Мова засобів масової інформації як частина колективного простору суспільства презентация

ПРОСТОРУ СУСПІЛЬСТВА
ЗВ'ЯЗОК ВНУТРІШНІХ ЗАКОНІВ МОВИ З НОРМОЮ УСНОГО І ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ
КРИТЕРІЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ НОРМИ

за своєю суттю, мова засобів масової інформації найбільш швидко реагує на всі зміни в суспільній свідомості, відображаючи стан останньої і впливаючи на її формування. Саме в мові засобів масової інформації легко побачити ті нові тенденції в підходах до вивчення мови, які простежуються в сучасній лінгвістиці.

Для вивчення мови в динамічному плані необхідні:
знання про мовний динамізм як динаміку розгортання мови в певній прагматичної ситуації,
знання про співвіднесення висловлюваного з дійсністю.

Важлива роль у процесі дискурсивного аналізу належить поняттю «концепт», яке визначається як оперативна змістовна одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи і мови мозку (linguamentalis), всієї картини світу, відображеної в людській психіці. Концепти виникають у зв'язку з певними уявленнями про світ, обставинами, знаннями про культурні, історичні події, пов'язані з появою певного поняття.

В останні роки можна говорити про новий напрямок, що з'явився в лінгвістиці, який розробляється на стику цілого ряду наук, - медіа-лінгвістики - науки про мову засобів масової інформації, пов'язаної з новими тенденціями в сучасній лінгвістиці в цілому і що має пряме відношення до когнітивних процесів, які відбуваються в мові.

Т.Г. Добросклонська пропонує «концепцію медіа-тексту як багатошарового, багаторівневого явища, що реалізується в діалектичній єдності мовних і медійних ознак, та пріоритетний аналіз синтагматики як такого рівня опису, на якому в найбільш повній формі виражені всі основні властивості текстів масової інформації».

Для мови засобів масової інформації важливо розрізняти усний та писемний дискурс, побудова яких має свої відмінності. Усний дискурс допускає велику лексичну і граматичну варіативність, просодія тут відіграє значну роль.

уможливлює використання більшої кількості засобів впливу: це не тільки варіювання конструкцій висловлювань, але й просодія. Просодичне оформлення мовлення, використання таких елементів тембральної надсинтактики, як паузація, підсилення голосових даних, уповільнення або пришвидшення темпу, а внаслідок цього і ритму мови, - всі ці фактори, що відносяться до риторики, але неминуче присутні в загальній когнітивної картині мови, відіграють вирішальну роль у визначенні когнітивної приналежності висловлювання.

дискурсивної діяльності в умовах масової комунікації, передбачувана і заздалегідь планована реакція адресата, свідоме спотворення інформації, свідчать про становлення нової функції самої мови - функції управління поведінкою величезних масивів людей і маніпулювання їх свідомістю.

характерні мові сучасних ЗМІ:

1) кількісне та якісне ускладнення сфер мовної комунікації в ЗМІ (передусім, Інтернет, в якому розвиваються нові види тексту і діалогічних форм);
2) різноманітність норм мовної поведінки окремих соціальних груп, властива сучасній мовної комунікації, що відбивається у мовній дійсності ЗМІ;
3) демократизація публіцистичного стилю і розширення нормативних меж мови масової комунікації;
4) мовна мода.

гостро постає зараз питання про формування високої інформаційно-мовної культури в суспільстві, про збереження національних мовних традицій і культури мовлення.

XX і початок XXI століття - це час загостреної уваги до мовних процесів, до їхньої наукової типологізації. З іншого боку, цей час поверхневих і емоційних суджень (особливо в галузі ЗМІ) без знання законів розвитку мови в різні історичні епохи, в різних шарах суспільства.

При аналізі проблематики цього розділу ключовими є такі поняття:
1) внутрішні закони розвитку мови,
2) природні властивості носіїв мови,
3) свідоме / несвідоме в мові носіїв мови,
4) ступінь ефективності нормативних рекомендацій.

мови мають природні властивостями, які можна розглядати разом з іншими властивостями людини.

Відомо, що до трьох-чотирьох років свого життя людина опановує систему рідної мови. Вже володіючи відмінкової системою, видами дієслова, словесним наголосом, дитина тільки в школі дізнається, що є такі граматичні та фонетичні сутності. Це один з етапів численних подолань несвідомого у використанні мови. Отже, що прояв внутрішніх законів розвитку мови несвідомо виявляється в мовленні носіїв цієї мови.

Суб'єктивізм в оцінках мови. Це виявляється у прихильності до обраного варіанту, в готовність оголосити неправильним інший, рівноправний варіант.

