Слайд 1
Літопис Національно-визвольних змагань українського народу ХХ століття
Слайд 2Українські січові стрільці
Украї́нські січові́ стрільці́ (УСС, усу́си) — єдина українська національна військова
формація в складі австро-угорської — єдина українська національна військова формація в складі австро-угорської армії, сформована з добровольців, які відгукнулися на заклик Головної Української Ради — єдина українська національна військова формація в складі австро-угорської армії, сформована з добровольців, які відгукнулися на заклик Головної Української Ради 6 серпня — єдина українська національна військова формація в складі австро-угорської армії, сформована з добровольців, які відгукнулися на заклик Головної Української Ради 6 серпня 1914 і стояли під проводом Української Бойової Управи (УБУ).
Українські Січові Стрільці були першими українськими частинами на бойовищах Східної Європи після Полтави 1709Українські Січові Стрільці були першими українськими частинами на бойовищах Східної Європи після Полтави 1709, вони мали велике значення для відновлення військових традицій, для зростання українського патріотизму, створення військового словництва, термінології, військового фольклору, пісні й музики (оркестра УСС), для устійнення форми українського однострою (мазепинка). Пам'ять про УСС і досі жива в українському народі, як є живим символом УСС — «Червона калина», пісня УСС і традиція елітарної частини української армії.
Слайд 3Історія ЗУНР
Західноукраїнська Народна Республіка (скорочено — ЗУНР; до 13 листопада; до 13
листопада 1918 року — Українська Держава) — короткочасна держава, створена у Східній Галичині) — короткочасна держава, створена у Східній Галичині після Першої світової війни) — короткочасна держава, створена у Східній Галичині після Першої світової війни врезультаті розпаду) — короткочасна держава, створена у Східній Галичині після Першої світової війни врезультаті розпаду Австро-Угорщини) — короткочасна держава, створена у Східній Галичині після Першої світової війни врезультаті розпаду Австро-Угорщини. Проголошена 19 жовтня) — короткочасна держава, створена у Східній Галичині після Першої світової війни врезультаті розпаду Австро-Угорщини. Проголошена 19 жовтня 1918) — короткочасна держава, створена у Східній Галичині після Першої світової війни врезультаті розпаду Австро-Угорщини. Проголошена 19 жовтня 1918 року у Львові) — короткочасна держава, створена у Східній Галичині після Першої світової війни врезультаті розпаду Австро-Угорщини. Проголошена 19 жовтня 1918 року у Львові. 1 листопада) — короткочасна держава, створена у Східній Галичині після Першої світової війни врезультаті розпаду Австро-Угорщини. Проголошена 19 жовтня 1918 року у Львові. 1 листопада, врезультаті Першолистопадового повстання) — короткочасна держава, створена у Східній Галичині після Першої світової війни врезультаті розпаду Австро-Угорщини. Проголошена 19 жовтня 1918 року у Львові. 1 листопада, врезультаті Першолистопадового повстання, взяла контроль над більшістю територій, на які претендувала. 22 січня) — короткочасна держава, створена у Східній Галичині після Першої світової війни врезультаті розпаду Австро-Угорщини. Проголошена 19 жовтня 1918 року у Львові. 1 листопада, врезультаті Першолистопадового повстання, взяла контроль над більшістю територій, на які претендувала. 22 січня 1919) — короткочасна держава, створена у Східній Галичині після Першої світової війни врезультаті розпаду Австро-Угорщини. Проголошена 19 жовтня 1918 року у Львові. 1 листопада, врезультаті Першолистопадового повстання, взяла контроль над більшістю територій, на які претендувала. 22 січня 1919 року формально об'єдналася з Українською Народною Республікою, отримавши назву Західні області Української Народної Республіки (ЗОУНР), що, однак не мало практичних наслідків.
Проголошення незалежності ЗУНР викликало крайнє невдоволення ПольщіПроголошення незалежності ЗУНР викликало крайнє невдоволення Польщі, яка також претендувала на ці землі, що вилилося в польсько-українську війну 1918-19 років, яка завершилася цілковитою поразкою українців і виїздом уряду ЗУНР в еміграцію.
