клініку. За період з 2010 по 2012 рік в цілому у клініку надійшло 33 тварини. У роботі застосовані клінічні та біохімічні методи дослідження: визначення в сироватці крові загального білка, альбумінів, сечовини, креатиніну, активності АлАТ і АсАТ, холестерола, β – ліпопротеїнів.

уролітіазу

Примітка: *р<0,05; ***р<0,001 порівняно з клінічно здоровими тваринами

порівняно з клінічно здоровими тваринами

оперативним шляхом ( запозичено з літератури).

– глюкоза, розчин натрія хлориду, сульфокамфокаїн, гамавіт, катозал , дімедрол;
Протиблювотне – церукал;
Гемостатичне – етамзілат;
Гомеопатичне – КітЕрвін.

розповсюдження, що обумовлено особливостями способу життя (гіподинамія, хронічні інфекції, патологія шлунково-кишкового тракту і сечовидільної системи) і годування тварин (незбалансованість раціону, у складі якого стали переважати сухі корми низького класу, водного навантаження на організм ), а також генетичною схильністю, ввезенням кішок таких порід, які погано адаптуються до наших умов, погіршенням екологічної обстановки, кастрацією котів в ранньому віці (до 3 років) тощо.
2. Пік захворювання доводиться на весняно-осінній період
(березень, квітень; вересень, жовтень), що, ймовірно, пов'язано зі зниженням резистентності організму і викидом в кров великої кількості статевих гормонів.
3. Серед загальної кількості хворих тварин переважали самці (23 коти), самиць надійшло 9. На уролітіаз хворіють тварини різного віку, але найчастіше ця патологія проявлялася в кішок у віці від 3 до 6 років (77,5%), з максимальною кількістю проявів на 4 році життя.
4. Сечокам’яна хвороба в домашніх котів клінічно характеризується наявністю больового синдрому, пригніченням, переповненням сечового міхура і його болючістю, розладами сечовипускання та вираженою сечовою колькою. Уміст лейкоцитів у котів коливається в межах 17,0–30,0 Г/л; сечовина – 7,6–13,8 ммоль/л; креатиніну –136,9–211,6 мкмоль/л. Показник рН сечі - 6,8–7,3. В осаді сечі кількість лейкоцитів у полі зору мікроскопа – більше 50.
5. Тварини, хворі на струвітний уролітіаз, склали саму численну групу у котів (84,8%), оксалат кальцію відмічений у 9,9% проб сечі, сечова кислота і урати в домашніх котів зустрічаються досить рідко - 5,3% проб.

затримці сечі або дизурічних проявах, які супроводжуються гематурією і масивною кристалурією, треба призначати консервовані корми, оскільки вони містять до 76% рідині, необхідної для активізації діурезу, легше засвоюються, ніж сухі, і ефективніше впливають на склад і властивості сечі.
7. Лікування уролітіазу без хірургічного втручання можливе тільки при своєчасному відновленні відтоку сечі, проведенні обґрунтованого медикаментозного лікування і дієтотерапії. Дієтотерапія, що проводиться під контролем лабораторних досліджень сечі не рідше 1 разу на місяць, сприяє стабілізації біохімічних параметрів сечі тварин, відходженню уроконкрементів або розчиненню уролітів і профілактиці рецидивів.
8. Оперативне лікування хвороби виявилось більш ефективним ніж консервативне, оскільки забезпечувало у 100% випадків збереження життя тварин та покращення його якості. За консервативного лікування у 22,7 % випадків тварини загинули, що свідчить про необхідність удосконалення схеми лікувальних заходів.
9. Ветеринарним лікарям для профілактики уролітіазу кішок рекомендуємо проведення роз'яснювальної роботи із власниками тварин про науково обґрунтований підбір раціону їх домашнього вихованця з обов'язковим дотриманням норм і режиму годівлі.
10. При постановці диференціального діагнозу на уролітіаз доцільно враховувати вікові і сезонні особливості даної патології і результати лабораторного дослідження сечі з мікроскопією осаду. У суперечливих випадках рекомендовано проведення УЗ- дослідження.