Зайнятість у неформальному секторі економіки України презентация

Психології
3 курсу, 2 групи
Лобунець Ірина

статистики України:
Неформальна зайнятість – це офіційно незареєстрована трудова діяльність, яка передбачає відсутність юридичного оформлення відносин найму або факту самостійного забезпечення роботою.

негарантованість трудових відносин, відсутність належного менеджменту, ризиковість, нерегулярність, нестабільність доходів та відсутність соціального захисту працівників.

які приховуються від оподаткування. До тіньової економіки відносять будь-яку незареєстровану, неоподатковану економічну діяльність, включаючи кримінальну, а також незареєстровану в рамках великих і середніх зареєстрованих підприємств підпільну діяльність, тоді як неформальний сектор економіки не включає зайнятих забороненими видами діяльності (контрабандою, проституцією, виробництвом і розповсюдженням наркотиків і тп.), а також тих хто не зареєстровано працює на великих і середніх підприємствах офіційного сектору економіки.
Однак, неформальна зайнятість включає само зайнятість, а також зайнятих по найму офіційно незареєстрованих осіб.

ринку праці невідповідність між попитом та пропозицією на робочу силу;
Нестабільність економічної ситуації в країні;
Недосконалість нормативно-правової бази, яка регулює соціально-трудові відносини ;
Порушення роботодавцями прав найманих працівників;
Дефіцит гідної роботи в офіційному секторі економіки;
Недосконалість соціального захисту працівників;
Бюрократичні бар'єри для оформлення власної справи;
Нерегулярна трудова міграція населення.

вдаються найменш захищені верстви населення країни.

Статистичні дані свідчать, що впродовж останніх років у структурі неформальної зайнятості населення України збільшується частка молоді віком від 15 до 24 років та осіб старшого віку.

роках
(у % до відповідного статусу в зайнятості та типу робочого місця)

році

році
(у % до кількості зайнятого населення за типом робочого місця)

років (8,7%).
18-21 років (78,3%).
21+ років (13%).
З яких 78% жінок і 22% чоловіків.

25% поєднують чи поєднували офіційне працевлаштування з неофіційною зайнятістю. 48% працюють(ли) виключно неофіційно, 25% мали офіційне працевлаштування та не мали раніше досвіду роботи решта 2%.

жодних письмових угод, які б прописували їх обов’язки та служили підтвердженням їх діяльності. 26,1% підписували договори. Та 8,7% не працювали в неформальному секторі.

Вісьмом з респондентів платили за обіцяною роботодавцем ставкою, 20 опитаних отримували погодинну оплату, 10 – за обсяг виконаних робіт. Інші не працювали.

даного виду (неформальної) зайнятості”, стали такі варіанти відповіді за рейтингом:
Зручний графік роботи
Додаткове джерело доходу
Низький рівень особистої відповідальності
Отримання досвіду
Можливість поєднання з офіційною роботою
Можна працювати неповнолітнім
Робота на літо

неформальному секторі економіки респонденти відмічали: низький рівень доходів населення, високий рівень безробіття, незахищеність прав підприємців, бюрократію, недосконалість соціально – трудових відносин .

Шляхами вирішення проблеми неформальної зайнятості респонденти вважають:
Свідомість, довіру та ефективну державну політику;
Зниження податкового тиску на підприємців;
Створення нових робочих місць;
Нормальний рівень заробітної плати;
Усвідомлення своєї незахищеності учасниками неформальної зайнятості.

є негативним явищем. А великі масштаби неформальної зайнятості свідчить про недосконалість співпраці між учасниками соціально - трудових відносин та великі економічні втрати для країни.

Зважаючи на складну соціально-економічну ситуацію, виведення даного сектору економіки з тіні стає пріоритетною задачею уряду, адже легалізація хоча б частини неформального сектору забезпечить додаткові надходження до бюджету та забезпечення конституційних прав і гарантій працівників.