Слайд 4Листопадовий чин
Листопадовий чин
В ніч з 31 жовтняВ ніч з 31
жовтня на 1 листопадаВ ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918В ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. стрілецькі частини, очолювані сотником Дмитром Вітовським, зайняли всі найважливіші урядові установи у місті.
9 листопада9 листопада 19189 листопада 1918 р. УНРада утворила свій тимчасовий виконавчий орган, якого 13 листопада9 листопада 1918 р. УНРада утворила свій тимчасовий виконавчий орган, якого 13 листопада 19189 листопада 1918 р. УНРада утворила свій тимчасовий виконавчий орган, якого 13 листопада 1918 р. було перетворено на уряд — Державний Секретаріат ЗУНР-ЗОУНР.
13 листопада13 листопада 191813 листопада 1918 р. було затверджено Конституційні основи новоствореної держави — «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії», згідно з яким вона отримала назву «Західно-Українська Народна Республіка». Закон визначав територію ЗУНР, яка включала українські етнічні землі і охоплювала Галичину13 листопада 1918 р. було затверджено Конституційні основи новоствореної держави — «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії», згідно з яким вона отримала назву «Західно-Українська Народна Республіка». Закон визначав територію ЗУНР, яка включала українські етнічні землі і охоплювала Галичину, Буковину13 листопада 1918 р. було затверджено Конституційні основи новоствореної держави — «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії», згідно з яким вона отримала назву «Західно-Українська Народна Республіка». Закон визначав територію ЗУНР, яка включала українські етнічні землі і охоплювала Галичину, Буковину і Закарпаття. Територія ЗУНР становила 70 тис. кв. км, населення — 6 млн осіб. Затверджено герб держави — Золотий Лев на синьому тлі, та прапор — блакитно-жовтий. Національним меншинам на території ЗУНР гарантувалися рівні права з українським населенням.
Слайд 5Українська революція 1917-1921 років (Визвольні змагання 1917—1921 років)
черга подій, метою яких
було політичне самовизначення українського народу у формі поновлення та захисту державності. Після кількох років тяжкої боротьби на декількох фронтах одноразово незалежна Україна зазнала поразки й у кінцевому рахунку українські землі залишилися поділеними між СРСР, Польщею, Румунією та Чехословаччиною
Слайд 7 Керівники та провідні учасники революції
Грушевський Михайло Сергійович (29.09.1866-25.11.1934), історик, громадський
і державний діяч; голова Центральної Ради (1917-1918), академік ВУАН та АН СРСР. З повернення в УРСР (1924) до смерті перебував під наглядом ҐПУ.
Петлюра Симон Васильович(10(23).5.1879 - 25.5.1926, громадсько-політичний і державний діяч, публіцист; Голова Директорії УНР і Головний отаман (1918 - 1920). Застрілений у Парижі агентом ҐПУ.
Голубович Всеволод Олександрович (1885-16.05.1939), громадський і політичний діяч, голова Ради народних міністрів УНР (1918). Заарештований у серпні 1920 р.
Міхновський Микола Іванович (1873 - 03.03,за ін. відомостями - 03.05.1924), громадський і політичний діяч, публіцист, один із основоположників новітнього українського самостійництва. Заарештований більшовиками у 1920 року, згодом виїхав на Кубань. 1924 року повернувся до Києва, де й загинув за не зовсім з'ясованих обставин.
Тютюнник Юрко (20.05.1891 - 1929), генерал-хорунжий Армії УНР, керівник Зимового походу 1921 р. 1922 р. повернувся в УСРР; навесні 1929 року заарештований і висланий до Москви, де розстріляний без суду наказом голови ОҐПУ В. Менжинського.
Коновалець Євген Олексійович (14.06.1891 - 23.05.1938), військовий, політичний та державний діяч, командир Українських Січових стрільців, організатор і перший керівник ОУН.