Носієві мови властиво ставитися до мовної системи як до керованої. Тим часом мова виступає як складна система систем, яка лише виявляється в повсякденному мовній практиці людей. Носій мови здатний управляти лише окремими проявами системи: наприклад, він може регулювати правила орфографії, забороняти агресивну і нецензурну лексику в друкованій продукції, недоречне вживання запозичених слів і т.п.

властивостей носія мови необхідне для розуміння багатьох мовних процесів, у тому числі в ЗМІ.
ПРИКЛАД: Аналітизм в російській мові та синтетизм української в аспекті норм мови, а також з точки зору рекомендацій редакторів радіо і телебачення.

внутрішніх законів розвитку мови становить особливу сферу прояв свідомого і несвідомого в мовленні носіїв мови. У даному випадку виникає суперечність між неусвідомленістю змішання відмінків з боку мовців і слухачів в усному мовленні і неприпустимістю, тобто усвідомленістю цих же явищ в писемному.

НЕСВІДОМОГО ВОЛОДІННЯ МОВОЮ …

про норму формувалося на матеріалі писемного мовлення, яка розвивається в просторі (головним чином на площині) і сприймається зором: можна перечитати, вникнути, поліпшити. Усне мовлення розвивається в часі (мілісекунди, секунди, хвилини) і сприймається на слух.

матеріали радіо і телебачення враховують умови розвитку і сприйняття усного мовлення. В усних інтерв'ю та репортажах збільшується обсяг усно-розмовних засобів мови, з'являються граматично неузгодженості словоформи, повтори. «Сенс превалює над формою», - узагальнює чеський лінгвіст В. Барнет.

варіанти вимови. Це та сфера, де рекомендації редакторів радіо і телебачення не завжди можна назвати коректними.
Фахівці зі ЗМІ мають право вибрати, віддати перевагу одному з варіантів і рекомендувати як норму.

реалізацій інтонаційно-звукових засобів повністю контролюється мовцем і може бути визначене в системі ознак зі знаком плюс або мінус. Основні з цих ознак:

/ нечіткість артикуляційних переходів від звука до звука - до стилю - до слова - до кінця речення. При цьому необхідно дозувати мови, про яку кажуть: «сипле, як горох». Нечіткість призводить до утворення «культі» звука, коли артикуляція звука намічається, але не реалізується або не доводиться до кінця. Наступний щабель - компресія слова, коли не вимовляють один, два, три склади, при цьому звуки, які оформляють провали складів, теж є неповноцінними.

/ невміння тримати основний тон та інтенсивність звука до кінця висловлення. За невміння утворюються звукові ями в середині і в кінці речення, найчастіше в постцентрових частинах інтонаційних конструкцій.

мови залежить від уміння / невміння володіти мовним диханням. Уміння полягає в тому, що мовець непомітно (автоматично) робить вдих на початку і в середині речення так, щоб повітряна струмінь була достатньою для вимови потрібної кількості слів: одного, трьох, десяти.

мови залежить від уміння / невміння використовувати систему інтонаційних засобів: це членування пропозиції на інтонаційно-смислові частини, типи інтонації (інтонаційні конструкції), інтонаційна синонімія та ін. 

Завдяки нормі літературна мова виконує функцію загальноприйнятого в певній національній культурі засобу спілкування в усіх сферах суспільного життя.

на врахуванні екстралінгвальних та інтралінгвальних чинників формування літературного стандарту.

(він визначальний на початку формування літературної мови як соціально престижного різновиду національної мови);
б) критерій мовної традиції;
в) критерій поширеності, або статистичний критерій;
г) критерій загальновизнаних зразків, до яких належить мовна практика авторитетних письменників;
д) естетичний критерій, співвідносний із художньо-мовною практикою письменників, а в новітні часи — мотивований впливом авторитетних засобів масової комунікації.

структурній організації мови, зумовленість внутрішньо-мовними законами розвитку.

має вибирати між формами, зворотами давнішими й сучасними, більш поширеними й призначеними для вжитку в спеціальній літературі. На вибір варіанта впливає освіта загальний культурний рівень мовця, його ставлення до мови взагалі. Неаби­який вплив має мовний смак, дія мовної моди. Джерело виникнення варіантів — територіальні діалекти, міжмовні контакти, співіснування мовних засобів, які належать до різних часових зрізів літературної мови, індивідуальні уподобання мовців, їхні мовні смаки щодо вибору варіантної форми — фонетичної, графічної, чи конкретного слововживання.

різні тенденції:
усвідомлення її обов'язковості на тлі сучасних процесів розхитування норми;
ліберальне ставлення до новацій у сфері літературної норми;
хаотичне використання мовних правил, яке може бути свідомим порушенням мовної норми як засіб епатажності, привертання уваги до висловленого,
неусвідомлене порушення літературної норми, тобто незнання цієї норми.

Завдяки нормі літературна мова виконує функцію загальноприйнятого в певній національній культурі засобу спілкування в усіх сферах суспільного життя.