Загальне мовознавство презентация

Содержание

Вступ до мовознавства: навчальний посібник / [За ред. І.О. Голубовської]. – К.: ВПЦ Київський університет, 2007. – Ч.1. – 99 с. Вступ до мовознавства: навчальний посібник / [За ред. І.О. Голубовської].

Слайд 1Загальне мовознавство
Лекція 1.


Слайд 2Вступ до мовознавства: навчальний посібник / [За ред. І.О. Голубовської]. –

К.: ВПЦ Київський університет, 2007. – Ч.1. – 99 с.
Вступ до мовознавства: навчальний посібник / [За ред. І.О. Голубовської]. – К.: ВПЦ Київський університет, 2010. – Ч.2. – 223 с.
Кочерган М.П. Загальне мовознавство / Михайло Петрович Кочерган. – К. : Видавничий центр Академія, 2006. – 464 с.
Лингвистический энциклопедический словарь / [гл. ред. Ярцева В.Н.]. – М.: Советская энциклопедия, 1990. – 672с.
Мечковская Н.Б. Общее языкознание : Структурная и социальная типология языков / Нина Борисовна Мечковская. – Мн. : Амалфея, 2000. – 368 с.
Общее языкознание / Н.Б. Мечковская и др. [Под. общ. ред. А.Е. Супруна]. – Мн.: Высшая школа, 1983. – 456 с.
Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / Олена Олександрівна Селіванова. – Полтава: Довкілля, 2006. – 716 с.
Селіванова О.О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики (аналітичний огляд) / Олена Олександрівна Селіванова. – К.: Фитосоциоцентр, 1999. – 148 с.
Семчинський С.В. Загальне мовознавство / Станіслав Володимирович Семчинський. – К.: ОКО, 1996. – 416 с.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА


Слайд 3Предмет і метод мовознавства
Проблема походження мови
Мова як системно-структурне утворення
Синтагматико-парадигматична модель мови.

Поняття ярусів мови та її одиниць.
Мова як система знаків
Мова і суспільство
Мова і культура
Мова і мислення
Типологічне, порівняльно-історичне мовознавство
Динаміка мовних систем.




Слайд 4Філософська проблема імені. Початок Євангелія від Іоанна, самого філософського з чотирьох

Євангелій: На початку було слово ... - формулу, навколо якої досі ведуть полеміку аж ніяк не тільки богослови. Дійсно: чи існує для людини що-небудь, якщо це «щось» не має імені? Порівняємо висловлення філософів давнини:
Конфуцій (VI-V ст. До н.е.): «Якщо ім'я дано невірно, то мова не кориться, якщо мова не кориться, то справа не може бути зроблена. Якщо ж ім'я дано вірно, якщо мова кориться, то і справу буде зроблено» .
Платон (V-IV ст. До н.е.) у знаменитому філософському діалозі «Кратил» вкладає в уста Сократа таку думку: «Итак. правильно ли будет говорить человек, говоря так, как, по его мнению, следует говорить, или так, как от природы свойственно вещам говорить и быть предметом речи: если он таким образом и такими средствами будет говорить, то добьется успеха и действительно скажет, если же нет – то ошибется и ничего не сделает»

Історія лінгвістичних учень як один із розділів загального мовознавства


Слайд 5Філософська проблема імені («від природи» або «від людини»), століттями поділяла античних

філософів на два табори, тривала і в середні віки як суперечка «номіналістів» і «реалістів». У XIX ст. до цієї проблеми звертається В. Гумбольдт (внутрішня форма мови і уявлення як початок слова), а в українському мовознавстві - О. О. Потебня (внутрішня форма слова).
У ХХ ст. в лінгвістиці перемогла концепція умовності і конвенциональності мовного знака Ф. де Сосюра («ім'я від людини»), а сама проблема номінації стала власне лінгвістичною, якою займається спеціальний розділ мовознавства – ономасіологія.