Остапенко Сергій Степанович, вчений-економіст, політичний та державний діяч, Голова Ради міністрів УНР у 1919 р. Заарештований і розстріляний 1937 р.
Чехівський Володимир Мусійович (19.07.1876 - 03.11.1937), громадсько-політичний діяч, вчений, Голова Ради народних міністрів УНР (1918-1919). 29 липня 1929 р. заарештований у справі "Союзу визволення України". 19 квітня 1930 р. засуджений на смерть, згодом вирок відмінено на 10 років ув'язнення на Соловках. У 1936 р. термін ув'язнення подовжили ще на 20 років і заслали у табори без права листування. 3 листопада 1937 р. розстріляний за вироком трійки УНКВС Ленінградської області.
Єфремов Сергій Олександрович (1876-1939), публіцист, літературознавець, критик, громадсько-політичний діяч. Академік (з 1919) і віце-президент ВУАН (з 1922). Незаконно репресований 1930 року в результаті сфабрикованого процесу над так званим "Союзом визволення України". Реабілітований 1989 року.
Слайд 8Сторінки української слави
Битва під Крутами
Чортківський наступ 1919
Музей радянської
окупації
Указ Президента України № 297/2007 «Про заходи з відзначення 90-річчя подій Української революції 1917 — 1921 років та вшанування пам'яті її учасників»
Слайд 9Українська Народна Республіка (УНР) (у той час —Українська Народна Республіка, до Актy
Злуки — Наддніпрянська Українська Народня Республіка, Наддніпрянська Велика Україна) - назва української держави (1917 — 1920 рр.).
Період Центральної Ради (07.11.1917 — 29.04.1918)
20.11.1917 — проголошено створення УНР як широкої національної автономії при збереженні федеративного зв'язку з Росією у 3 Універсалі20.11.1917 — проголошено створення УНР як широкої національної автономії при збереженні федеративного зв'язку з Росією у 3 Універсалі Української Центральної Ради20.11.1917 — проголошено створення УНР як широкої національної автономії при збереженні федеративного зв'язку з Росією у 3 Універсалі Української Центральної Ради (вищий законодавчий орган на українських землях колишньої Російської Імперії) .
22.01.1918 — проголошено самостійність УНР у 4 Універсалі22.01.1918 — проголошено самостійність УНР у 4 Універсалі Української Центральной Ради22.01.1918 — проголошено самостійність УНР у 4 Універсалі Української Центральной Ради. Це сталося після розгону більшовиками Установчих зборів22.01.1918 — проголошено самостійність УНР у 4 Універсалі Української Центральной Ради. Це сталося після розгону більшовиками Установчих зборів у Петроградi22.01.1918 — проголошено самостійність УНР у 4 Універсалі Української Центральной Ради. Це сталося після розгону більшовиками Установчих зборів у Петроградi - першого легітимного законодавчого органу Росії після зречення Миколи Другого22.01.1918 — проголошено самостійність УНР у 4 Універсалі Української Центральной Ради. Це сталося після розгону більшовиками Установчих зборів у Петроградi - першого легітимного законодавчого органу Росії після зречення Миколи Другого. У той же час роспочинається агресія військ Радянської Росії на чолі з есером Муравйовим22.01.1918 — проголошено самостійність УНР у 4 Універсалі Української Центральной Ради. Це сталося після розгону більшовиками Установчих зборів у Петроградi - першого легітимного законодавчого органу Росії після зречення Миколи Другого. У той же час роспочинається агресія військ Радянської Росії на чолі з есером Муравйовим. Вторгнення на українські землі сталося на заклик малочисельної більшовиської фракції Української Центральної Ради22.01.1918 — проголошено самостійність УНР у 4 Універсалі Української Центральной Ради. Це сталося після розгону більшовиками Установчих зборів у Петроградi - першого легітимного законодавчого органу Росії після зречення Миколи Другого. У той же час роспочинається агресія військ Радянської Росії на чолі з есером Муравйовим. Вторгнення на українські землі сталося на заклик малочисельної більшовиської фракції Української Центральної Ради, що в грудні 1917 скликали Всеукраїнський з'їзд рад у Харкові22.01.1918 — проголошено самостійність УНР у 4 Універсалі Української Центральной Ради. Це сталося після розгону більшовиками Установчих зборів у Петроградi - першого легітимного законодавчого органу Росії після зречення Миколи Другого. У той же час роспочинається агресія військ Радянської Росії на чолі з есером Муравйовим. Вторгнення на українські землі сталося на заклик малочисельної більшовиської фракції Української Центральної Ради, що в грудні 1917 скликали Всеукраїнський з'їзд рад у Харкові. Цей так званий з'їзд було скликано після провалу більшовицьких планів щодо керування Всеукраїнським з'їздом рад, що тоді ж таки проходив у Києві. Харківський з'їзд оголосив пролетарську Українську Народну Республіку Совєтів.
