Базова конфігурація комп’ютера. Будова комп’ютера презентация

ПК. Ви можете успішно користуватися послугами комп’ютера, не розуміючи того, що в ньому відбувається. Однак чим глибше ви уявляєте процеси, що відбуваються в ПК, тим краще будете використовувати його можливості... Якщо що -небудь трапиться в процесі роботи з ПК, ймовірність того, що ви приймете вірне рішення, а не зіпсуєте все остаточно, будет вище.»

Пітер Нортон

інформацією.
Хоча комп’ютер і схожий на людину за принципом свого складу, але «мозок комп’ютера” неможна порівняти із “мозоком людини”. Важлива відмінність в тому, що робота комп’ютера строго підкорена закладеній в нього програмі, людина ж сама керує своїми діями

розв’язати поставлену задачу.

Таким чином, програмний принцип роботи комп’ютера, полягає в тому, що комп’ютер виконує дії по зазделегідь заданій програмі. Інформация, що обробляється на комп’ютері, називається даними. Під час виконання програми вона знаходиться у внутрішній пам’яті.

комп’ютерів, але всі містять основну базову конфігурацію.
Базова конфігурація ПК - мінімальний комплект апаратних засобів, достатній для початку роботи з комп’ютером.
Базовою вважається конфігурація, в яку входять пристрої:
Системний блок;
Монітор;
Клавіатура;
Мишка.

знаходяться внутрішні пристрої. Ті пристрої, що підмикаються до системного блоку вважаються зовнішніми.
До системного блоку входить материнська плата, процесор, оперативна пам’ять, накопичувачі на жорстких та гнучких магнітних дисках, на оптичних дисках, блок живлення та інші.
Корпус системного блоку зроблено з деталей на основі сталі, алюмінію та пластику.
За положенням корпуса бувають 2 класів:
Tower (башня) — вертикальні;
Desktop (на столі) — горизонтальні.

Це пристрій виведення.
В ПК використовують монітори на електроно-променевій трубці (ЕПТ) або плоскі монітори на жидких кристалах (ЖК).

введення в нього інформації. Інформація вводиться у вигляді алфавітно-цифрових символьних даних. Стандартна клавіатура має 104 клавіші та 3 інформуючих про режим роботи світових індикаторів у правому верхньому куту.

введення (англ. pointing device), що забезпечує інтерфейс користувача з комп’ютером.
Мишка сприймає своє переміщення в робочій площині (на поверхні столу) і передає цю інформацію комп’ютеру. Програма, що працює на комп’ютері, у відповідіь на переміщення миши виконує на екрані дії, що відповідають направлнню та відстані цього переміщення.
Назва «мишка» маніпулятор отримав в Стенсфордському Дослідницькому Інституті із-за подібності сигнального провіда з хвостом гризуна.

Перша комп’ютерна мишка

(металевий, вкритий резиною).
При переміщенні мишки по поверхні він обертається, та передає обертання двом валам, положенння яких зчитується інфракрасними оптопарами (т.е. парами «светоизлучатель-фотоприемник») а потім перетворюється у електричний сигнал, що керує рухом вказівника мишки на екрані монітору.
Головним «ворогом» такї мишки є бруд.

в яких немає механічних частин. Джерело світла, яке розміщено всередині мишки, освітлює поверхню, а відбите світло фіксується фотоприймачем та перетворюється у переміщення курсору на екрані.
Оптичні датчики відсліджують переміщення рібочої поверхні відносно мишки.
В останні роки була розроблена нова, більш досконала модель оптичного датчика, який для підсвічення застосовує напівпроводниковий лазер.
Сучасні мишки можуть бути безпровідними, тобто підключатися до комп’ютера без допомоги кабеля.

комірках його оперативної пам’яті.
Пам’ять можна уявити назразок листа з зошита у клітинку. В кожній клітинці може зберігатися в даний момент тільки одне из двох значень: нуль або одиниця.

частка пам’яті комп’ютера.
«Біт» - це не тільки одиниця вимірювання кількості інформації а ще й частка пам’яти комп’ютера.
Оба цих поняття зв’язани між собою наступним чином: В одному біті пам’яті зберігається один біт інформації.

об’єм інформації (програми, документи, аудіо- та відеокліпи і т. д.).
Пристрій, що забезпечує запис/зчитуванння інформації, називається накопичувачем або дисководом, а зберігається інформація на носіях (наприклад, дискетах).
У накопичувачах на гнучких магнітних дисках та накопичувачах на жорстких магнітних дисках, в основу запису, збереження та зчитування інформації покладен магнітний принцип, а в лазерных дисководах — оптичний принцип.

