Зародження писемності в Україні. Українська література в сучасності презентация

справі піднесення духовного, культурного й освітнього рівня народу, його національної самосвідомості.

й книгодрукування в Україні.

імунітет проти суржика, заохотити до цього інших.

інших до читання української літератури.

старшокласників.

іншими учасниками.

достатньо для повноцінного дослідження мови. Тому будь-які хронологічні віки виникнення й первісного розвитку української, як і взагалі будь-якої іншої мови, встановити неможливо. Безперечно лише, що українська мова є однією з найдавніших індо-європейських мов. Багато наукових дискусій викликає також питання про існування писемності в українських землях. Археологічні знахідки засвідчують наявність писемних знаків на глиняному посуді, пряслицях, зброї тощо, ще за трипільської доби. Чи це було фонетичне, чи ієрогліфічне письмо — певної відповіді дослідження поки що не дали.

дізнаємося, що просвітницька місія Кирила полягала насамперед у проповіді християнства серед слов’ян. Дослідники вважають, що Кирило створив саме глаголицю — штучний алфавіт, який проіснував недовго, бо не знайшов загального визнання через свою ускладненість. Назва ж “кирилиця” закріпилась за нашою та деякими іншими слов’янськими абетками (напр. болгарською) ще з давніх часів через плутанину, або просто для уславлення видатного місіонера.

Дослідженнями найдавніших систем письма в Україні займалися Микола Суслопаров, Валентин Даниленко та ін. Проте ще не встановлений зв’язок між трипільськими і скіфо-сарматськими та ранніми слов’янськими знаковими системами. Висловлюються припущення, що писемність на території України мала кілька варіантів. Наприклад, Північне Причорномор’я користувалося абеткою, ідентичною грецькій або римській (латиниці), а східні райони (особливо скіфо-сармати) мали свою оригінальну писемність, відому в науці як сарматські знаки, що були схожі на вірменські й грузинські письмена.

Кирило та Мефодій

церковнослов’янської мови як літературної. Це не була природна мова, якою розмовляв народ. Проте становище не таке вже безнадійне, як це здається на перший погляд. Орфографія, а часом і лексика стародавніх книжок може ще подарувати сумлінним дослідникам стільки цікавих відхилень від норм церковно-слов’янської мови!

Русі із запровадженням християнства. У першій половині XI століття князь Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі скрипторій (майстерню для переписування книг), забезпечений великою бібліотекою, кваліфікованими писарями і художниками. Саме звідси вийшли найдавніші рукописні пам’ятки: Остромирове Євангеліє (1056-1057), Ізборники Святослава (1073 і 1076). Книжна справа в цей час була добре налагоджена і в Києво-Печерській лаврі.

Остромирове Євангеліє (1056-1057)

ранньої доби — Київський Псалтир (1397), оздоблений 302 високохудожніми мініатюрами. Найдавніші книги переписувались на пергаменті.
Робота переписувачів була дуже повільною і вимагала скрупульозного виконання. У художньому оформленні книг переважали орнаменти "візантійського" і "тератологічного" ("звіриного") типу, мотиви, запозичені з книг болгарського походження, проте з включенням оригінальних елементів.

Фрагменти з Київського Псалтиру

Зокрема, в XV ст. набула розвитку книжкова справа у Закарпатті (Королівське Євангеліє, 1401 ) в с. Королеве, Мукачівський Псалтир (поч. XV ст.). Нового розвитку набувала рукописна справа у Галичині. Книги почали переписуватись не лише у великих містах (Львів, Стрий, Галич), а й у містечках і навіть селах. Тривалий час папір привозили із Заходу, переважно з Німеччини. З другої пол. XVII-XVIII ст. виробництво рукописних книг в Україні поступово занепало і замінилося книгодрукуванням.

Книгодрукарський станок

коли створивши писемність, людство починає шукати способи матеріалізувати свої думки, передати наступним поколінням накопичені століттями знання та досвід. У бібліотеці індійського міста Адьяр зберігаються сотні книжок, що писалися на аркушах, виготовлених з пальмового листя. Сторінки таких книжок прикрашали золотом, дорогоцінним камінням.

