Тема ІІ світової війни та руху опору в повоєнні десятиліття презентация

десятиліття.

протистояли один одному. Двополюсність світу вплинула й на літературний процес. З'явилися «країни со ціалістичної співдружності», у їхніх літературах запроваджувався «соціалістичний реалізм».

чеській та інших літературах. Почала роз падатися система колоніалізму, наростала національно-визвольна боротьба в Азії, Африці. Численні локальні конфлікти та війни продовжували тримати людство в напруженні. І хоча в 60-70-х рр. XX ст. загрозу третьої світової війни було відвернено, атомний при вид блукав по земній кулі.

воєнна тема. Великий вплив на її розкриття мав екзистенціалізм.
Екзистенціалізм (лат. існування) — один із провідних напрямів у філософії XX ст. — літературна течія, що набула найвиразні шого розвитку у Франції 30-40-х рр. У літературі екзистенціалізму закарбувалися напружене переживання духовної кризи західної цивілізації, відчуття втрати сенсу буття, зображення нездоланно го трагізму людського життя — його приреченості на самотність, відчуженість і занедбаність у ворожому світі, змалювання ситуації морального вибору особистості в «межовій» ситуації.

Найяскравіші представники — Ж. П. Сартр, А. Камю.

тривогами свого часу, сподіваючись, що людство нарешті скаже: «Прощавай, зброє!». З’являються нові жанри, наприклад «робітничий роман» (літератури німецька, англійська, американська, чехословацька); «антиколоніальний роман» (англійська література).

опинилася перед вибором шляху в майбутнє, і від цього вибору за лежить саме її існування. Тому з тривогою постійно порушували цю проблему. Одні віддавали перевагу формам умовним, алего ричним, інші — життєподібним. Французький письменник Робер Мерль та американський митець Рей Бредбері звернулися до жан ру роману-антиутопії, зосередивши увагу на бездуховності тоталітаризму, небезпеці ідеологічних чвар, які можуть призвести до катастрофи.

У другій половині XX ст. бурхливо розвиваються «масова культура», «масова література», які не збагачують, не вдосконалюють суспільство й людину, а маніпулюють ними. Малохудожня книжкова продукція пропагує бездумний, безтурботний, іноді жорстокий і розпусний спосіб життя.

людини, і саме це є об’єднувальним началом у літературі XX ст.

«Старий світ» (Європа) ближче ознайомлює з літературою «Нового світу» — американською. Активізуються літератури так званого «третього світу», на авансцену світової літератури 1950 1960-х рр. виходять роман, поезія Латинської Америки. Європа пізнає художній світ японської літератури.

З настанням 20-го століття японська література починає проникати на Захід. Завдяки перекладам західні читачі знайомляться з творами японських авторів. Твори нового часу, що найбільше читаються часто на англійській і іншій мовах, включають "Кікьо" ("Повернення додому") Осарагі Дзіро, "Кінкакудзі" ("Храм Золотого павільйону") Мішіма Юкіо і "Таде куу муші" ("Хтось вважає за краще і кропиву") Танідзакі Дзюнітіро.

лауреата в галузі літератури - японському письменнику Кавабата Ясунарі (1899-1972) присуджується Нобелівська премія за успіхи в області літературної творчості. Кавабата широко відомий за кордоном численними перекладами своїх творів, включно з такими, як "Снігова країна", "Тисяча журавлів" і "Кіото", "Стогін гори" і інші. Його стиль пронизаний прагненням до краси, надзвичайним ліризмом і загостреною чутливістю.
У 1994 р. Нобелівська премія з літератури була присуджена ще одному японському письменнику - Ое Кендзабуро.

Мал. 1. Кавабата Ясунарі

1960–70-х рр. з’явилися нові явища і тенденції: активізувалися провідні літературі та мистецтві другої половини ХХ ст. Для прихильників постмодернізму характерні розчарування в ідеалах та сумніви в загальноприйнятих цінностях, критичне ставлення до раціональних засад буття, розуміння неоднозначності та суперечливості світобудови. Провідними ознаками постмодерністського стилю є тотальне висміювання, гра з «чужим» текстом, суміш різноманітних стилів, використання елементів масової літератури тощо.

званого «магічного реалізму», що сміливо поєднував реалістичні й символічні узагальнення, життєву, навіть побутову достовірність і міф, національну своєрідність та універсальність, раціональне, дидактичне й ірраціональне, містичне. «Магічний реалізм» дав світові блискучих майстрів слова, найвидатнішим серед яких є Ґабріель Ґарсія Маркес. Цей колумбійський письменник приголомшив художній світ ХХ ст. своїми романами, і найвідоміший серед них — «Сто років самотності». Звернувшись до народно-міфологічної фантастики, він створив фантастичний усесвіт, який міцно переплітається з історичними реаліями латиноамериканського континенту.