Чернігів: памятки часів Київської Русі презентация

Ялівщина й Олександрівки існували кілька ранніх слов'янських поселень. Вчені відносять їх до київської та колочинської археологічних культур. Сліди проживання людей наступних сторіч виявлені також на Кордівці, Лісковиці та на Валу[1].

На підставі археологічних досліджень, здійснених у різний час на території міста, вчені зробили висновок, що поселення, яке поклало початок Чернігову, виникло в останній чверті VII століття в південно-західній частині сучасного Валу[2].

Завдяки археологічним дослідженням можна змалювати наступну картину формування Чернігова. Десь в близько VII ст. поблизу сучасного парку на Валу поселились люди, які вирубали ліс і обробляли землю. Сліди зораного поля виявлені безпосередньо на Валу. Очевидно, що й поселення землеробів виникло десь неподалік, найімовірніше — на високому березі понад Стрижнем. Його мешканці належали до племені сіверян — одного з найбільших східнослов'янських племен, яке проживало на широких просторах від Десни до Сіверського Дінця.

Ранній Чернігів міг бути центром одного з дрібних сіверянських племен.

Однак, як міське поселення Чернігів почав існувати у IX ст., тобто в часи бурхливої діяльності Олега.

Чорного. На сьогодні відомо багато різних легенд і переказів пов'язаних з назвою міста. За одними з них, назва міста пов'язується і з ім'ям дочки цього ж князя «Чорного», яка викинулася з вікна княжого терему, щоб уникнути наруги з боку ворогів, які стояли облогою навколо міста. Інші легенди кажуть, що Чернігів завдячує своєю назвою темним, дрімучим, «чорним», лісам, які з усіх боків оточували місто. Відомий перекладач «Махабгарати» Борис Смирнов (1891–1967) уродженець с. Козляничі на Чернігівщині, зазначив, що назва міста Чернігів означає «Чорний Тур», а кімерійський Тмутаракань — двійник назви.

Звідки пішла назва Чернігова.

Чернігівського удільного князівства. Першим у ньому господарював Мстислав Володимирович, брат Ярослава Мудрого. Цей князь побудував новий кам'яний княжий двір і почав будівництво Спаського собору. Після його смерті Чернігів опанував його брат Ярослав, а згодом На території сучасного Чернігова виявлені сліди заселення з неоліту і бронзової доби. Наприкінці 7століття племінник Святослав Ярославич, родоначальник чернігівської княжої династії Святославичів.

Зусиллями князів і Київської митрополії наприкінці 11 століття в Чернігові було засновано єпархію, яка включала у себе широкі простори східної Русі. У княжу добу Чернігів знаходився на плато між річкою Десною та її притокою Стрижнем. У центрі міста був розташований замок із княжим двором — дитинець, до якого прилягав окольний град — передгороддя і район Третяк, де мешкали купці й ремісники. Кожна частина Чернігова мала свої оборонні вали. Над Десною лежав торговий Поділ. У середині 12 століття територія міста без Подолу становила близько 120 га. Управління чернігівської княжої династії створювало належні умови для розвитку культури міста і залежних володінь. Це відбилося насамперед на архітектурі й образотворчому мистецтві. .

1579 року замок і місто намагались здобути частини війська короля Стефана Баторія під командуванням князів Костянтина Василя Острозького та Михайла Вишневецького. Взяти замок не змогли, але підпалили.[4] У 1618 році за Деулінським перемир'ям Чернігів перейшов від Московії до Речі Посполитої. У 1623 році місто отримало магдебурзьке право, магістрат і герб, а з 1635 року стало центром Чернігівського воєводства.

Соціокультурний розвиток Чернігова у 14 — 16 століттях гальмувався через постійні війни Великого князівства Литовського і Руського та Московії. Ці держави боролися за домінування у Східній Європі, перманентно спустошуючи Чернігівщину і Сіверщину. Перші паростки культурного відродження з'явилися із настанням 17 століття. Зокрема, архімандрит Єлецького монастиря Кирило Ставровецький збудував у 1646 році в Чернігові першу друкарню.

князівства, а також Гетьманщини і козацького Чернігівського полку.

берега річки Десна, там, де вона зустрічається з однією з своїх приток – Стрижнем, в останній чверті Ⅶ століття виникло укріплене городище, яке дало початок майбутній столиці Чернігово-Сіверського князівства.

Вал

Будував церкви, закладав монастирі й особливу турботу проявляв щодо чернігівської друкарні при Іллінському монастирі. Після смерті Феодосія, яка настала 5 лютого 1696 року, численні дива, які відбувались біля його мощів, викликали питання про канонізацію. Ця подія відбулась у вересні 1696 року.
Опанас Васильович Маркович - український фольклорист і етнограф.
Леонід Іванович Глібов - український письменник, поет, байкар, видавець, громадський діяч.
Петро Іванович Прокопович- перший український бджоляр з Чернігівщини.
Микола Маркіянович Волкович - вчений з Городні, засновник вітчизняної школи хірургії.
Олександр Петрович Довженко - український та радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографу. Автор таких відомих творів як "Зачарована Десна", "Україна в огні". Людина зі світовим ім'ям.
Рапопорт Йосип Абрамович - радянський вчений-генетик, член-кореспондент АН СРСР, лауреат Ленінської премії, Герой Соціалістичної Праці.
Авдєєнко Петро Петрович - генерал-майор, Герой Радянського Союзу, командир 51-го стрілецького корпусу 38-ї армії Воронезького фронту.
Аркадій Валійський - український військовий діяч, офіцер Армії УНР.
Ардашев Віктор Федорович - полковник Армії Української Народної Республіки.
Ганжа Петро Андрійович - начальник дивізії Дієвої армії УНР.

туристів. В Чернігові можна дуже багато цікавого дізнатися. Ще можна по бувати в Антонієвих печерах та в монастирі.