Одна із унікальних книжок, сторінки якої зроблені із срібла, а букви “написані” золотом. На виготовлення такого ювелірного шедевру було витрачено більш ніж 50 кілограмів золота та близько 600 кілограмів срібла. В наші часи з’явилася “металева книга”. Виготовив її коваль Костов з болгарського міста Враца. Книга, 22 сторінки якої зроблені із… заліза, важить близько 4 кілограмів, хоча розміри її звичні – 18 на 22 сантиметри.

королівській бібліотеці в Стокгольмі. Його обкладинка зроблена з дубових дощок товщиною 4 сантиметри, а прикрашають книгу масивні защіпки з кованого заліза. На виготовлення пергаментних сторінок пішло понад 100 козячих шкір.

А ось мода на так звані мініатюрні книжки виникла наприкінці XVIII століття, завдяки примхам Марії-Антуанетти, яка забажала носити улюблені книжки… в рукавичці. Однак ще задовго до цього робилися спроби виготовлення таких оригінальних видань. Прародителькою їх можна вважати старовинну рукописну мініатюрну книгу, яка зберігається в Єреванському книгосховищі Матенадаран. ЇЇ вага лише – 19 грамів.

час працював в українському місті Львів. 3. Князь Костянтин, великий землевласник і видатний культурний діяч, засновник академії, запропонував Федорову надрукувати «Біблію» в місті Острог. 4. Основоположником книгодрукування у Великому князівстві Литовському був Франциск Скорина – перший білоруський просвітник , визначний діяч всього слов′янського книгодрукування. 5. Одним з перших друкарів і засновником друкарства в Україні і Росії був Федоров . 6. «Повість минулих літ» написав Нестор-лiтописець . 7. У лютому 1574 р. Федоров надрукував видання «Апостол». 8. Нестор Літописець був сучасником засновника Києво-Печерської лаври Арсенiя Працелюбного. 9. Засновником друкарні Києво-Печерській лаврі став Єлисей Плетенецький.
10. Президенти України на інавгурації присягають на Пересопницьке Євангелії. 11. Ім’я Федорова — Iван . 12. Над перекладом «Анфологіона» з грецької мови працював визначний письменник Захарiя Копистенський.
13. Книгодрукування було започатковано в європейській країні Німеччині. 14. Відомий письменник і освітній діяч Кирило Транквіліон Ставровецький 1618 р. видав власним коштом у Почаєві свою працю «Зерцало богословії». 15. Над перекладом «Анфологіона» з грецької мови разом з Копистенським працював визначний письменник Iов Борецький.

Філософія навчає пізнавати світ

мети та призначення людського існування. Філософія вчить нас мислити про думки, досліджувати фундаментальні істини, що є невід'ємною складовою нашого духовного розвитку.

ст., а до цього книги були рукописні. Переписування книг — це була дуже копітка, виснажлива робота. На одну книгу йшло дуже багато часу: і рік, і більшеПочаток слов’янсь­кого друкування припадає на 1491 рік, коли відомий друкар Фіоль у Кракові надрукував дві книжки — „Часословець» і „Осмоглас- ник». Обидві книги набрані кирилівським шрифтом, який є осно­вою сучасної української та російської азбуки.

1510 року (точна дата його народження невідомаУ Львівській друкарні Іван Федо­ров видає „Азбуку» — перший слов’янський підручник, надруко­ваний кирилівським шрифтом. Обсяг книги — 80 сторінок (зберег­лося декілька примірників).
Після смерті Івана Федорова у 1583 його друкарське устаткування перейшло до Львівської Братської друкарні. Іван Федоров багато зробив для розвитку друкарської справи. Са­ме він уперше ввів друкований шрифт, ще задовго до реформи Пет­ра І використав скорочений шрифт .

