Основні класи неорганічних сполук презентация

3. Оксиди, гідроксиди, кислоти, солі. Їх хімічні властивості та добування

4. Солеподібні бінарні сполуки

5. Графічне зображення формул неорганічних сполук

6. Зв‘язок між класами неорганічних сполук

Хімічна номенклатура — це правила утворення назв хімічних сполук або система назв, що складається із формул і назв речовин.

В основі міжнародної номенклатури IUРАС неорганічних речовин лежить їх склад, причому кожна речовина має назву, відповідно до її формули:

- кожній структурній формулі має відповідати одна систематична назва;

- систематична назва хімічного елемента узгоджується з назвами його сполук.

Назви оксидів, гідроксидів, кислот і солей розглянемо нижче.

Несолетворні оксиди — це умовно індеферентні оксиди, які не здатні утворювати солей, наприклад Їх властивості будуть описані у розділах, присвячених хімії відповідних елементів.

Солетворні оксиди поділяють на три групи — основні, амфотерні і кислотні.

Змішані (подвійні) оксиди належать до солетворних. До складу молекул цих оксидів входять атоми одного елемента з різними ступенями окиснення, наприклад:

та ін.

Назви оксидів можна утворити двома способами:

а) за допомогою числових префіксів;

б) за валентністю елемента в формі катіона.

У другому випадку спочатку називають катіон, додають назву аніона і слово „оксид".

Способи одержання

Класифікація

З розчинами лугів амфотерні оксиди утворюють комплексні сполуки, які називають гідроксокомплексами:

Амфотерні гідроксиди — це гідратні сполуки амфотерних оксидів. Хімічні властивості

Способи одержання

* реагенти необхідно брати у стехіометричному співвідношенні, оскільки амфотерні гідроксиди в надлишку лугу розчиняються.
Зазначимо, що амфотерні властивості мають також амінокислоти.

Номенклатура кислот. Систематичні назви кислот утворюють двома способами:

а) до назви аніона додають закінчення „на" і слово „кислота";

б) до назви катіона, тобто Гідрогену, додають назву аніона, вказуючи в дужках римською цифрою валентність кислотоутворюючого елемента.

Аніони кислот (кислотні залишки) — це частина молекули кислоти, яка утворюється після відщеплення від неї одного або кількох йонів Гідрогену. Валентність аніона дорівнює числу атомів Гідрогену в молекулі кислоти.

Назви аніонів утворюють від кореня латинської назви елемента, що утворює кислоту, з додаванням відповідних суфіксів і префіксів: суфікс -ид (ід) — для безоксигенних кислот; -ит,-ат — вказує нижчий і вищий ступінь окиснення елемента-кислотоутворювача в оксигеновмісних кислотах, префікси мета-, орто- вказують число молекул води, а гіпо- і пер- найменшу і найбільшу кількість атомів Оксигену в кислоті.

Якщо до складу молекули входить два і більше атоми елемента-кислотоутворювача, то їх кількість вказують за допомогою грецьких числівників.

Кислоти взаємодіють з металами, що стоять в електрохімічному ряді напруг металів до Гідрогену.
Li Cs K Ca Na | Mg Al Mn Zn Cr Fe Ni Sn Pb | H2 Cu Ag Hg Au

У назвах кристалогідратів вказують цифрами молекулярне співвідношення солі і води, або кількість молекул води, що припадає на одну молекулу солі, за допомогою грецьких числівників, наприклад:

і утворюється сіль –

1. Неповна нейтралізація багатокислотних основ або амфотерних гідроксидів кислотами:

2. Дія основи на сіль цієї ж кислоти:

3. Гідроліз солей :

Подвійні соділобувають нейтралізацією багатоосновних кислот двома основами:

або в процесі кристалізації різних солей:

Способи добування кислих солей

Добування основних солей

1. Необхідно слідкувати, щоб всі одиниці валентності атомів, які входять в молекулу цієї сполуки були взаємнонасичені;

- оксиди:

- середні неоксигеномісні солі:

Зв'язок між класами неорганічних сполук

ЛІТЕРАТУРА

2. Рейтер Л.Г., Басов В.П. Теоретичні розділи загальної хімії: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2003. – 344 с.

3. Скопенко В.В., Григор’єва В.В. Найважливіші класи неорганічних сполук. – К., 1996. – 151 с.