09.02.1918 — Українська Центральна Рада09.02.1918 — Українська Центральна Рада підписала Берестейський договір09.02.1918 — Українська Центральна Рада підписала Берестейський договір, яким Україну як незалежну державу було визнано державами Четверного союзу09.02.1918 — Українська Центральна Рада підписала Берестейський договір, яким Україну як незалежну державу було визнано державами Четверного союзу та РРФСР09.02.1918 — Українська Центральна Рада підписала Берестейський договір, яким Україну як незалежну державу було визнано державами Четверного союзу та РРФСР. Радянська Росія повинна була негайно вивести свої війська з УНР, припинити будь-яку агітацію і пропаганду проти уряду і громад, установ УНР, укласти з нею мирний договір. В порушення домовленностей з РРФСР09.02.1918 — Українська Центральна Рада підписала Берестейський договір, яким Україну як незалежну державу було визнано державами Четверного союзу та РРФСР. Радянська Росія повинна була негайно вивести свої війська з УНР, припинити будь-яку агітацію і пропаганду проти уряду і громад, установ УНР, укласти з нею мирний договір. В порушення домовленностей з РРФСР у березні у Харкові проголошується створення сателітної УСРР. В той же день Центральн Рада була евакуйована із захопленого більшовиками Києва. Німецько-австрійскі окупаційні сили, на введення яких у тому же договорі погодилась Центральна Рада, швидко вигнали Військові формування УСРР за кордони, встановлені договором.
20.02.1918 — Законодавча Рада Самостійної Кубанської Народної Республікі прийняла резолюцію про прилучення Кубані на федеративних підставах до УНР.
29.04.1918 — за гетьманського уряду29.04.1918 — за гетьманського уряду назву УНР було замінено назвою Українська Держава29.04.1918 — за гетьманського уряду назву УНР було замінено назвою Українська Держава, Українську Центральну Раду розпущено.
14.12.1918 — за Директорії14.12.1918 — за Директорії відновлено назву УНР. Трохи до цього німецько-австрійська окупація скінчилася внаслідок поразки ціх держав у Першій світовій війні14.12.1918 — за Директорії відновлено назву УНР. Трохи до цього німецько-австрійська окупація скінчилася внаслідок поразки ціх держав у Першій світовій війні. Після цього розгорнулася друга україно-російська війна між урядами Радянської Росії та Директорією УНР.
