Антропометрія, як спосіб вимірювання частин тіла спортсмена. Соматотипування презентация

Антропометрія: основні визначення та поняття, історичний опис виникнення вчення.
2. Особливості статури тіла. Розміри тіла.
3. Пропорції тіла. Канони антропометрії. Конституційні типи.
4. Соматотипування.
5. Конституційні схеми: Г. Віола та Л. Манувріє; К. Сіго; Е. Кречмера; В. Бунака; І. Галанта; В. Штефко та А. Островського; У. Шелдона; Б. Хіт та Л. Картера; В. Чтецова, М. Уткіної, Н. Лутовінової; В. Дерябіна.

учень Лапласа і Фур'є, засновник і перший директор Бельгійської королівської обсерваторії для загальної характеристики людських популяцій А.Кетле в 1835 році ввів поняття "середньої людини" (l 'homme moyen), а для оцінки індивідуального фізичного розвитку вперше в історії антропометрі він запропонував так звані ваго-ростові індекси (Quetelet, 1835). З тих пір зусиллями різних дослідників було створено кілька десятків таких індексів, але найбільшою популярністю серед них користується індекс Кетле, рівний відношенню маси тіла, вимірюваної в кілограмах, до квадрату довжини тіла, вимірюваної в метрах.

до тулуба, відносно широка грудна клітка і переважання поперечних розмірів над передньо-задніми;
нормотип (нормоспланхнія) – пропорційне (нормальне) співвідношення розмірів, показники “середньої” людини;
брахітип (макроспланхнія) – протилежне співвідношення в порівнянні з лонгітипом;
змішаний тип – включає всі випадки невідповідності чотирьох індексів, коли один з індексів відповідає одному типу, другий – іншому.

(L-Si)/Si*100%,

де L - довжина тіла в см, Si - довжина тіла сидячи в см.


Оцінка: для оцінки ІС прийнята наступна градація:
до 84,9% - брахіскелія (коротконогість);
від 85,0% до 89,9% - мезоскелія (середньоногість);
від 90,0% і вище - макроскелія (довгоногість).

брахіскелія – короткі кінцівки;
мезоскелія – пропорційний розвиток;
макроскелія – довгі відносно тіла кінцівки.

– дігестивний (травний);
в – мускульний (мускулярний); г – церебральний (мозковий)

та недостатнім розвитком тіла, особливо кінцівок.

1. Дихальний або респіраторний тип – характеризується добрим розвитком грудної клітки в довжину, видовженою шиєю, великою ємкістю легень, малим об’ємом черевної частини і внутрішніх органів.

2. Травний або дігестивний тип – відзначається більш вкороченою шиєю, широкими, але короткими грудьми, добре розвинутою черевною частиною та внутрішніми органами, схильний до ожиріння.

3. Мускульний або мускулярний тип – пропорціонального складений і відзначається добре розвиненою мускулатурою.

Характеристика констутаційних типів К. Сіго за факторами середовища: 1 – повітряне середовище; 2 - надлишок харчових продуктів; 3 – велика рухливість; 4 – нестача рухливості.

р. 

астенік; в – атлетик

Пікнічний тип – представники даного типу відзначаються добрим розвитком внутрішньо порожнини та схильністю до жирових відкладів в області живота.

Астенічний тип – характеризується тонким, довгим, вузьким тулубом, тонкою, довгою шиєю; плоскою, вузькою, довгою грудною кліткою, вузьким тазом, довгими кінцівками. Мускулатура і жирової відклади розвинені недостатня шкіра тонка, серце малих розмірів, сполучена тканина тонка, ніжна. Діяльність статевих і щитовидної залоз часто підвищена. Представники даного типу більше ніж інші схильні до туберкульозу, малокрів’я і ін. Поєднує в собі риси респіраторного і церебрального типів Сіго.

Атлетичний тип – виділяється у вигляді ідеального типу грецької красоти та відповідає такому ж мускулярному типу Сіго, хоч тут і нема того надлишку мускульної тканини, який має місце у мускульного типу.

(1900-1975 р.р.)

Варіанти пропорцій тіла людини
Брахіморфія - відносно великий, широкий
тулуб і короткі кінцівки.
Доліхоморфія - вузький тулуб і довгі кінцівки.
Мезоморфія - характеризує розвиток скелета і скелетних м’язів людини, мезоморф - проміжний тип між брахіморфним і доліхоморфним.

типів людини за В.М. Шевкуненком, А.М. Геселевичем

радянської антропологічної школи

3 – черевний.

грудно-м’язовий; 3 - м’язово-черевний; 4 - черевно-м’язовий; 5 - м’язово-грудний; 6 - м’язовий; 7 - черевний; 8 – невизначений.

координата, що описує недостатній (карликовий) розвиток компонентів тіла;
лептосомія (leptosomiya) – координата, що описує слабкий розвиток м'язового компонента в порівнянні з кістковим;
мезосомія (mesosomiya) – координата, що описує посередній розвиток м'язового і кісткового компонентів;
макросомія (macrosomia) – координата великих розміри тіла або окремих його компоненті;
мегалосомія (megalosomiya) – координата аномальних збільшень розмірів тіла, або окремих його компонентів.

