Шаманізм. Поява шаманізму презентация

служителів називают шаманами. Шаманізм це своєрідна совокупність визначених обрядів та ритуалів. В мові сибірських народів "саман" означає несамовитий.

Поняття “шаманізм”

жертвоприношеннями, а також проводить душі мертвих в потойбічний світ. Все це можливо завдяки тому, що він знає техніку екстазу, це означає, що шаман може покидати власне тіло за своєю волею, тобто робити так, щоб його душа покидала плоть.

Хто такий шаман?

шаманом та духами. Їхні уявлення були такими, що шаман допомагає боротися з лиходійними для людини силами. Це означало те, що головним духом-заступником був його родовий або сімейний тотем. Також масово вважалося, що душу шамана уособлювала якась тварина, вірили, що його душа була злита з душею тварини в одне ціле. Потім цей образ "матері-тварини" набув вигляду духа-предка самого шамана, а згодом перетворився в духа-помічника шамана, тобто людиноподібного.

Поява шаманізму

майбутнім шаманом. Існувала "шаманська хвороба", яка про це і свідчила. Вважалося, що вона вражає людину у дитячому або юнацькому віці. Симптомів було безліч, однак завжди хвора людина виглядала як божевільна. Перебіг шаманської хвороби був таким самим, як і цикл ініціації: страждання, смерть і воскресіння. Коли хвороба проходила, людина ставала "обранцем духів", який має надздібності.

"Шаманська хвороба"

у бурятів неофіт (що означає посвячений) вилазить на березу - символ світового древа, що знаменує сходження на небо. Сходження на небо – це одна із специфічних рис сибірського й центрально-азіатського шаманізму. Наприклад, в разі принесення в жертву коня, алтайський шаман сходить на небо для того, щоб піднести небесному богу його душу. А саме сходження здійснюється таким чином: шаман лізе по стовбуру берези, який позначений дев 'ятьма зарубками, кожна з цих зарубок символізує особливе небо.

Посвячення

особливий "шаманський реквізит" (наприклад фартух, головний убір, барабан або бубен). Цей реквізит щедро та яскраво розмальовували стилізованими зображеннями духів-заступників і духів-помічників, космічними символами, прикрашали численними підвісками, які також уособлювали духів. У релігійному відношенні навіть факт переодягання шамана в особливий одяг був дуже вагомим, бо символізував переборення шаманом мирського простору, а також свідчив про його готовність увійти в контакт зі світом духів.

Шаманський культ

камлання включало в себе танок зі співом, ударами в барабан або бубон, цокотінням залізних підвісок і т.д.. Камлання в шаманізмі це спосіб спілкування з духами, що досягається двома шляхами: або духи вселялися в тіло шамана (або в його бубон), або його душа вирушає у царство духів.

Головний ритуал шамана

(Земля), де живуть люди, та Нижній Світ (Підземелля). Всі три частини об’єднує воєдино Світова Вісь, яка символізувалася Світовим деревом, горою та стовпами.

Шаманський Всесвіт

ними про допомогу в різних справах, розпитував про те, чого ніхто не міг знати (наприклад, про життя людини, що зникла). Тобто дії шамана під час камлання були розповіддю про його подорож в світ духів. Проте основний сенс камлання полягав у своєрідному гіпнозі оточуючих та самогіпнозі, завдяки якому шаман не тільки спонукає глядачів вірити в свої надприродні здібності, а й вірить у них сам і під час свого камлання переживає галюцинації. На думку дослідників це схоже на істеричний напад.

Сенс камлання