Індивідуально-психічні властивості особистості. (Лекція 3) презентация

Задатки, здібності та їх види.

що поведінкові реакції особистості мають постійні сталі лише їй притаманні риси.

Тому вчені різних часів намагалися знайти внутрішні чинники, які зумовлюють сталість таких реакцій і визначають індивідуальні особливості психічного життя людини.

часу, як відомий грецький учений і лікар Гіппократ у своєму трактаті «Про природу людини» широко використовує його на позначення стійких індивідуальних особливостей.

У перекладі з латинської темперамент — це належне співвідношення частин, суміш.

називають гуморами (лат. — волога, сік), відомий лікар античності Клавдій Гален (II ст. до н.е.) розробив першу типологію темпераментів, відому й сьогодні. Переважання крові (лат. — сангвіс) створює сангвініка, переважання слизу (гр. — флегма) — флегматика, переважання жовчі (гр. — холе) — холерика, переважання чорної жовчі (гр. — мелана холе) — меланхоліка.

тіла.
Результати емпіричних досліджень, проведених для перевірки істинності конституційних типів, довели, що відповідності між будовою тіла і деякими властивостями темпераменту фактично немає. Багато фактів послідовники конституційних теорій дібрали тенденційно.

реакції індивіда на певні зміни навколишнього середовища, завдяки чому кожному з типів статури відповідають певні особливості темпераменту.

типології є Е.Кречмер, автор праці «Будова тіла і характер» (1921). За морфологією Кречмер виокремив такі психосоматичні типи і відповідні їм темпера-менти: лептосоматик (холодний, самодостатній, замкнутий (до аутизму), упертий, важко пристосовується до дійсності, нереалістичний і схильний до абстракції), пікнік (доброзич-ливий, товариський, не схильний до самоаналізу),

атлетик (спокійний, реалістичний, стриманий) і диспластик.

організмі однієї з тканин ембріона: ендодерми, з якої утворюються органи травлення; мезодерми, з якої складаються кістки, м'язи і легені; ектодерми, з якої утворюються шкіра, волосся, нігті, нерви і мозок. Запропонував розрізняти такі типи особистості: ендоморфний, мезоморфний і ектоморфний

зокрема товщина стінок кровоносних судин, діаметр їхнього просвіту, побудова і форма серця тощо. Малому просвіту і товстим стінкам судин відповідає холеричний темперамент, малому просвіту і тонким стінкам - сангвінічний,

великому просвіту і товстим стінкам - меланхолійний і, нарешті, великому просвіту та тонким стінкам - флегматичний темперамент. На думку П.Ф.Лесгафта, діаметр судин і товщина стінок визначають швидкість і силу кровотоку, а від цього залежить швидкість обміну речовин при харчуванні і в підсумку - індивідуальна характеристика темпераменту як міри збудження організму та тривалості його реакцій.

зробив І.П.Павлов. Вивчаючи вищу нервову діяльність тварин, він довів, що основу темпераменту становлять властивості нервової системи (основних її процесів – збудження та гальмування).

у функціональній витривалості, тобто здатності витримувати тривалі чи короткочасні, але сильні збудження.
Урівноваженість нервових процесів - це баланс між процесами збудження та гальмування.
Рухливість нервових процесів проявляється у здатності змінювати поведінку залежно від умов, швидко переходити від однієї дії до іншої, від пасивного стану до активного і навпаки.

явищ і поведінки особистості.

вони змінюють швидкість виникнення психічних процесів та їхню стійкість (наприклад, швидкість сприйняття, жвавість розуму, тривалість концентрації уваги, довгочасність запам'ятовування), психічний темп і ритм, інтенсивність життєдіяльності (наприклад, активність вольового зусилля, глибина та яскравість переживання), спрямованість назовні чи всередину, на світ людей чи ідей.

нервової системи мають тенденцію до змін, тренування. Тип темпераменту не змінюється з віком людини, але має тенденцію до дозрівання, усталення, набуття нових якостей під впливом життєвих обставин.

реакцію.
Реактивність - сила й енергія, з якою людина реагує на впливи.
Активність - здатність самостійно, свідомо керувати своєю поведінкою.
Пластичність і ригідність - параметри пристосування до зовнішніх впливів.
Екстраверсія-інтроверсія свідчать про загальну спрямованість особистості назовні чи всередину.

що привертає її увагу, наділений живою мімікою і виразними рухами. За обличчям сангвініка легко вгадати його настрій, ставлення до предмета або людини.

У нього високий поріг чутливості, тому він не помічає дуже слабких звуків і світлових подразників. Енергійний, працездатний, з активністю береться за нову справу і може довго працювати, не втомлюючись. Здатний до швидкого зосередження, дисциплінований. Якщо хоче, може стримувати прояв своїх почуттів і мимовільні реакції. Йому притаманні швидкі рухи, гнучкість розуму, кмітливість, швидкий темп мовлення, швидке включення в нову роботу. Висока пластичність проявляється в мінливості почуттів, настроїв і прагнень. Сангвінік легко зближується з іншими людьми, швидко звикає до нових вимог і умов, без зусиль не лише переключається з однієї роботи на іншу, а й може перевчитися, оволодіваючи новими навичками.