Україні стає Києво-Печерська лавра. Лаврська друкарня видавала переважно церковно-служебну, богословську літературу, але не обхо­дила своєю увагою і навчальну, світсько-політичну літературу та вір­шовані твори („Служебник», „Псалтир», „Акафіст», „Триодь», „Євангеліє вчительне», „Часослов», „Лексікон словеноросский» та багато інших). Видання Києво-Печерської лаври відзначалися висо­кою поліграфічною технікою. Титульний аркуш прикрашався гравю­рами на сюжет книги, текст кожної сторінки був обрамлений орна­ментом або рамкою, оправа книг виготовлялася із дощечок, обтягну­тих шкірою або дорогою тканиною, прикрашалася тисненням, орна­ментом, а в центрі вміщувався «медальйон із зображенням сцен із ре­лігійних творів. Сам текст творів був надрукований червоними і чор­ними фарбами, використовувалися різні шрифти.

па­перова фабрика, у цей же період було виготовлено новий друкар­ський шрифт, що підняло книгодрукування в Україні ще на вищий рівень. То ж не випадково, що до 1648 року в Україні функціонувало 25 друкарень, існувати дуже зручні мандрівні друкарні.
У XVIII ст. в різних містах України: Кременчуку, Катеринославі, Миколаєві, Житомирі, Тульчині та інших — виникають друкарні. Проте царський уряд, здійснюючи насильницьку русифікацію, чинив усілякі перешкоди книговидавничій справі, зокрема в галузі друкування богословських та цивільних видань українською мовою. Офіційні документи також треба було писати російською мовою. Розвиток книговидавничої справи українською мовою поступово припинився.

який повинен був покласти край державній монополії на книгодрукування. Розвиток друкарського виробництва України в XVIII ст. супроводжувався розширенням територіальної мережі друкарень. З 53 друкарень, які виникли в цей час, тільки 12 були розташовані у великих містах, що раніше мали друкарство, - в Києві й у Львові. 41 друкарня була створена у менших містах. Найбільша кількість друкарень виникла на території Волині, де число їх досягло 15 (Почаїв, Олексінець, Луцьк, Попонне, Славута, Дубне та ін.). Виникає також друкарство на. сході й півдні України, в Єлисаветграді (Кіровоград), Кременчуці, Харкові, Миколаєві, Катеринославі (Дніпропетровську) і інших. Протягом першої половини XIX ст. в друкарському виробництві мали місце деякі нововведення. Сюди в першу чергу належать організація літографського друку, винайдення декалькоманії. Необхідність збільшення тиражів привела до впровадження стереотипії. У середині сторіччя в друкарській справі застосовуються гальванопластика і гальваностегія.

покладений початок заміні друкарських верстатів друкарськими машинами. Перша друкарська машина була куплена в Лондоні. В кінці 20-х років XIX ст. виробництвом друкарських машин в Росії займалася Олександрівська мануфактура. В 1863 р. царський уряд, який проводив політику національного гноблення, заборонив горезвісним «Валуєвським циркуляром» видання книг українською мовою. Центр українського книговидавництва в цей час переноситься у Львів, де його очолив Іван Франко. З друкарень Західної України виходять не лише твори великих українських письменників Панаса Мирного, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Івана Франка, а й переклади російських і західно-європейських класиків.

мови є безграмотність. Вона стала настільки розповсюдженим явищем, що помилки трапляються навіть в рекламних оголошеннях, газетах чи книжках. Дуже важко зустріти рекламне оголошення без стилістичної або орфографічної помилки.

з нас. Близько в сімдесяти відсотках реклами зустрічаються мовленнєві помилки. Їх можна почути по радіо, прочитати в пресі, громадському транспорті, на вуличних стендах, побачити по телебаченню.
Розглядаючи тексти реклам, ви будете неприємно вражені кількістю русизмів, логічних нонсенсів, неправильно розставлених розділових знаків тощо. Почати варто хоча б з того, що рекламні оголошення часто називають об’явами.

рекламний текст спочатку створюють російською, а потім перекладають українською.

„Густі та кріпкі” – таким був слоган рекламної кампанії шампунів „Пантін”. За місяць „кріпкі” замінили на „міцні”. Множина лишилася. Російське слово „волосы” й справді вживається у множині. А українське „волосся” – в однині...

Турції, хоча в українській мові такої країни не існує.
В рекламі „Віскас” улюбленця назвали „любимчиком”.

