Тема 9. Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем презентация

планування та програмування регіонального розвитку.

(стан господарського об'єкта), на досягнення якого спрямовані засоби і методи регулювання соціально-економічного розвитку.

системою управління. В ній виділяють дві складові системи: управляючу і керовану.

Управляюча система (суб'єкт) здійснює функції управління, а керована є його об'єктом. Між управляючою і керованою системами мають бути канали зв'язку.

координуючий і стимулюючий вплив суспільства на учасників виробництва.

ціль управління господарським комплексом — забезпечення безперебійного функціонування виробництва і підвищення його ефективності.

Суб'єктом управління господарським комплексом виступає держава в особі органів влади (представницьких органів) — рад, органів державного і місцевого управління, органів суду, проку­ратури й арбітражу.

Планування — наукове передбачення майбутнього розвитку національної економіки, результатів цього розвитку, соціальних та інших наслідків.

Організація — удосконалювання організаційної структури управління і розробка науково обґрунтованих методів її роботи та функцій, спрямованих на досягнення основних цілей розвитку суспільного виробництва.

розвитку господарського комплексу на основі визначених форм і методів впливу.

Облік і контроль — забезпечення суб'єктів управління інформацією про процес розвитку господарського комплексу (на основі системи організованих спостережень, вимірів, стандартів і т. ін.), що дає підставу для втручання в хід зазначеного процесу з метою зміни окремих напрямів діяльності господарського комплексу.

складається з трьох ланок: державного, регіонального і місцевого самоврядування, кожне з яких має свої цілі, завдання і функції.

Основною метою управління економікою на державному рівні є створення економічно-потужної незалежної держави на базі високоефективного господарського комплексу і високорозвиненої ринкової інфраструктури.

функціонування ринкового механізму;

регулювання соціально-економічних проблем, які ринковий механізм не може розв'язувати самостійно та ефективно.

рівень.

Метою регіонального управління є підвищення якості життя населення і забезпечення відтворення природної системи на базі ефективного комплексного економічного і соціального розвитку регіону, що досягається шляхом раціональної організації територіального господарства.

і регіоном, регіоном і органами місцевого самоврядування, повноважень між усіма цими ланками, що змінюються разом із трансформацією системи управління в цілому.

Державні органи мають здійснювати загальне керівництво регіональним розвитком у відповідності зі стратегією, цілями і завданнями розвитку держави.

управлінських ситуацій, використання правових і організаційних форм, впливу на свідомість і поведінку людей у керованих суспільних процесах, відносинах і зв'язках.

які пов'язані з підготовкою і реалізацією управлінських рішень, а також здійсненням правової й організаційної державно-управлінської діяльності, функцій, організаційних структур, форм, методів і стадій управлінської діяльності.

II. Методи забезпечення реалізації цілей і функцій регіонального управління — це прийоми, способи, операції стимулювання, активізації і спрямування діяльності людини з боку органів державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

роллю економічних інтересів у житті людей і, відповідно, в управлінських процесах.

Соціально-політичні методи пов'язані з умовами праці, побуту, дозвілля людей, наданням їм соціальних послуг, залучен­ням у процес владовідносин, розвитком громадської і політичної активності.

і діяльності людей з боку відповідних керівних компонентів держави.

4. Морально-етичні методи включають заходи виховання, роз'яснення і популяризації цілей та змісту управління, засоби морального заохочення і стягнення, врахування психологічних особливостей характеру і орієнтації людини.

особливим набором форм і методів.
Можна виокремити сім стадій управлінського процесу в регіоні:
• аналіз і оцінювання управлінської ситуації;
• прогнозування і моделювання необхідних (і можливих) дій щодо збереження та зміни стану управлінської ситуації;
• розробка необхідних правових актів або організаційних за­ходів;
• обговорення і прийняття правових актів і здійснення організаційних заходів;
• організація виконання прийнятих рішень;
• контроль виконання й оперативне інформування;
• узагальнення проведених етапів управлінської діяльності, оцінка нової (результативної) ситуації.

інтересів суспільства, цілей і функцій регіонального управління, можливостей і елементів управлінської діяльності.

Розрізняють такі види управлінських технологій:
— діагностування,
— прогнозування;
— проектування та реформування відповідних підсистем;
— інформаційні;
— упроваджувальні;
— навчальні;
— вирішення соціальних конфліктів;
- інноваційний розвиток керованих компонентів.

планування і програмування, що науково аргументує ймовірні тенденції і напрями розвитку на короткострокову і середньострокову перспективу.

стійких напрямів, темпів і пропорцій у розвитку економічних процесів;
системності - передбачає проведення прогнозування з ура­хуванням всіх взаємозв'язків у межах регіону;
неперервності прогнозування;
аналогій (порівнянь, компоративності, співставлень);
взаємозалежності та узгодженості; відповідно до нього прогноз має розроблятись з урахуванням впливу зовнішніх і внутрішніх чинників на соціально-економічний розвиток регіону;

спосіб передбачає розробку прогнозу на основі виявлених тенденцій соціально-економічного розвитку у минулому. Інтерполяційний спосіб передбачає виявлення шляхів досягнення бажаного стану процесів на основі наперед заданих критеріїв (норм). Комбінований спосіб поєднує перші два способи та дає можливість розробляти варіантний прогноз (оптимістичний, песимістичний та реалістичний).

соціально-економічного розвитку, визначення кращого варіанта розвитку, розробку і реалізацію заходів на досягнення визначених цілей. Кінцевим продуктом планування є план — документ, в якому визначено систему взаємоузгоджених завдань, об'єднаних спільною метою, визначеними термінами, методами і послідовністю досягнень.

управління простежуються два крайніх підходи: директивний (адміністративно-командний) та індикативний (економічний ринковий).

стратегічних рішень, які передбачають постановку цілей і стратегій розвитку територій на довгострокову перспективу, реалізація яких забезпечує ефективне функціонування економіки та швидку адаптацію до змін умов зовнішнього середовища.

орієнтувати економіку через регулярний і комплексний вплив на структуру відповідно до варіанта соціально-економічного розвитку в межах ринкового механізму.

Програми різняться 1) за просторовими масштабами: програми розвитку країни в цілому, АРК, областей, районів, міст; 2) об'єктом дослідження та метою розробки: комплексні, галузеві та цільові.

регулювання розвитку галузей економіки.

Державні цільові програми є комплексом взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць.

економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи їх досягнення, взаємоузгоджена і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв'язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання.

етап.
2. Аналітичний.
3. Визначення цілей програми.
4. Розробка декількох варіантів програми та вибір з них найбільш оптимального.
5. Розробка планів конкретних заходів.

попередній період.
2. Цілі і пріоритети економічного і соціального розвитку у нас­тупному році.
3. Шляхи розв'язання головних проблем розвитку економіки і соціальної сфери та досягнення поставлених цілей.
4. Фінансові ресурси.
5. Ринкові перетворення.
6. Механізми регулювання.
7. Розвиток реального сектора економіки.
8. Зовнішньоекономічна діяльність.
9. Соціальна сфера.
10. Гуманітарна сфера.
11. Природокористування та безпека життєдіяльності людини.