Аварії з викидом хімічних небезпечних речовин та їх класифікація презентация

класифікація аварій на них

призвела до природних катастроф
Жертви:
- 4 загиблих
- близько сотні людей потребували лікування

В результаті руйнування греблі відстійника, куди зливалися відходи заводу з виробництва глинозему, стався витік. З резервуара з червоним шламом витекло приблизно 1.000.000 кубометрів цієї речовини. Відходи затопили два містечка поруч з Айкою. Місцями рівень речовини на вулицях сягає двох метрів.
За медичною допомогою звернулися близько 120 осіб. Більшість постраждалих отримали опіки шкіри та очей.

ІНДІЯ

Аварія виникла в ніч з 2 на 3 грудня 1984 року. Завод виробляв препарати для знищення комах, до складу яких входив метілізоціанат – токсична хімічна сполука, практично будь-який контакт з якою призводить до серйозних наслідків для здоров'я людини.
Отруйна хмара поширилась на кілька кілометрів. У зоні забруднення опинилися житлові райони Бхопала, кілька лікарень та залізничний вокзал. За офіційними даними, в перші дні після аварії в околицях бхопальского заводу загинули майже 4 тисячі чоловік.

в наслідок катастрофи на залізниці зійшли з рейок 32 цистерни з рідким хлором. В результаті чого стався витік біля 300 тон хлору В зоні забруднення отримали ураження різного ступеню важкості біля 500 чоловік, з них 17 загинули на місці. З найближчих населених пунктів були евакуйовані більше 1000 чоловік.

Буському районі Львівської області сталася о 16 годині 55 хвилини 16 липня 2007 року. Внаслідок аварії зійшли з колії 15 цистерн з жовтим фосфором, Через розгерметизацію ємностей при контакті фосфору з повітрям загорілося 6 цистерн. У зону впливу аварії потрапило 97 населених пунктів з населенням 43114 осіб та територія близько 193,5 . Із зони можливого ураження евакуйовано 3422 особи, у т.ч. 2186 дітей. Ліквідація надзвичайної ситуації тривала 10 діб.

Величезна маса висококонцентрованої ропи та твердих відходів (мулу) ринула у басейн р. Солониці, а з неї — у р. Тисменицю, й далі, у Дністер та Чорне море.
Сумарна маса цього викиду становила понад 5 млн т, це був селевий потік з потужним гідравлічним напором.
Це завдало величезної шкоди флорі й фауні району, а також річкам Солониця, Тисмениця, Дністер та Чорному морю.

1983 рік Державне гірничо-хімічне підприємство “Полімінерал” Львівська область

підприємстві “Стірол” 6 осіб загинуло
26 постраждало

Міжнародним Регістром, у світі використовується у промисловості, сільському господарстві і для побутових потреб близько 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. з яких виробляється у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які належать до групи небезпечних хімічних речовин (НХР) – найбільш токсичних для людей.

Хімічні небезпечні речовини – це такі отруйні речовини або сполуки, які за певної кількості, що перебільшує гранично припустимі величини концентрації, проявляють шкідливу дію на людей, тварин, рослини і викликають у них ураження різного ступеня важкості. Об’єкти господарства, на яких використовуються НХР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки – це так звані хімічно-небезпечні об’єкти (ХНО).

Хімічно небезпечний об’єкт (ХНО) – промисловий об’єкт (підприємство або його структурні підрозділи), на якому знаходяться в обігу (виробляються, переробляються, завантажуються або розвантажуються, використовуються у виробництві, розміщуються або складуються постійно або тимчасово, знищуються тощо) одне або декілька СДОР, під час аварій або зруйнування яких можуть статись техногенні небезпеки з масовим ураженням людей, навколишнього середовища сильно діючими отруйними речовинами.

якої стали виробничі, конструктивні, технологічні або експлуатаційні чинники, випадкові зовнішні впливи, що призвела до пошкодження технічного обладнання, пристроїв, споруд, транспортних засобів з виливанням (викидом) НХР в атмосферу і реально загрожує життю, здоров’ю людей.