Дуже популярною помилкою, яка фігурує у більшості відео- та аудіороликів, що рекламують засоби від нежитю, є надання слову „нежить” жіночого роду.
„Саме сильне засмічення” видається виробникам реклами серйознішим за засмічення „найсильніше”.

хочеш». Здавалося б усе правильно – хочеш, то сплачуй, а не хочеш – не сплачуй. Але наврядчи саме це мали на увазі розробники реклами. Щось підказує мені, що справжнє звернення звучало так: «Сплачуй коли хочеш». Відчуваєте різницю? Якщо перед «коли» не стоїть кома, пропозиція виглядає зовсім інакше. Сплачуй у  зручний момент, тобто коли захочеш. А з комою перед «коли» воно перетворилося на «сплачуй, якщо захочеш». Ви згодні, що це не одне й те саме?

високо, видно далеко! Читаємо і виправляємо: потрібно “вм’ятина” замість “вмятина”, “полірування” замість “поліровка”, “фарбування” замість “покраска”. Ну, а що таке “обезшумка”, я не знайшла в жодному з тлумачних словників, нема такого ні в російсько-українському, ні в українсько-російському орфографічних словниках… Може, це щось професійне?

“підліток”. Тому маємо “підлітковий одяг”, а не “підростковий”. Далі – “носки”, вони ж “шкарпетки”!

розвитку, треба почати з реклами та ЗМІ, тобто з того, що є найпопулярнішим і має найбільший вплив на суспільство. А передусім, потрібно почати з самого себе!

можемо побачити безліч творів українських авторів, що не може не тішити. У кожного з нас різні смаки, одні полюбляють романи, інші - детективи, поеми тощо. На щастя, кожен може обрати ту книгу, яка йому до вподоби.
Книга — це одне з найбільших див, створених люди­ною. З них ми дізнаємося про минуле наших пращурів, вона веде нас у захоплюючу подорож по країні Знань: розповідає про те, як вирощують хліб і зводять будинки, варять сталь і приборкують ріки. Так як і не можна жити без повітря, води та хліба, так не можна жити і без книги. Недарма є прислів’я : «Хліб годує тіло, а книга — розум».
Книги відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в своє майбутнє!
Усім відома фраза: для того, щоб стати розумним, достатньо прочитати десять книг, але щоб знайти ті десять, треба прочитати тисячі. Саме тому ми вирішили скласти рейтинг топ-10 найпопулярніших українських книжок.

хто про таке не мріяв? Сама Ірен Роздобудько зазначила про свій новий роман «Якби» наступне: «Життя - це ланцюжок втрачених можливостей. З іншого боку, життя - це нашарування різноманітних шансів виправити ці втрачені можливості! А те і інше залежить від одного маленького поняття, яке ми вкладаємо в слово  «якби».

Ірен Роздобудько
з книгою «Якби»
 

10 років. Починаючи від назви, книга насичена ремінісценціями і прямими цитатами з Гоголя, а також з «Майстра і Маргарити» Булгакова.

Ліна Костенко з «Записками українського самашедшего»

років на основі розсекречених документів ЧК–КГБ. Тексти є високоякісною історичною публіцистикою і володіють значною науковою цінністю, адже базовані виключно на історичних фактах та архівних документах, переважна більшість з яких досі були невідомі.

Володимир В’ятович із книгою «Історія з грифом Секретно. Таємниці українського минулого з архівів КГБ»

до того, що є найбільш людське – потреби свободи й почуття безпеки, права на щастя і вільний вибір. Герої «Нації» понад усе хочуть зберегти гідність. А гідність не має національності, як – за словами авторки – не має її кров.

Марія Матіос
з книгою «Нація»

Чорна Пантера» - це твір, який насамперед повинна читати молодь.
Цей роман – магічна історія про зіркову супермодель Таумі Чорна Пантера Ремпбел і сільського дурника Івана.

посів приголомшений
і неочікуваний роман Володимира Лиса «Іван і чорна пантера»

Забужко, над яким письменниця працювала багато років, перші критики вже встигли назвати шедевром, а авторку порівняти з Достоєвським і Томасом Манном. Це – епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, Велика література і жорстока правда — про владу минулого над майбутнім, про кохання і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою.