запальний. Він менш пластичний і є більш інертним на відміну від сангвініка. Звідси - більша стійкість прагнень та інтересів (пристрасність у діяльності), висока наполегливість, можливі ускладнення в зосередженні уваги. Йому притаманна циклічність у діяльності та поведінці. У спілкуванні непоступливий, любить бути в центрі уваги, екстраверт.
Відзначається підвищеною збудливістю і емоціональною реактивністю. Він буває запальним, різким у відносинах, прямолінійним, може тривалий час невтомно працювати.

або засмутити. Коли навколо голосно сміються, він може залишатися незворушним; залишається спокійним, незважаючи навіть на великі неприємності. Зазвичай у нього бідна міміка, рухи невиразні й уповільнені, так само як і мовлення. Розум некмітливий, складно переключає увагу і пристосовується до нових умов, повільно перебудовує навички і звички. При цьому він енергійний, працездатний. Відзначається терплячістю, витримкою, самовладанням. Як правило, важко зближається з новими людьми, погано відгукується на зовнішні враження. За своєю психологічною сутністю він інтроверт.

призводить до того, що незначний привід може викликати в нього переживання. Він занадто вразливий, хворобливо чутливий. Міміка і жести його невиразні, голос тихий, рухи бідні. Зазвичай невпевнений у собі, сором'язливий. Навіть незначна складність змушує його опускати руки. Меланхолік неенергійний, ненаполегливий, легко втомлюється. Йому притаманна низька працездатність, нестійка увага, яка весь час відволікається, уповільнений темп всіх психічних процесів. Більшість меланхоліків - інтроверти.

Той чи інший темперамент сам по собі не є ні поганим, ні добрим, він стає тим чи іншим залежно від інших якостей особистості.
Від темпераменту не залежать ні інтереси, ні захоплення, ні моральна вихованість людини.
Властивості темпераменту є лише однією з передумов розвитку характеру людини.

що вона сама собі приписує; і, нарешті, той, що є в дійсності".
В. Гюго

е.).
У XVIII ст. в Європі активно досліджували типологію характеру, а англійський філософ і психолог Джон-Стюарт Мілль (1806-1873) навіть запропонував виокремити етологію як особливу науку (з часів Теофраста характер називали "етос“).

є тотожними:
1) темперамент визначає динамічну сторону нервово-психічних процесів, а характер – їх спрямованість;
2) темперамент у чистому вигляді можна визначити у дітей, а характер – у більш зрілому віці;
3) на відміну від темпераменту і співвідношення сигнальних систем, які залежать в основному від природженого фактора, характер здебільшого визначається впливом виховання, навчання, стосунками в сім’ї, колективі і соціального середовища, в якому перебуває особистість.

на те, що можна зробити з людини, а характер - на те, що сама вона хоче зробити із себе".

в її діяльності та суспільній поведінці, ставленні до колективу, інших людей, праці, навколишньої дійсності та до самої себе.

синонімами.

Характер – є симбіоз типового й індивідуального.

Характер може маскуватися під впливом соціальних обставин, проте в критичних ситуаціях все одно виявить себе.

системою міцно закріплених реакцій людини на багаторазові впливи людського середовища.
Характер спирається на сплав рис типу ВНД і складних систем умовних рефлексів, вироблених внаслідок індивідуального життєвого досвіду через вплив соціуму.

фізіологічних механізмів входить складний динамічний стереотип, що забезпечує прояв окремих рис у звичайному середовищі.

Тому зміна характеру відбувається складно.

яка систематично виявляє себе в різних видах діяльності і за якою можна спрогнозувати можливі вчинки в певних умовах.
Ставлення до праці (працелюбність, повага до праці, старанність, дисциплінованість тощо).
Ставлення до людей (сором'язливість, почуття власної гідності, вимогливість до себе, відповідальність).
Ставлення до себе (справедливість, щедрість, ввічливість, доброзичливість, чесність).
Ставлення до природи і речей (ощадливість, дбайливість, охайність, бережливість).

клініки Берлінського університету Карл Леонгард (1904-1988). Ним була розроблена і описана класифікація акцентуацій особистості.

якого наявні відхилення в психології й поведінці людини, що не виходять за межі нормативної поведінки, але межують з патологією

дитячим психіатром професором А.Є. Лічко.
Він вважає, що акцентуації характеру подібні до психопатій. Головна їх відмінність від психопатій полягає у відсутності ознаки соціальної дезадаптації.

є індивідуально-природною передумовою формування і розвитку здібностей.

діяльності.

володіє загальною обдарованістю, тобто єдністю загальних здібностей, що зумовлює діапазон її інтелектуальних можливостей, рівень і своєрідність діяльності і спілкування.
Вища міра творчих виявів особистості, пов’язана з успішністю у створенні творів матеріальної і духовної культури, нових ідей, відкриттів, винаходів, називається геніальністю, а вища міра здібностей особистості в певній діяльності (спілкуванні) – талантом.

оскільки є різними у різних людей як за видами, так і за рівнем розвитку;
- для їх вияву потрібні психічні, а не фізичні якості людини (так, для гарного піаніста важливим є музичний слух, а не форма пальців);
- є умовою успішного виконання діяльності. Таким чином, коло індивідуально-варіюючих особливостей людини обмежується лише тими, які забезпечують ефективний результат (тому до здібностей не потрапляють особливості темпераменту або характеру).

які вимагають прояву високорозвиненого інтелекту і напруженої розумової діяльності). Загальні здібності дають можливість здійснювати діяльність.
2. Спеціальні - проявляються в певній сфері діяльності людини - музиці, математиці, малюванні, спорті, техніці тощо.

Обидва різновиди мають елементарний і складний рівні.