Слайд 11Карпатська Україна 15 березняКарпатська Україна 15 березня 1939
12 лютого12 лютого 193912
лютого 1939 р. відбулись вибори до Сейму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (близько 94 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. 15 березнябільшість голосів виборців (близько 94 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. 15 березня 1939більшість голосів виборців (близько 94 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. 15 березня 1939 р. Сейм (голова А. Штефан) проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України (Конституційний закон ч.1більшість голосів виборців (близько 94 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. 15 березня 1939 р. Сейм (голова А. Штефан) проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України (Конституційний закон ч.1), визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мовубільшість голосів виборців (близько 94 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. 15 березня 1939 р. Сейм (голова А. Штефан) проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України (Конституційний закон ч.1), визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська). Державним прапором та гімномбільшість голосів виборців (близько 94 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. 15 березня 1939 р. Сейм (голова А. Штефан) проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України (Конституційний закон ч.1), визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська). Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла Україна». Герббільшість голосів виборців (близько 94 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. 15 березня 1939 р. Сейм (голова А. Штефан) проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України (Конституційний закон ч.1), визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська). Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла Україна». Герб - червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуббільшість голосів виборців (близько 94 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. 15 березня 1939 р. Сейм (голова А. Штефан) проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України (Конституційний закон ч.1), визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська). Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла Україна». Герб - червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі. Президентом Карпатської України було обрано А. Волошина, який призначив прем'єр-міністром нового уряду суверенної держави Ю. Реваябільшість голосів виборців (близько 94 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. 15 березня 1939 р. Сейм (голова А. Штефан) проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України (Конституційний закон ч.1), визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська). Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла Україна». Герб - червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі. Президентом Карпатської України було обрано А. Волошина, який призначив прем'єр-міністром нового уряду суверенної держави Ю. Ревая. Заступником голови сейму (спікера) Карпатської України у 1939 року, референт преси й інформації та зв'язковий з урядом Карпатської України був С. Росоха.
Волошин після проголошення Незалежності відразу ж звернувся з телеграмою особисто до Адольфа Гітлера з проханням про визнання Карпатської України під охороною Рейху та недопущення її захоплення Угорщиною.
Волошин Августин:
«Від імені уряду Карпатської України прошу Вас прийняти до відома проголошення нашої самостійності під охороною Німецького Рейху. Прем'єр-міністр доктор Волошин. Хуст».
Але вранці німецький консул у Хусті порадив українським «не чинити опір угорському вторгненню, бо німецький уряд у цій ситуації не може, на жаль, прийняти Карпатську Україну під протекторат».
Слайд 12Карпатська Русь
Для захисту державної незалежності і боротьби з угорськими терористичними формуваннями
було створено збройні сили Карпатської України — Організацію Оборони «Карпатська Січ»Для захисту державної незалежності і боротьби з угорськими терористичними формуваннями було створено збройні сили Карпатської України — Організацію Оборони «Карпатська Січ», велику допомогу в створенні якої надала Організація Українських НаціоналістівДля захисту державної незалежності і боротьби з угорськими терористичними формуваннями було створено збройні сили Карпатської України — Організацію Оборони «Карпатська Січ», велику допомогу в створенні якої надала Організація Українських Націоналістів. Уряд А.Волошина активно здійснював заходи, спрямовані на розбудову української держави. Налагоджувалася робота промисловості, транспорту, торгівлі, українізувалась система освіти, видавнича справа, державна адміністрація
Слайд 14УПА
Українська повстанча (повстанська) армія (УПА) — підпільна збройно-політична формація, створена на Заході
України) — підпільна збройно-політична формація, створена на Заході України у червні 1941) — підпільна збройно-політична формація, створена на Заході України у червні 1941 року представниками Уряду Української Народної Республіки в екзилі) — підпільна збройно-політична формація, створена на Заході України у червні 1941 року представниками Уряду Української Народної Республіки в екзилі; у жовтні 1942) — підпільна збройно-політична формація, створена на Заході України у червні 1941 року представниками Уряду Української Народної Республіки в екзилі; у жовтні 1942 року назву перейнято ОУН(б). Головне завдання УПА: оборона та звільнення українського населення як і від німецької, так і від радянської окупації.
