Теорія дискурсу. Функцiонально- прагматична концепцiя презентация

текст (текст у момент вимови),
текст (текст у момент породження чи сприйняття),
мовна ситуацiя (акт породження висловлювання + висловлювання + акт сприйняття висловлювання ),
мовна подiя (акт породження тексту + текст + акт сприйняття тексту),
дiалог (розмова – усна, зовнiшня чи будь-яка),
мовленнєва дiяльнiсть (сукупнiсть мовних актiв i процедур),

(iдеологiчна чи будь-яка, одноразова чи регулярна),
iдеологiчна мовна картина свiту,
рацiональна мовна картина свiту,
семiотична культура,
семiозис / семiосфера (вся сукупнiсть семiотичних явищ i сутностей),
свiт.

(на противагу усуспiльненому),
текст у реальних обставинах функцiонування (на вiдмiну вiд тексту поза використанням),
соцiалiзоване мовлення (на противагу iндивiдуальному),
соцiалiзована мовленнєва дiяльнiсть (соцiалiзований процес мовлення),
когнiтивна (психологiзована) мовномисленнєва дiяльнiсть (на противагу об’єктивовано-суспiльному мовленню),
середнє мiж соцiальною мовою i iндивiдуальним мовленням,
слiди iдiостилю в текстi,
сукупнiсть текстiв одного стилю,
синхронна мовна дiяльнiсть (на противагу iсторичному мовному досвiду чи iсторичним текстам),
частина свiту, органiзована навколо тексту.

II. КОНЦЕПТУАЛЬНО ЗАЙВI IНТЕРПРЕТАЦIЇ
(неприйнятнi у функцiонально-прагматичнiй методологiї)

специфiкований:

а) типом i характером досвiдної дiяльностi (у т.ч. мовної) – реальним – вiртуальним, рацiональним – эмоцiональним, зовнiшньо – внутрiшньо мотивованим (стереотипним – творчим) - макродискурси
б) властивостями суб’єктiв (стать, вiк, статус, психологiчнi та фiзiологiчнi особливостi) - суб’єктні дискурси,
в) культурно-цивилiзацiйними обставинами дiяльностi (у т.ч. eтнiчними, соцiальними, ментальними) - культурні дискурси,
г) характерною локалiзацiєю дiяльностi (вiд мiкро- до макрорiвня) - локальні дискурси,
д) характерними темпоральними властивостями дiяльностi (вiд мiкро- до макрорiвня) - темпоральні дискурси,
е) прагматичною семантикою (тематикою) - тематичні дискурси
є) сигнальною формою (усний, писемний) - формальні дискурси.

характерних моделей),

Лiнгвосемiотичнi процедури (сукупнiсть характерних лiнгвосемiотичних актiв, здiйcнюваних на основi коду: зовнiшнiх i внутрiшнiх, породжуючих i спiвпороджуючих),

Тексти (сукупнiсть характерних результатiв лiнгвосемiотичних процедур)

відношення) (функціональні відношення)
прагматика - прагматика зміст - форма
змісту форми

Моделі породження мовлення = Дискурсивні стратегії

Прагматичні Функціональні

Каузальні і цільові настанови
на тип мовленнєвої поведінки
в дискурсивній події (моделювання поведінки дискурсивного суб’єкта)

організація семантики і форми висловлювання
у дискурсивній події (моделювання тексту)

критерій: яка мета досвідної діяльності (навіщо?)

Каузальний критерій: які витоки (причини і мотиви) досвідної діяльності (чому і звідки?)

(внутрішньо мотивований)

ЕМОЦІЙНИЙ

РАЦІОНАЛЬНИЙ

ВІРТУАЛЬНИЙ

СУСПІЛЬНИЙ
(зовнішньо мотивований)

смислу
лiнгвосемiотична презентацiя смислу

лiнгвосемiотична координацiя інформацiйної дiяльностi

Eмоцiйний дискурс
лiнгвосемiотична експлiкацiя емоцiй
лiнгвосемiотичне управлiння емоцiями

спонукання до творчoстi

Суспiльно-мотивований (зовнiшнiй) дискурс
лiнгвосемiотичне наслiдування
лiнгвосемiотичне спонукання до модельного мислення

життя

наука

філософія
(світогляд)