Слайд 6У середині 20-х років вийшла у світ праця російського філософа Густава

Шпета «Внутрішня форма слова. Етюди і варіації на теми Гумбольдта» (М., 2003). Ідеї ​​Платона про слово розвивалися в працях російських філософів-богословів початку 20 ст.: С. Булгакова і П. Флоренського. У 20-ті роки пише свої праці про слово А. А. Лосєв, згідно з яким «Слово - це не звук, але збагнена річ, річ, з якою осмислено поводиться людина»; «Людина, <...> для якої ім'я тільки простий звук, а не сам предмет в його смисловій явленності, ця людина глуха й німа, і живе вона в глухо-німий дійсності».
Актуальність цієї ідеї підтверджується, можна судити з такого вислову : концепція «відпріродності» імені (Геракліт, Платон) може бути сьогодні інтерпретована як «створення ментально-мовних форм пізнання і фіксації їх в членороздільних звуках», тобто в аспекті когнітивної лінгвістики [Пищальникова +2003: 169].



Слайд 7Для виникнення будь-якої емпіричної науки необхідно:
● накопичити достатню кількість різноманітного мовного

матеріалу;
● точно сформулювати завдання дослідження і тим самим визначити предмет науки;
● виробити орієнтований на цей матеріал і дослідницькі завдання науковий метод;
● сформувати теоретичну базу дослідження;
● розробити відповідну метамову.
Дж. Лайонз: «Лінгвістика - це наукове дослідження мови, яке передбачає використання об'єктивних методів, що піддаються емпіричній перевірці, в основі яких лежить деяка загальна теорія мови» [Лайонз 1978: 21].

Фактори, що зумовлюють виникнення науки про мову (генезис науки)


Слайд 8Біля витоків лінгвістики як науки лежить граматика, нормативний опис мови.
Найвідоміші давньоіндійська,

антична (давньогрецька і римська) і більш пізня (середньовічна) арабська граматичні традиції. На європейське мовознавство величезний вплив справила саме антична граматика і антична філософія мови. Індійська граматика стала відома європейцям лише в XIX ст., проте вона була дуже високо оцінена в ХХ ст. як одна з предтеч сучасних методів опису мови.



Слайд 9У граматиці санскриту Паніні найважливішою частиною була фонетика ведійських гімнів.
Греки

і римляни, йдучи від письмових текстів, ототожнювали звук і букву (про що свідчить грецька етимологія терміна «граматика»). Однак, Олександрійська школа грамматистов, перебуваючи під сильним впливом арістотелівської логіки, активно розробляла морфологію - теорію частин мови.



Слайд 10Формування лінгвістики як науки про людську мову взагалі і про кожну

окрему мову, зокрема, стає можливим лише за умови усвідомлення таких об'єктивних істин:
● мертва латина повинна поступитися місцем живим мовам європейських націй, що формуються;
● формальна логіка не може бути єдиною базою граматики;
● наука не може обмежуватися описом норми мови, тобто не повинна бути суто прагматичною, у неї повинен бути власний науковий, перспективний в теоретичному відношенні предмет;
● людська мова в цілому і кожна окрема мова має свою історію, гідну вивчення;
● всі людські мови рівноцінні для науки, що істотно розширює мовний матеріал дослідження.



Слайд 11XVII-XVIII ст. були періодом накопичення мовного матеріалу, зокрема у формі багатомовних

словників-глосаріїв. До цього ж періоду належать і перші спроби класифікації мов. Поступово з’являється ідея зіставлення мов, яка оригінально втілилася в знаменитій французькій універсальній і раціональній граматиці Пор-Рояля, де французька мова подається в зіставленні з латиною, давньогрецькою і давньоєврейською мовами.



Слайд 121) Прагматичний фактор, а саме змінюються і виникають нові потреби суспільства

в результатах лінгвістичних досліджень. Напрю, одним із стимулів виникнення структурної лінгвістики в американському мовознавстві ХХ ст. було вивчення мов індіанців. Оптимізація методики навчання іноземної (нерідної) мови стимулювала появу такого прикладного відгалуження зіставно-типологічного мовознавства, як контрастивна лінгвістика та ін.
2) Гносеологічний фактор, тобто загальний рівень знань, насамперед філософських знань. Так, сучасна антропоцентрическая парадигма в лінгвістиці зумовлена спільним інтересом до людини, до її ментального та емоційного світу, до його взаємодії із зовнішнім світом. Одним з найсильніших чинників, що стимулюють розвиток лінгвістичної прагматики, особливо у варіанті ТРА, були семантична філософія Л. Вітгенштейна і аналітична (математична) логіка.

