Історія України від середини XVII ст. до сучасності. Україна у XIX ст. (Тема 2.5) презентация

А Ї Н И та
У К Р А Ї Н С Ь К О Ї К У Л Ь Т У Р И

КАФЕДРА
ГУМАНІТАРНИХ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Заняття 5. Україна у XIX ст.

в Україні в першій половині XIX ст.

3. Модернізаційні процеси та соціально-економічний розвиток Наддніпрянщини в Російській імперії у пореформений період.

ХІХ ст.

1. Народницький рух.
2. Соціал-демократичний рух.
3. Ліберальний рух.
4. Національний рух.

складі двох імперій:

-9/10 території України (Слобідська,
Лівобережна, Правобережна,
Волинь, Південь) - у складі
Російської імперії. Ці землі
пізніше отримали назву
Наддніпрянської України.

1783 р. по всій території України були закріпачені селяни (крім Півдня).
Основний засіб виробництва — земля, що належала поміщикам, і основна виробнича сила — кріпосні та державні селяни.

в сільськогосподарській діяльності.

Ситуацію ускладнювалась ще й неврожайними роками: від 1799 р. до 1856 р. у Надніпрянській Україні було 28 повсюдних і часткових неврожаїв.

Стався надлишок робочої сили в аграрному секторі.

виступів кріпосних селян.

Селянські повстання під проводом Устима Кармалюка 1830-1835 рр.

Під час Кримської війни виникає нова форма селянського руху, яка дістала назву Київська козаччина. Поштовхом до його появи став царський маніфест 29 січня 1855 р. про створення державного ополчення. Він охопив понад 400 сіл, майже 180 тис. осіб і був придушений лише силою зброї.

У 1856 р. під впливом чергової чутки про те, що всім переселенцям до Криму будуть надані земля і воля, розгортається новий масовий рух — Похід у Таврію за волею. Прийняло участь понад 75 тис. осіб.

заміні ручної праці машинною, широкому запровадженні у виробництво парових двигунів, удосконалених технологій.
Нові машини та технології вимагали якісно нової робочої сили — дисциплінованої, кваліфікованої, зацікавленої в наслідках праці.

почали створювати поміщики, а згодом приєдналися купці та заможні селяни.

Крім робітників, який ще стан суспільства з'явився?

національним. Однак масони Правобережжя, головним чином польська шляхта, виступали за відновлення Польської держави, у кордони якої входила б і Правобережна Україна. Царський уряд у 1822 р. видав указ про заборону всіх таємних організацій та гуртків, насамперед масонських лож. Проте це рішення не припинило діяльності масонського руху.

осіб. Організація діяла у Москві, Санкт-Петребурзі, Кишиневі, Тульчині, Полтаві та інших містах.
У 1821 р. в Тульчині утворилася таємна організація — «Південне товариство», лідером став П. Пестель, а до складу ввійшли С. Волконський, О. Барятинський, Сергій та Матвій Муравйови-Апостоли тощо.

В Петербурзі, восени 1822 р. виникло «Північне товариство», головою був М. Муравйов. Активними членами петербурзької організації стали С. Трубецькой, Є. Оболенський, М. Бестужев, М. Лунін тощо.

демократизація суспільного ладу та спільний шлях досягнення цієї мети — воєнний переворот.

С. Муравйов-Апостол та М. Бестужев–Рюмін підняли повстання Васильківського піхотного полку на Київщині.

яка була утворена братами Андрієм і Петром Борисовими та Ю. Люблінським у Новограді-Волинському 1823 р.
Програмними документами організації були «Правила об'єднаних слов'ян» та «Клятва об'єднаних слов'ян».
Цілі: скасувати кріпацтво та повалити самодержавство.
утворення слов'янського федеративного союзу, до якого мали увійти Росія, Польща, Сербія та інші держави.

рр. в Києві діяла перша суто українська таємна політична організація – Кирило – Мефодіївське товариство ( братство ). Нараховувала 12 чоловік, головні – Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Василь Білозерський, Миколак Гулак, Дмитро Пильчіков. Програмні завдання організації викладено в “ Законі божому “( Книзі буття українського народу ) та “ Статуті…”.

Основні цілі братства:
ліквідація самодержавства і кріпосного права;
національне визволення України;
утворення на демократичних принципах федерації слов'янських народів з центром у Києві

у першій половині XIX ст. розгортався у руслі боротьби за соціальне та національне визволення. Динаміка селянського руху віддзеркалює зростання активності народних мас, проте ця активність не мала чіткого анти самодержавного спрямування, селянський рух не був реальною силою, здатною вивести суспільство із скрутного становища.
Військові та громадські організації не мали достатньої рішучість, ідейні суперечки, неорганізованість дій не дали змоги їм реалізувати свої задуми.

імперії у пореформений період.

рисами її були: – вибіркове, а не системне запозичення та використання світових досягнень у галузі техніки, технології та організації виробництва.

матеріальні ресурси імперії, через те, що не змогла подолати новітню техніку та тех нології передових європейських держав Англії та Франції, змусила передову частину російських правлячих кіл замислитись над розробкою та впровадженням реформаційного курсу, спрямованого на модернізацію економіки держави.

нерухомість, займатися торгівлею і промислами, заводити фабрики.
Однак селянство залишалось нижчим станом у державі з обмеженим правом пересування.
В Україні з кріпацької залежності звільнялося 10,5 млн. селян, із загальної чисельності населення 13,5 млн.
РЕФОРМИ:
1864 р земська установа.
1864 р. судова реформа .
1863 р. освітня реформа.
Військова реформа (1864-1883 рр.),
У 1870 р. проведена міська реформа.

Європи, а робочу силу – з усієї Російської імперії.

У правобережних та деяких лівобережних губерніях (Київській, Волинській, Подільській, Полтавській, Чернігівській) переважало сільськогосподарське виробництво, переробна промисловість.
Південь (Херсонська, Таврійська, частина Катеринославської губернії) виробництва та експорту зерна.

Торгівля, сільськогосподарське, транспортне машинобудування сконцентрувалися в Одесі, Києві, Миколаєві, Олександрівську, Херсоні, Харкові.

що притягувала капітали із Західної Європи, а робочу силу – з усієї Російської імперії. Донбасько-Криворізький район став центром видобутку вугілля та залізної руди, виплавки чавуну, сталі.
У правобережних та деяких лівобережних губерніях (Київській, Волинській, Подільській, Полтавській, Чернігівській) переважало сільськогосподарське виробництво, розвинулася й переробна промисловість, передусім цукрова.
Південь (Херсонська, Таврійська, частина Катеринославської губернії) домінував щодо виробництва та експорту зерна.
Торгівля, сільськогосподарське, транспортне машинобудування сконцентрувалися в Одесі, Києві, Миколаєві, Олександрівську, Херсоні, Харкові.

я

Особливістю українського життя у першій половині було перебування народу у складі двох імперій – Австрії та Росії. Однак нові ідеї, економічні і суспільні відносини під впливом європейських революційних потрясінь та внутрішніх обставин пробивали собі дорогу.
Провівши реформи, російський царизм тим самим заклав основи громадянського суспільства, але при цьому не зробив останнього кроку – не створив відповідної новим реаліям політичної надбудови – не проголосив конституції і не скликав парламенту.
Та все ж реформи прискорили перебудову життя Російської імперії на нових капіталістичних засадах. Внаслідок їх відбулися суттєві зміни і в економічному, політичному та культурному розвитку України. Розвивалася промисловість, торгівля, зростали міста і міське населення,сільське населення залучалось у промисловість.