Слайд 16Історія УПА
Перші загони під назвою УПА—«Поліська Січ»Перші загони під назвою УПА—«Поліська
Січ» створив з вибухом Другої світової війниПерші загони під назвою УПА—«Поліська Січ» створив з вибухом Другої світової війни отаман Тарас Бульба-БоровецьПерші загони під назвою УПА—«Поліська Січ» створив з вибухом Другої світової війни отаман Тарас Бульба-Боровець в районі поліського села ОлевськогоПерші загони під назвою УПА—«Поліська Січ» створив з вибухом Другої світової війни отаман Тарас Бульба-Боровець в районі поліського села Олевського для боротьби з більшовиками, які декілька років раніш, разом з німцями, окупували Польщу. Ці загони діяли незалежно від німців проти решток розбитих радянських військ. Із кінцем 1941 року німці змусили Бульбу ліквідувати УПА—«Поліську Січ», після чого він перейшов у підпілля з частиною своїх — і створив нову повстанську формацію для боротьби проти німців і радянських партизанів
Слайд 17Структура
УПА
Територіально УПА ділилася на три частини: УПА-Північ (Волинська, Рівенська і частина
Житомирської та Київської областей); УПА-Захід (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська та частини Закарпатської і Чернівецької областей), з окремою воєнною округою «Сян» (Перемищина (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська та частини Закарпатської і Чернівецької областей), з окремою воєнною округою «Сян» (Перемищина, Холмщина (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська та частини Закарпатської і Чернівецької областей), з окремою воєнною округою «Сян» (Перемищина, Холмщина, Лемківщина); УПА-Південь (частини Вінницької і Хмельницької областей). Групи ділилися на воєнні округи, а округи на тактичні відтинки. Спроби утворити четверту групу УПА-Схід не здійснилися.
Слайд 18Історія УПА
З осінню 1942 року почали паралельно створюватися збройні загони ОУН
на ПоліссіЗ осінню 1942 року почали паралельно створюватися збройні загони ОУН на Поліссі й ВолиніЗ осінню 1942 року почали паралельно створюватися збройні загони ОУН на Поліссі й Волині, очолені Степаном БандероюЗ осінню 1942 року почали паралельно створюватися збройні загони ОУН на Поліссі й Волині, очолені Степаном Бандерою, що й також прийняли назву УПА. Ці загони 18 серпняЗ осінню 1942 року почали паралельно створюватися збройні загони ОУН на Поліссі й Волині, очолені Степаном Бандерою, що й також прийняли назву УПА. Ці загони 18 серпня 1943З осінню 1942 року почали паралельно створюватися збройні загони ОУН на Поліссі й Волині, очолені Степаном Бандерою, що й також прийняли назву УПА. Ці загони 18 серпня 1943 роззброїли УПА—"Поліська Січ" Тараса Бульби: деякі члени останньої увійшли до нової УПА, яка, спираючися на мережу ОУН на північно-західних українських землях, набирала розмаху. Її організаторами були провідні члени ОУНЗ осінню 1942 року почали паралельно створюватися збройні загони ОУН на Поліссі й Волині, очолені Степаном Бандерою, що й також прийняли назву УПА. Ці загони 18 серпня 1943 роззброїли УПА—"Поліська Січ" Тараса Бульби: деякі члени останньої увійшли до нової УПА, яка, спираючися на мережу ОУН на північно-західних українських землях, набирала розмаху. Її організаторами були провідні члени ОУН: Д. КлячківськийЗ осінню 1942 року почали паралельно створюватися збройні загони ОУН на Поліссі й Волині, очолені Степаном Бандерою, що й також прийняли назву УПА. Ці загони 18 серпня 1943 роззброїли УПА—"Поліська Січ" Тараса Бульби: деякі члени останньої увійшли до нової УПА, яка, спираючися на мережу ОУН на північно-західних українських землях, набирала розмаху. Її організаторами були провідні члени ОУН: Д. Клячківський, Р. Волошин, Я. Бусел. Першим командиром УПА став Клячківський (псевдонім Клим Савур), а шефом штабу — полковник УНРЗ осінню 1942 року почали паралельно створюватися збройні загони ОУН на Поліссі й Волині, очолені Степаном Бандерою, що й також прийняли назву УПА. Ці загони 18 серпня 1943 