Такий носій інформації називають дискетою. Дискета вставляється в дисковод, що вращає диск з постійною швидкістю. Магнітна головка дисководу встанавлюється на певну концентричну доріжку диску, на яку й записується (або зчитується) інформація.
Інформаційна ємність дискети всього 1.44 Мбайт. Швидкість запису та зчитування інформації також мала ( 50 Кбайт/с) із-за повільного обертання диску (360 об./хв).
З метою збереження інформації гнучки магнітні диски слід захищати від впливу сильних магнітних полів та нагріву, так як це може призвести до розмагнічування носія та втрати інформації.

дискових магнітних носіїв. Перший жорсткий диск було розроблено фірмою IBM в 1973 р. І мав ємність 16 Кбайт.
Жорстки магнітні диски представляють собою один або декілька дисків, розміщених на одній осі, у металевому корпусі. Перший жорсткий диск, був випущений в Америці на початку 70-х років, і мав ємність по 30 Мб інформації на кажній робочій поверхні. При його розробці інженери застосовували кратку назву «30-30». В той же час, широко відома в Америці магазинна вінтовка О.Ф.Вінчестера «Winchester 30-30» мала калібр - 0.30; з тих пір стали називати жорсткі диски вінчестерами.

з використання в 1990-х роках, в російському та українському комп’ютерному слензі назва «вінчестер» зберіглася, скоротившись до слова «вінт».
В процесі роботи комп’ютера трапляються збої. Віруси, перебої енергопостачання, програмні помилки - все це може слугувати причиною пошкодження інформації, що зберігається на жорсткому диску. Пошкодження інформації далеко не завжди означє її витрату, інколи інформацію можна відновити.
В жорстких дисках застосовують достньо крихки та мініатюрні елементи. Щоб зберегти інформацію та працездатність жорстких дисків, необхідно зберігати їх від ударів та різких змін просторової орієнтації в процесі роботи.

лазерних дисках CD (CD — Compact Disk, компакт диск) та DVD (DVD — Digital Video Disk, цифровий відеодиск) інформація записана на одну спиралевидну доріжку (як на грампластинці) Лазерний промінь падає на поверхню диску, що обертається, а інтенсивність відображення променю залежить від відбиття поверхні доріжки та має значення 0 або 1.

дозволяє записувати та зберігати дані у мікросхемах. Пристрій на основі flash-пам’яті не має в своєму складі рухомих частин, що забезпечує високе збереження даних.
Флеш-пам’ять була відкрита Фудзи Масуока, коли він працював в Toshiba у 1984 році.
В останній час пристрій на основі флеш-пам’яті (флеш-карти, флеш-накопичувача) витискав з використання дискети.
USB Flash Drive(флешка або флеш-накопичувач) — носій інформації, що підключається до комп’ютера або іншого пристрою через стандартний разйом USB.

якась магістраль для переміщення потоків інформації.

можна уявити як групу проводів та електричних (струмопроводящих) ліній на системній платі.

До магістралі підключаються процесор та оперативна пам’ять, а також периферійні пристрої вводу, виводу та збереження інформації, які обмінюються інформацією на машинній мові (послідовності нулів та одиниць у формі електричних імпульсів).

та виконувати при необхідності її модернізацію.
Організація структури комп’ютера на модульній основі аналогічна будивництву блочного будинку. Основними модулями комп’ютера є пам’ять та процесор. Процесор – це пристрій, що керує роботою всіх блоків комп’ютера. Дії процесора визначаються командами програми, що зберігаються в пам’яті.
Завдяки використанню модульного принципа, є можливість створення великого різноманіття ПК з одного набору основних компонентів, які будуть відрізнятися друг від друга працездатністю, призначенням (домашній, офісний, сервер приложений и т. п.), архітектурою, платформою.

принцип має ряд переваг:
1. для роботи із зовнішніми пристроями використовуються ті самі команди процесора, що і для роботи з пам’ятю.
2. подключення до магістралі додаткових пристроїв не потребує змін у вже існуючих пристроях, процесорі, пам’яті.
3. змінюючи склад модулів можна змінювати потужність та призначення комп’ютера в процесі його експлуатації.

відповідності з яким кожний новий блок повинен бути сумісним зі старим і легко встановлюватися на теж саме місце в ПК.
В комп’ютері так же легко можна замінити старі блоки на нові, в результаті чого робота комп’ютера не тільки не порушується, але й становиться ще більш працездатною.
Цей принцип дозволяє не викидати, а модернізувати куплений комп’ютер, легко замінюючи в німу застарілі блоки на більш сучасні та зручні, а також встанавлювати нові блоки. Причому разйоми для їх підключення є стандартними та не потребують ніяких змін у самій конструкції комп’ютера.