Перша із цих властивостей означає, що графік функції розподілу безперервної випадкової величини X є безперервною зростаючою зі зростанням аргументу x кривою.
Друга властивість означає, що випадкова величина X не може мати значень, менших від мінус нескінченності.
Третя властивість означає, що випадкова величина X не може мати значень, більших від плюс нескінченності.
А четверта властивість означає, що для знаходження ймовірності потрапляння випадкової величини X у проміжок значень [x1, x2) достатньо взяти різницю значень її функції розподілу F(x) на границях цього проміжку.
за якими знаходяться статистична оцінка mx* математичного очікування mx ергодичного випадкового процесу X(t) та статистична оцінка Dx* дисперсії Dx цього процесу з використанням однієї, але достатньо інформативної реалізації x*(t) випадкового процесу X(t), зафіксованої на відрізку часу T.
Оцінки mx* та Dx* теж є випадковими величинами, залежними від довжини T реалізації x*(t), але, зрозуміло, що дисперсія цих оцінок є набагато меншою у порівнянні із дисперсією процесу X(t) і з ростом T наближається до нуля.
Взаємна кореляційна функція стаціонарно зв'язаних випадкових функцій має наступну властивість:
rxy(τ) = ryx (-τ).
Всі умови Хінчина виконуються. Тобто диференціювання стаціонарного процесу приводить до стаціонарного процесу.
де f(x1,x2,t1,t2) — двовимірна густина ймовірностей випадкового процесу X(t), котра визначається у моменти часу t1,t2, відносно яких випадковий процес X(t) можна розглядати як систему двох випадкових величин X1 та X2, значеннями x1 та x2 яких є значення x(t1), x(t2) реалізацій випадкового процесу, зафіксовані у моменти часу t1, t2:
Формула (*) грає не стільки практичну, скільки загальнотеоретичну роль, оскільки на практиці ніхто не проводить оцінювання функцій f(x1,x2,t1,t2) та F(x1,x2,t1,t2) за експериментальними даними.
З урахуванням (**), формула для кореляційної функції стаціонарного випадкового процесу X(t) набуває вигляду:
Очевидно, що чим більшим є значення T, тим точніше оцінка Kx*(τ) відображає кореляційну функцію Kx(τ).
відповідно, двовимірні взаємні густина f та функція розподілу F ймовірностей процесів X(t) та Y(t).
а для ергодичних випадкових процесів за аналогією з (••), (◊◊):
Рис.4. Приклади графіків кореляційних функцій Kx(τ) стаціонарних випадкових процесів та їх спектральних густин Sx(ω)
а б
Якщо підставити (58) у (55), то отримаємо:
Если не удалось найти и скачать презентацию, Вы можете заказать его на нашем сайте. Мы постараемся найти нужный Вам материал и отправим по электронной почте. Не стесняйтесь обращаться к нам, если у вас возникли вопросы или пожелания:
Email: Нажмите что бы посмотреть