Телефонна розмова - це один з видів усного мовлення, до того ж - досить специфічний: оскільки співрозмовники не бачать один одного, то включається передача інформації через міміку, жести, вираз очей, вираз обличчя тощо. Навіть звичайне підтвердження того, що вас слухають, потребує тут словесного вираження - при безпосередній розмові достатньо було б глянути на співрозмовника. Такі репліки, безсумнівно, вносять надлишкову інформацію в телефонну розмову, хоч ця інформація й виправдана: вона забезпечує безперервність у розмові.
1. Почувши дзвінок i знявши слухавку, вiдповiдаемо вигуком-iнтернацiоналiзмом Алло! (від англійського hallo, що означає витання на зразок нашого Здоров (був)!) або більш конкретними за семантикою українськими висловлюваннями (Я) слухаю: Вас слухають чи семантично ще докладнішими фразами з називанням прізвища, посади, закладу тощо.
2. Iнiцiатор телефонної розмови, почувши Алло!; Вас слухають тощо, вітається із співрозмовником (Доброго ранку (дня; вечора)!) i відрекомендовується, називаючи - залежно вiд обставин - своє ім’я, або ім’я i прізвище, або ім’я, прізвище i посаду, або тільки посаду чи тільки назву закладу, установи тощо. Вживати при цьому "штамповані" фрази на кшталт Вас турбує; На проводі, тощо.
Если не удалось найти и скачать презентацию, Вы можете заказать его на нашем сайте. Мы постараемся найти нужный Вам материал и отправим по электронной почте. Не стесняйтесь обращаться к нам, если у вас возникли вопросы или пожелания:
Email: Нажмите что бы посмотреть