роззброїли УПА—"Поліська Січ" Тараса Бульби: деякі члени останньої увійшли до нової УПА, яка, спираючися на мережу ОУН на північно-західних українських землях, набирала розмаху. Її організаторами були провідні члени ОУН: Д. Клячківський, Р. Волошин, Я. Бусел. Першим командиром УПА став Клячківський (псевдонім Клим Савур), а шефом штабу — полковник УНР Леонід СтупницькийЗ осінню 1942 року почали паралельно створюватися збройні загони ОУН на Поліссі й Волині, очолені Степаном Бандерою, що й також прийняли назву УПА. Ці загони 18 серпня 1943 роззброїли УПА—"Поліська Січ" Тараса Бульби: деякі члени останньої увійшли до нової УПА, яка, спираючися на мережу ОУН на північно-західних українських землях, набирала розмаху. Її організаторами були провідні члени ОУН: Д. Клячківський, Р. Волошин, Я. Бусел. Першим командиром УПА став Клячківський (псевдонім Клим Савур), а шефом штабу — полковник УНР Леонід Ступницький (Гончаренко), начальником оперативного відділу став полковник УНРЗ осінню 1942 року почали паралельно створюватися збройні загони ОУН на Поліссі й Волині, очолені Степаном Бандерою, що й також прийняли назву УПА. Ці загони 18 серпня 1943 роззброїли УПА—"Поліська Січ" Тараса Бульби: деякі члени останньої увійшли до нової УПА, яка, спираючися на мережу ОУН на північно-західних українських землях, набирала розмаху. Її організаторами були провідні члени ОУН: Д. Клячківський, Р. Волошин, Я. Бусел. Першим командиром УПА став Клячківський (псевдонім Клим Савур), а шефом штабу — полковник УНР Леонід Ступницький (Гончаренко), начальником оперативного відділу став полковник УНР М. ОмелюсікЗ осінню 1942 року почали паралельно створюватися збройні загони ОУН на Поліссі й Волині, очолені Степаном Бандерою, що й також прийняли назву УПА. Ці загони 18 серпня 1943 роззброїли УПА—"Поліська Січ" Тараса Бульби: деякі члени останньої увійшли до нової УПА, яка, спираючися на мережу ОУН на північно-західних українських землях, набирала розмаху. Її організаторами були провідні члени ОУН: Д. Клячківський, Р. Волошин, Я. Бусел. Першим командиром УПА став Клячківський (псевдонім Клим Савур), а шефом штабу — полковник УНР Леонід Ступницький (Гончаренко), начальником оперативного відділу став полковник УНР М. Омелюсік. Місцем постою командування УПА стала Костопільщина
Слайд 19Колківська повстанська республіка
Унікальним явищем в історії національно-визвольної боротьби була Колківська Повстанська
Республіка, створена весною 1943 року на Волині з центром в містечку Колки, що неподалік від
м. Луцька. Формування Колківської держави почалося у березні 1943 року. Повстанський загін командира «Олега» (Миколи Ковтунюка) вигнав із м. Колки і навколишніх сіл німців та поліцаїв. Інші повстанські відділи ОУН-УПА звільнили від фашистів та більшовицьких партизанів населені пункти Маневицького, Цуманського, Рожищенського, Ківерцівського, Степанського районів Волинської області. Утворився острівець вільної, незалежної Української держави, яка проіснувала до листопада 1943 року. Народ з любов’ю назвав її Колківською Повстанською Республікою.
Слайд 20Колківська повстанська республіка
Колківська республіка — повстанська республіка, що утворилася у квітні
1943 — повстанська республіка, що утворилася у квітні 1943 на звільненій загонами УПА від нацистів території на приблизно 2,5 тисячах квадратних кілометрів. Республіка проіснувала до 4 листопада, коли за допомогою регулярних фронтових частин (артилерії, танків та авіації) Колківську республіку було знищено гітлерівською армією
Слайд 21
Українські історики написали чимало книг про визвольний рух, в тому числі
і про бій під Гурбами. У 2002Українські історики написали чимало книг про визвольний рух, в тому числі і про бій під Гурбами. У 2002 році у Львові було презентовано документальну книгу молодих істориків Ігора Марчука та Олега Тищенка «Гурби: квітень 1944-го».
Дослідження проведено за підтримки Молодіжного націоналістичного конгресу