мистецтво

життя / здоров’я

ефект праці / прибуток

суспільний лад / владл

смисл / цінність

правда / знання

прекрасне / естетичне
переживання

- НАСЛІДУВАННЯ

(вiтальному) середовищi
лiнгвосемiотичне пристосування до життєвого (вiтального) середовища
Економiчний дискурс
лiнгвосемiотичний прояв рацiональної компетенцiї
лiнгвосемiотичне спiробiтництво / конкуренцiя
Суспiльно-полiтичний дискурс
лiнгвосемiотичне етично-iдеологiчне позицiонування у суспiльному середовищi
лiнгвосемiотичне управлiння емоцiями (своїми i чужими)

на iнтелект (доведення знань)
Естетичний дискурс
лiнгвосемiотична демонстрацiя форми
лiнгвосемiотичний вплив на уяву (захоплення формою)
Свiтоглядний (фiлософський) дискурс
лiнгвосемiотична презентацiя цiнностей
лiнгвосемiотичне переконування (захоплення знанням)

означування);
визначення мiсця дискурсивного суб’єкта (адресанта) у структурi дискурсу (вiдношення до адресата), його характеру та вiдношення до суб’єкта дiяльностi;
визначення ступеня подiльностi семiотичного засобу за ознакою „змiст – форма” i iєрархiї вiдношень мiж ними;
характеристика семантики дискурсу;
характеристика форми дискурсу;
визначення ролi екстралiнгвiстичних чинникiв.

Критерiї дискурс-аналiзу тексту

середовищi i пристосування до нього – лiнгвосемiотична соцiалiзацiя i iндивiдуалiзацiя), синкретизм рацiонального i емоцiйного,
побутово-мiфологiчна картина свiту (iндивiдуалiзований сенсорний досвiд, традицiйна понятiйна сiтка, актуальний стан досвiду),
неусвiдомлена iндивiдуалiзацiя = арефлексiя (iндивiдуальнi вiтальнi переживання i бажання, гендерно-вiковi, мiкросоцiальнi i локальнi чинники, психофiзiологiчнi схильностi, значна роль психо-емоцiйних станiв, неусвiдомленiсть використання коду),
семiотична «прозорiсть» тексту, нероздiленiсть знака, висока наративнiсть текстiв, велика кiлькiсть стереотипних конструкцiй, семантичних i формальних девiацiй, редукцiй, узуальнiсть коду,
дискурс – конкретизований у часопросторi, безпосереднiй, спонтанний, контактний, просодично значущий, iз значною присутнiстю невербальних чинникiв.

компетенцiї, примат комунiкативної функцiї над експресивною),
реально-узагальнений i рацiонально-рефлексивний когнiтивний простiр, спецiалiзацiя (завуження) i аналiтизм референтного поля, об’єктнiсть («об’єктивнiсть») картини свiту,
homo economicus, компетентнiсть, вiдстороненiсть вiд об’єкта («об’єктивiзм», беземоцiйнiсть), рольовий характер дискурсної поведiнки, формалiзацiя особи, iнституцiалiзацiя («правова особа», безособовiсть висловлювання),
широкий термiнологiзм (конвенцiоналiзм змiсту + шаблоннiсть, нормативнicть, «прозорiсть» форми), примат змiсту над формою, переважна дескриптивнiсть і прескриптивність тексту, денотативнiсть i аналiтизм змiсту, iнтернацiоналiзм дискурсивних засобiв, явнiсть смислу (поєднання смислу i змiсту), тяжiння до нормативностi коду,
широке використання невербальних засобiв есплiкацiї змiсту i iнформування (схеми, iндексальнi знаки, висококонвенцiональнi символи i сигнали).

Економiчний дискурс

ПРИРОДИ

РОЗУМОВА ПРАЦЯ

ІНДИВІДУАЛЬНА
ПРАЦЯ

чужими емоцiями, етично-iдеологiчне позицiонування у суспiльному середовищi, примат комунiкативної функцiї над експресивною),
реально-узагальнений (квазiреальний) i емоцiйно-рефлексивний (квазiобє’ктивний) когнiтивний простiр (iдеологiчна картина свiту), тенденцiйний аксiологiчний характер iнтенцiї, синтетичнiсть i iнтуїцiйнicть референтного поля,
homo politicus, емоцiйнiсть, корпорацiйнiсть, рольовий характер дискурсної поведiнки, масовий адресат, тяжiння до поєднання адресанта з адресатом в множинному суб’єктi (дiалогiзм, «ми»),
наративнicть тeксту, домiнацiя форми над змiстом, корпоративна конвенцiональнiсть знакiв (iдеологiчнi штампи i стереотипи), експресивнiсть форми, декларативнiсть i iмперативнiсть змiсту, риторичнiсть, розмита денотацiя, велика кiлькiсть конотацiй, декларативна явнiсть смислу у поєднаннi з його реальною iмплiкацiєю, повторна i вторинна (образна) номiнацiя,
широке використання висококонвенцiональних невербальних манiпуляцiйних засобiв (символiка).

