Міжнаціональні конфлікти презентация

нації, націоналізму.
3. Поняття міжнаціонального конфлікту.
4. Причини міжетнічних конфліктів.
5. Типологія міжнаціональних конфліктів.
6. Механізми конфлікту.
7. Юридизації конфліктів.
8. Шляхи вирішення міжнаціональних конфліктів.

Індивідуальні завдання.
1. Міжнаціональні конфлікти у Західному світі.
2. Міжнаціональні конфлікти на пострадянському просторі.
3. Міжетнічний конфлікт у Прибалтиці.
4. Україно-російський міжнаціональний конфлікт.
5. Міжетнічний конфлікт на Балканах.

характер.
Розпад Радянського Союзу. Територія СРСР стала зоною етнічного нещастя. Це збройні конфлікти в Грузії, Азербайджані, Вірменії, Таджикистані, Узбекистані, Киргизстані, Україні. Сьогодні - це війна з Росією і анексія Криму.
Мафіозні клани і старі партійні еліти розігрують національну карту в політиканських цілях.
Тобто більшість кримінальних або політичних конфліктів сьогодні мають національну форму.

– етнос - всі не греки, чужинці) – усе населення певної країні.
Етнос – історично сформована людська спільнота, яка має власну назву, походження, територію проживання, культуру, мову, історію, самосвідомість, менталітет.
Нація − це політично організований етнос або група етносів, які об’єднані спільними інтересами в створенні своєї національної держави.

Причини виникнення нації:
1. Біологічно-генетичні (підхід к-ця 19 - сер. 20 ст.). У основі нації расове походження, родова єдність, етнічна спільність людей.
2. Просторові, пов'язані з єдністю території проживання або розселення людей.
3. Суб'єктивно-психологічні:
- суб'єктивна віра людей в спільність свого походження. Грунтується на фізичній схожості, спільності звичаїв, традицій тощо.
- особиста ідентифікація, що має коріння в головах людей;
- прагнення сховатися під загальним «тентом» разом з великою сукупністю людей.

є теза про цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі.
В.С. Соловйов: «націоналізм для народу те саме, що егоїзм для індивіда: поганий принцип, який прагне ізолювати окрему істоту перетворенням відмінності в поділ, а поділу в антагонізм».
П.Я. Чаадаєв: «вся ця (націоналістична) філософія своєї дзвіниці, яка зайнята розбивкою народів на підставі філологічних ознак, тільки живить національну ворожнечу, створює нові рогатки між країнами, вона прагне до зовсім «інших цілей, а не до того, щоб створити з людського роду один народ братів».
Отже, націоналізм є особливою концепцію світу, з точки зору якої різні етноси є перш за все суперниками в боротьбі за виживання, за досягнення переважного положення і за різні блага.
Прояви націоналізму: “Україна – для українців!”, “Україна – понад усе!”,
«Deutschland, Deutschland uber alles!» («Німеччина, Німеччина понад усе»), «Грузія для грузин!» і т.д.
Усі вони шукають ворогів серед людей інших націй.

конфлікти між державами, окремими етносами, етнічними групами з приводу захисту прав своїх співвітчизників, приєднання їх до «історичної території», здобуття етнічною групою адміністративно-територіальної автономії або незалежності, розподілу влади, престижу і матеріальних ресурсів.
Предметом конфлікту з точки зору права можуть бути території проживання, на яких виникає суперечка між різними етнічними групами, та їх майнові і немайнові права. Зокрема, громадянські права, адміністративні права, культурні права, право власності тощо.
Суб'єкти і сторони конфлікту:
суб'єктами конфлікту є різні національні громади, які проживають на території, що знаходиться під суверенітетом однієї держави;
різні юридичні і фізичні особи - депутатські фракції, партії, держоргани, посадові особи, господарські структури, всілякі громадські об'єднання, окремі громадяни і сім'ї.

розпад багатонаціональних держав (Кавказ, Прибалтика, Україна);
боротьба як нових, так і старих політичних еліт за переділ «імперської спадщини».
2. Економічні причини:
переділ національного багатства;
обділені природними ресурсами регіони, втративши централізовану підтримку, намагаються вийти з положення шляхом збереження національного вогнища, економічного тиску або навіть шантажу.
3. Причини соціально-культурні та соціально-психологічні:
Наслідки радянської самоідентифікації;
прагнення частини суспільства відновити колишню могутню державу.

(конфлікт між Росією і Україною з питання Криму та Сходу).
2. Конфлікти всередині держави.
3. За сферами прояву (соціально-економічні, культурно-мовні, територіально-статусні, сепаратистські).
4. За цілями (реалістичні, нереалістичні).
5. За обсягом використання військової сили (мирні, з мінімальним використанням військової сили).
6. По вертикалі (між центром і республіками, міжрегіональними та місцевими органами влади).
7. По горизонталі (між групами корінних і некорінних національностей, мікроконфлікти на особистісному рівні).

возз'єднанням роздроблених в минулому етносів.
2. Як прагнення етнічної меншини реалізувати право на створення незалежної держави.
3. Через відновлення територіальних прав депортованих народів.
4. Через домагання тієї чи іншої держави на частину території сусідньої держави.
5. Через наслідки довільних територіальних змін, здійснюваних в радянський період.
6. Через чинники історичного характеру.

соціально-політичних або економічних змінах.
3. У ситуаціях нестабільності та невизначеності.
4. Як психологічний стан мас, як “психічне зараження” і “навіювання”.

7. Юридизація конфліктів.
Конфлікт набуває юридичної форми на трьох рівнях:
- на рівні міждержавних відносин взаємно незалежних суб'єктів, в тому числі і державних утворень в рамках однієї федерації,
- на рівні відносин всередині федерації по «вертикалі» (центр - місця),
- на рівні відносин всередині однієї держави.

по-перше, припинення насильства;
по-друге, організацію діалогу між сторонами конфлікту;
по-третє, забезпечення участі в такому діалозі повноважних і відповідальних представників кожної сторони, найкраще - державних органів;
по-четверте, формулювання вимог і претензій кожної зі сторін;
по-п'яте, юридичну фіксацію підсумків кожної зі стадій переговорів;
по-шосте, максимально точне формулювання умов підсумкової угоди, надання цій угоді легітимності.
2. Через часткове задоволення вимог сторін.
3. Через зниження актуальності предмету конфлікту.
4. Через зняття психологічно-емоційного протиставлення «ми» і «вони».
5. Через залучення національної інтелігенції.