лептосомний тип конституції – характеризуються насамперед вузькою тілобудовою, переважним ростом в довжину;
мезосомний тип конституції – головною характеристикою є середня або широка тілобудова, переважний ріст в ширину;
мегалосомний тип конституції – відрізняється насамперед масивністю росту і великими розмірами, рівномірним зростанням в довжину і ширину.

– стенопластичний; 3 – пікнічний; 4 – мезопластичний; 5 – еуріпластичний; 6 – субатлетичний; 7 – атлетичний.

з вікової морфології поклали початок новому напрямку у вітчизняній педіатрії - віковий морфології дитини, що вивчає організм в динаміці онтогенезу, розкривала індивідуальні та групові відмінності тканинних і органних структур людини в різні періоди його розвитку. Їм розроблена класифікація типів конституції людини.

Островського

співвіднести типи конституції людини з його поведінкою. У результаті аналізу фотографій вдалося вибрати крайні варіанти статури, максимально не схожі один на одного. Таких варіантів виявилося всього три: ендоморфний, мезоморфних, ектоморфний. 

ентодерма; 4 - нервова трубка;
5 - хорда; 6 - кишкова трубка; 7 - цілому.

«м'язи».

ендоморф мезоморф ектоморф

ектоморф (1-1-7).

слабка; 2 - слабка; 3 - нижче середньої; 4 - середня вираженість компонента; 5 - вище середньої; 6 - висока; 7 - дуже висока.

онтогенетичного розвитку людини, причому визначається вона законами спадковості і впливу зовнішнього світу.  

в – гіперстенік.

= L - (P + T),
де L- довжина тіла стоячи, см; P - вага тіла, кг; T - окружність грудної клітини на видиху, см.

і внутрішні впливи акад. Богомолець О.О. базою конституції вважав фізіологічну систему сполученої тканини.
Сполучна тканина, сприймаючи на собі дію інших систем (ендокринної, вегетативної нервової систем) та видозмінюючи під даними впливами свій фізіологічний стан, в кінцевому підсумку визначає певний конституційний тип.

тонкої, ніжної сполучної тканини;

фіброзний тип — з домінуванням щільної волокнистої сполучної тканини;

пастозний тип — з переважанням сирої, пухкої сполучної тканини;

ліпоматозний тип — з надмірним розвитком жирової тканини.

яка обумовлена діяльністю ендокринної системи, станом вегетативної нервової системи, станом здоров’я і т. д., як не зовсім вдала, не отримала широкого розповсюдження.

Класифікація типів конституції за Ю. Тандлером

і Н. Ю. Лутовіновою

Особливості системи є відмова від використання індексів, типологія ґрунтується на антропометричних, а не візуальних ознаках, а також на облік взаємної скоррелірованності компонентів тіла і окремих соматичних параметрів.
Запропонована класифікаційна схема для діагностики соматичних типів при наступних вихідних припущеннях:
схема повинна бути простою і доступною в практичній роботі, і тому загальне число основних і проміжних типів (без урахування мікро- і макроваріантів) не повинно перевищувати 15-20;
набір ознак, використовуваних для виділення соматотипів, він не перевищував 20-25 вимірювальних ознак; описові (балові) ознаки в схему не включаються;
набір ознак характеризує розвиток жирових, м'язових і кісткових компонентів ваги тіла у чоловіків, кісткових і жирових у жінок;
індекси при аналізі соматотипів не застосовуються;
ознаки розвитку голови і обличчя, так само як і пропорції тіла не враховуються;
мова йде тільки про нормальних соматотипологічних (конституціональних) варіантах, патологічні типи повинні враховуватися окремо;
виділяється також невизначений тип;
фотографії при оцінці соматичного типу бажані, але не обов'язкові;
комплекси ознак, що характеризують ступінь розвитку жирової, м'язової і кісткової тканин, мають більш-менш рівну значимість в конституціональній діагностиці.

Уткіною і Н. Ю. Лутовіновою

Уткіною і Н. Ю. Лутовіновою

мінливості, яка представляє тривимірний координатний простір:
перша вісь описує мінливість загальних розмірів тіла (габаритні розміри скелета) по координаті макро- і мікросомії. На один її полюс потрапляють люди з малими загальними розмірами (мікросомія). З протилежного боку розташовуються індивіди з великими розмірами тіла (макросомія);
друга вісь розділяє людей за співвідношенням м’язового і кісткового компонентів (що визначають форму рухового апарату) і має варіацію від лептосомії (ослаблений розвиток м’язового компонента в порівнянні з розвитком скелета), до брахісомії (зворотне співвідношення компонентів);
третя вісь описує мінливість величини підшкірного жировідкладення різних сегментів тіла і має два крайніх прояви – від гіпоадіпозності (слабке жировідкладення) до гіперадіпозності (сильне жировідкладення).

морфології.
Доктор медичних наук (1984 р.), професор (1988 р.) Смоленської державної академії фізичної культури, спорту і туризму

2 – зона вираженості жирової маси; 3 зона вираженості – м’язової маси; 4 – зона вираженості – кісткової маси; 5 – зона вираженості пропорційності варіювання (пропорційності розвитку).