Фактори, що зумовлюють розвиток науки


Слайд 133) Міжнауковий фактор, тобто вплив інших наук. Так, успіхи теорії інформатики

та комп'ютерної техніки призвели не тільки до розвитку математичної (інженерної) лінгвістики.
4) Внутрішній фактор, тобто логіка розвитку самої лінгвістики. Напр., структуралізм як крайній прояв системоцентрізма в середині ХХ ст. ізжив себе, що стало однією з причин формування антропоцентричної парадигми лінгвістичного знання.



Слайд 145) Особистісний чинник – роль суб'єкта, що пізнає світ, у формуванні

уявлення про об'єкт, що пізнається. Так, В. Гумбольдт і Ф. де Соссюр користувалися одним і тим самим методом дихотомій, але по-різному: особистісні особливості Гумбольдта-філософа дали йому змогу сформулювати інші висновки щодо завдань лінгвістики, ніж Соссюра, схильного до більш прагматичного і жорстко логічного погляду на завдання науки про мову. Перший бачив свою мету в тому, щоб найповніше показати внутрішню парадоксальність законів життя мови, що випливає із його диалектичности. Другий ставив собі за мету уточнити предмет лінгвістики, вивести науку про мову з глухого кута. Особистісними особливостями дослідника найвищою мірою визначається вибір і його лінгвістичної спеціалізації, галузі вивчення і навіть конкретної наукової теми.



Слайд 156) Власне мовний чинник, тобто мовний матеріал. Розширення мовного матеріалу або,

навпаки, звуження його зумовлює характер лінгвістичної теорії. Так, обмеження тільки класичними мовами у середньовіччі зумовило панування граматичного універсалізму, орієнтованого на латину. Залучення у науковий обіг усної розмовної мови в середині ХХ ст. стимулювало розвиток теорії мовної діяльності та лінгвістичної прагматики; вивчення мов американських індіанців стало однією з причин формування методів дескриптивної лінгвістики і формування етнолінгвістики; орієнтація в основному на індоєвропейські мови уможливило розробку поняття форми слова в Московській лінгвістичній школі Ф.Ф. Фортунатова.



Слайд 16Сучасне наукознавство розробило поняття наукової парадигми: «сукупність базових теоретичних положень, які

на певному етапі розвитку науки для найбільшої, але не всієї частини наукового співтовариства є найбільш авторитетними, оскільки вони дозволяють найбільш адекватно представити досліджуваний об'єкт».
Наукові напрями виділяють всередині наукової парадигми; розрізняючись аспектами вивчення та окремими методами, вони єдині за методологією (тобто розуміннями предмета, цілей і завдань лінгвістики). Іноді наукові напрями, називають «малими науковими парадигмами» [ЯіН 1995: 171] Кубрякова).
Наукові школи виділяють всередині напрямів, вони мають, як правило, регіональну прикріпленість і групуються навколо лідера. Наприклад, Тартуська семіотична школа з Ю. М. Лотманом на чолі, Московська семантична школа, визнаним лідером якої є Ю. Д. Апресян, школа «Логічний аналіз мови» Н. Д. Арутюнова і т.п.



Обратная связь

Если не удалось найти и скачать презентацию, Вы можете заказать его на нашем сайте. Мы постараемся найти нужный Вам материал и отправим по электронной почте. Не стесняйтесь обращаться к нам, если у вас возникли вопросы или пожелания:

Email: Нажмите что бы посмотреть 

Что такое ThePresentation.ru?

Это сайт презентаций, докладов, проектов, шаблонов в формате PowerPoint. Мы помогаем школьникам, студентам, учителям, преподавателям хранить и обмениваться учебными материалами с другими пользователями.


Для правообладателей

Яндекс.Метрика