Гранично допустима концентрація (ГДК) небезпечної речовини – максимальна кількість небезпечних речовин у ґрунті, повітряному або водному середовищі, продовольстві, харчовій сировині, що вимірюється в одиницях об’єму або маси, які при постійному контакті з людиною або під час дії на нього за певний термін часу практично не впливає на здоров’я людей і не викликає несприятливих наслідків.

промисловості, а також окремі установки та агрегати, що виробляють (використовують) НХР;

– заводи (їхні комплекси) з переробки нафтопродуктів;

– технології і виробництва інших галузей промисловості, що використовують НХР;

– підприємства, що мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції та очисні споруди, що використовують хлор або аміак;

– залізничні станції і порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали і склади на кінцевих пунктах переміщення НХР;

– транспортні засоби, контейнера і наливні потяги, автоцистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні продукти;

– склади і бази, на яких зберігаються запаси речовин для дезінфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки;

– склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства;
– трубопровідний транспорт.

тис. тонн) на сучасних підприємствах використовуються наступні
основні способи зберігання:

– під високим тиском (до 100 атм.);
– під тиском близьким до атмосферного (так званий ізотермічний спосіб збереження);
– у закритих ємностях з атмосферним тиском і температурою навколишнього середовища.

Наземні резервуари для збереження НХР можуть розташовуватися групами чи стояти окремо. Для кожної групи чи резервуарів окремих великих сховищ по периметру обладнується захисне обвалування або обладнуються піддони. Вони дозволяють стримувати НХР після розливу на меншій ділянці місцевості, та зменшити площу випаровування.

використовуються залізничні склади, розташовані в тупиках, на відстані не ближче, ніж 300 метрів від житлових і суспільних будинків.

Збереження НХР на залізничних складах здійснюється, як правило, у спеціальних цистернах. Термін збереження їх не повинен перевищувати 2-3 доби. Однак гранично припустимі кількості НХР, що зберігаються на таких складах, не встановлюються, що призводить до безконтрольного скупчування цистерн, які використовуються як тимчасові сховища.

Значні запаси НХР зосереджуються в портах і на залізничному транспорті на об’єктах нового класу – терміналах. Наприклад, у районі м. Одеса є припортовий склад рідкого аміаку, що складається з чотирьох сховищ по 30 тис. тонн. Розміри великих терміналів – до 100 га, загальні обсяги збереження у середньому складають 20-100 тис. тонн нафтохімічних продуктів, багато з яких належать до НХР.

40 до 60 т, для транспортування НХР використовуються різні контейнера ємністю від 0,1 до 0,8 м3 і балони ємкістю від 0,016 до 0,05 м3.

чи використовується більше, ніж 283 тис. тонн НХР, у тому числі 9,8 тисяч тонн хлору, 178 тис. тонн аміаку. На кожному ХНО знаходяться в середньому 3-15 добовий запас НХР.

Особливе занепокоєння викликає експлуатація аміакопроводу Тольяті – Одеса, виробничого об’єднання «Трансаміак», довжина якого складає на території України 1022 км. Робочим тиском в трубопроводі 80 кг/см2 кожен кілометр труби вміщує до 56 тонн аміаку. У зоні можливого ураження у випадку аварії може опинитися від 200 до 15000 чоловік. Установлений фірмою-виготовлювачем 20-ти річний термін експлуатації аміакопроводу завершився в серпні 1997 року.

не становлять небезпеки для виробничого персоналу хімічно небезпечних підприємств і населення

здійснюються в ході ліквідації наслідків надзвичайної ситуації пов’язаної із небезпечною ХР.
Враховуючи швидкоплинність попадання НХР в навколишнє природне середовище при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах часовий фактор в організації і проведенні хімічної розвідки та контролю має першочергове значення.

викиди небезпечних хімічних речовин у довкілля;
пожежі з виділенням токсичних речовин;
забруднення об'єктів і місцевості в осередках аварії в наслідок розповсюдження хмари;
великі зони задимлення в сполуці з токсичними продуктами.