просто опис виняткової долі незвичайної людини. Це - подарунок долі для того, хто запитує себе: «Хто я, звідки я, для чого я? І куди я йду?» Це письмо допоможе віднайти себе й укріпить у великому Переході з нічого у щось.

книга «Вічник», автором якої
є Мирослав Дочинець

Костенко. Особливість видання у тому, що вперше культова українська поетка відкривається читачу не лише як автор, а й як людина.

займає відома книга
Івана Дзюби
«Є поети для епох»

"сирих", ця - мала бути першою сходинкою дорослого етапу автора.

Любко Дереш
із романом
«Голова Якова»

За задумом автора цієї трилогії  книги будуть описувати подальше життя хлопців з роману «Рай. центр». Другий і третій романи, як і нова книжка «Макар», будуть названі за іменами героїв «Макс» і «Гоцик».

посідає українська письменниця Люко Дашвар з книгою «Биті є…»

Зайшовши в бібліотеку, ми можемо побачити на полицях мільйони книжок, зовсім різні за сюжетом, тематикою, обсягом і так далі . Книжки – наші супутники по життю, вони супроводжують нас із народження до смерті. В дитинстві, коли ми не вміли читати, нам читали батьки та дорослі. Перші книги, які допомагали пізнати життя, були казки. Потім ми пішли до дитячого садочку, в якому наші вихователі читали багато творів про тварин, які безумовно впливали на наше ставлення до живих істот. Ці книжки вчили, що не можна знущатися над тваринами. Коли ми пішли до школи, ми читали вже самостійно. Це були більш пізнавальні книжки, читаючи які, ми глибше пізнавали історію і звичаї власного народу. Вони вчили нас, як потрібно поводити себе в тому чи іншому випадку, шукати вирішення проблем, і взагалі як жити. Це говорить про те, що книга - джерело мудрості, із якого ми черпаємо знання протягом усього життя.

Усього було запропоновано відповісти на шість питань, а саме:
Чи любите Ви читати?
Як часто Ви читаєте художню літературу не за шкільною програмою?
Яка література Вам до вподоби?
Якій національній літературі Ви віддаєте перевагу?
Яку літературу Ви обираєте: класичну чи сучасну?
Чи привчали Вас до читання с дитинства?

опитуваних. Проте більшість жалілися на нестачу часу для читання улюбленої літератури. Так трохи більше 20% респондентів читають кожного дня, 34% - тричі на тиждень, 20% - всього один раз на тиждень, а останні 23% взагалі не читають художню літературу поза шкільною програмою.

улюбленої книжки, але можна чітко сказати, що найулюбленіший жанр серед усіх – це фантастика, його полюбляють 34% опитуваних. На другому місці – улюблений жіночий жанр, тобто про кохання. Ще 13% надають перевагу науковій літературі (про психологію, юриспруденцію, мистецтвознавство тощо), а 10% люблять детективи. Кожен п’ятий відповів, що читає найрізноманітнішу літературу, а тематика – не має значення, або ж хтось віддає перевагу іншим жанрам, таким як психоделічний, наукова фантастика, фентезі.

прихильниками є тільки 20%. Більше до вподоби учням зарубіжна література, наприклад, французька. Тоді як співвідношення між класичною та сучасною майже однакове, перша навіть дещо переважає другу в результатах опитування. Підсумовуючи відповіді на шосте питання, можна сказати, що близько 38% читають з дитинства, інші ж пізнавали культуру читання самостійно, або під час навчання у школі.

високою. Проте й низькою її назвати не можна, адже ті, хто читають, захоплюються багатьма жанрами, навіть науковими. Читання не є популярним хобі серед молоді, їй потрібне заохочення до цього. Їй також вкрай важливо допомогти усвідомити, що для кожного у величезному світі літератури знайдеться щось близьке та цікаве, варто лише спробувати.

народу, що втілює в собі духовність всієї нації, допомагає осмислити багатовікову історію творення такої розмаїтої культури, яку ми маємо сьогодні.
Тож нехай кожен громадянин нашої країни цінує та поважає те, через що він може гордо назвати себе українцем.

Бережіть рідну мову!