ДІЯЛЬНІСТЬ

ОСОБИСТІСНА
АКТИВНІСТЬ

ІНДИВІДУАЛІЗМ

шляхом рацiонального впливу на iнтелект, примат експресiї над комунiкацiєю),
вiртуально-узагальнений (абстрактний) i рацiонально-метарефлексивний (логiчний) когнiтивний простiр, ментальна рецепцiя i концептуалiзацiя картини свiту (ментатив), предметний аналiтизм референтного поля, подiл референтного поля на «своє» (нове розумiння) i «чуже» (старе знання) (корекцiя загальної картини свiту), монореферентнiсть,
виразна вiдстороненiсть суб’єкта вiд об’єкта, беземоцiйнiсть, аподиктичнiсть, метарефлексiя, монологiзм, безособовiсть, вузька адресованiсть (пiдготовленiсть реципiєнта), герменевтизм прийому,
вузький термiнологiзм (концептуальна клiшованiсть форми + когерентiсть змiсту), когнiтивний i концептуальний характер дискурсу, домiнацiя змiсту над формою, транзитивнiсть тексту, денотативнiсть змiсту, повна iзоморфнicть змiсту i смислу, схематизм, дескриптивнiсть або рецептивнiсть тексту, первинна i повторна номiнацiя, логiчнiсть смислу,
використання графiчних невербальних засобiв експлiкацiї змicту (схеми, iндексальнi знаки, символи).

НОМОТЕТИЧНІ

на уяву адресата через емоцiйне зацiкавлення формою, примат експресiї над комунiкацiєю),
сфера чистої можливостi, вiртуально-конкретизований (фiктивний, фабуляризований) i емоцiйно-метарефлексивний когнiтивний простiр, синкретизм референтного поля, синтетичнiсть когнiтивного простору, мультиреферентнiсть, подiл референтного поля на «оригiнальне» (нове вiдчуття) i «тривiальне» (старе вiдчуття) (трансформацiя побутової картини свiту),
вiдстороненiсть суб’єкта вiд об’єкта (функцiя оповiдача, дескриптора, дистрибутора), емоцiйнiсть, вiдстороненiсть, iндивiдуальнiсть (iдiостиль), дiалогiзм i iнтерпретацiйнiсть прийому (спiвтворчiсть з боку реципiєнта), «добровiльна галюцинацiя»,
полiекспресивнiсть тексту (нарацiя, дескрипцiя, демонстрацiя), нетранзитивнiсть тексту, знаковий i формально-модельний характер дискурсу, домiнацiя форми над змiстом, дисонанс змiсту i смислу, вторинна номiнацiя (образнiсть), конотативнiсть змiсту.
широке використання просодiї i графiчних формальних засобiв для манiпуляцiйних цiлей

системи цiнностей, лiнгвосемiотична презентацiя смислу i цiнностей, лiнгвосемiотичне переконування адресата через захоплення знанням, абсолютний примат експресiї над комунiкацiєю),
сфера можливої реальностi, вiртуально-узагальнений (абстрактнo-образний) i iнтуїцiйний (рацiонально-емоцiйний) когнiтивний простiр, синтетичнiсть референтного поля i когнiтивного простору, метарефлексивнiсть, трансцендентнiсть референцiї, подiл предметного поля на «цiнностi» (позитивнi смисли) i «антицiнностi» (негативнi смисли) (корекцiя оцiнки поточної картини свiту),
синтез максимальної iндивiдуалiзацiї i узагальнення суб’єкта, явна трансцендентальнiсть позицiї суб’єкта i iманентна суб’єктивнiсть,
ментально-рецептивний i вербальний характер дискурсу, зрiвноваження форми i змiсту, транзитивнiсть тексту, високий рiвень когерентностi i низький рiвень конвенцiональностi змiсту, слабка термiнологiчна стабiльнiсть форми, велика кiлькiсть абстрактної лексики, оцiнний характер тексту, монологiзм,
слабке використання невербальних засобiв, вербалiзм, символiзм.

смислу \ цінностей як самоціль)

АНТРОПОЛОГІЗМ
(осмислення досвіду)

АПРІОРИЗМ
(пошук смислу / цінностей)