Підприємство в соціально-орієнтованій ринковій економіці презентация

його місце в соціально-орієнтованій економіці.
2. Організаційно-економічні умови функціонування підприємства.
3. Теорії та моделі підприємства.
4. Зовнішнє середовище господарювання підприємства.
5. Види підприємств, їх організаційно-правова форма.

ринкового господарства була сформована у 40-50-х роках ХХ сторіччя у післявоєнній Німеччині. ЇЇ методологічні підвалини були створені ордоліберальною «теорією порядку»
(В. Ойкен, Ф. Бем, В. Репке, А. Рюстов, Л. Мікш, А. Мюллер-Армак).
Основними елементами соціального ринкового господарства є:
– особиста свобода;
– економічна дієздатність;
– соціальна справедливість.

соціальної справедливості, який реалізує держава.

Для цього держава встановлює певні рамки для вільного розвитку всіх суб’єктів господарювання на ринку (ринковий аспект), забезпечує умови конкуренції і коригує результати функціонування ринку шляхом перерозподілу доходів через податки, субвенцій і соціальні виплати (соціальний аспект).

суб’єктів;
пріоритетність суспільних інтересів;
досягнення високого рівня життя більшості громадян країни на засадах ринкового механізму.
Особлива і визначальна роль у цьому процесі належить суб’єктам господарювання, зокрема підприємствам, які в процесі своєї господарської діяльності не лише прагнуть досягти значного рівня власного економічного розвитку, а й здатні вирішити цілу низку соціально-значимих питань.

? Завдання: З'ясувати, які соціально-значимі питання можуть вирішувати підприємства в процесі своєї господарської діяльності.

і соціальна система (системний підхід);
група осіб, діяльність яких координується для досягнення спільної мети чи цілей (бихевіористський підхід);
виробничо-екологічна система, яка взаємодіє із зовнішнім оточенням шляхом матеріально-енергетичного обміну (екологічний аспект);
це складна динамічна система, яка характеризується великим обсягом, інтенсивністю та різноспрямованістю інформаційних зв'язків між підсистемами й елементами, а також зовнішнім оточенням (інформаційний аспект).

- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

діяльності.

Підприємство, що здійснює господарську (комерційну) діяльність – підприємництво, діє самостійно, ініціативно на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Некомерційне господарювання – це також самостійна господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання і спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети отримання прибутку (суспільні чи релігійні організації, благодійні фонди тощо).

самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатки із найменуванням та ідентифікаційним кодом.
як об’єкт ринкових відносин є специфічним товаром, що має вартість і споживчу вартість. Вартість підприємства складають його майно-матеріальні та нематеріальні активи у ціновій формі. Споживча вартість полягає у здатності підприємства приносити його власнику прибуток.

представлення на ринку конкурентоспроможної продукції;
здійснення ним самостійної господарської комерційної чи некомерційної діяльності, спрямованої на досягнення економічних, соціальних та інших результатів; для цього підприємство обирає предмет господарювання, відповідну йому структуру і систему управління;

підприємство повинно мати своє наймення, яке вказує на його організаційно-правову форму існування, і бути зареєстровано у встановленому державою порядку, воно виступає на ринку від власного імені, може складати всі види угод, бути позивачем і відповідачем в арбітражному суді;

самостійному балансі підприємства; джерелами утворення є грошові та матеріальні внески засновників, чистий прибуток від результатів господарювання, кредити банків та інших кредиторів тощо, ця ознака є суттєвою при здійснені аналізу діяльності підприємства на його платоспроможність, фінансову стійкість;

межах діючих законів обирати економічні, технічні, соціальні, економічні цілі своєї діяльності і засоби їх досягнення;
(свобода прийняття рішень не тотожна повній економічній незалежності підприємства, навпаки, підприємство через ринки капіталу, праці, засобів виробництва, готової продукції пов’язані і залежать одне від одного, тому свобода окремого підприємства закінчується там, де починається свобода іншого)

отримання негативних наслідків (наприклад, ризик збуту готової продукції, ризик недостатності грошових коштів), так і можливості через нього отримати кращі результати у зв’язку з прийняттям підприємством неординарних рішень;
спеціалізація підприємства як господарської одиниці, результатом якої є виготовлення потрібної споживачам продукції (товарів, робіт, послуг) відповідного призначення, профілю, асортименту. Глибина такої спеціалізації і профільності – це найважливіший напрямок розвитку сучасних підприємств.

фірма, організація.
Чи тотожні ці поняття?

види та сфери діяльності, визначати перспективи цієї діяльності, приймати рішення і обирати засоби їх реалізації, залучати різноманітні ресурси, встановлювати канали і методи збуту продукції і послуг та їх ціни, вільно розпоряджатися прибутком, що залишається у підприємства після сплати податків.
Ця самостійність проявляється через економічний суверенітет підприємства як виробника – через право вибору і прийняття рішень: що саме, скільки, коли виробляти, за якою ціною і у яких обсягах продавати продукцію (послуги). Економічний суверенітет підприємства, як споживача, гарантує його право вибору і прийняття рішень як і де, скільки, за якою ціною й іншими умовами закуповувати необхідні для господарювання ресурси, звичайно в межах наявних коштів.

трансформуються підприємством у витрати на продукцію, але, насамперед, виступає як грошово-економічна гарантія повного повернення витрачених ресурсів для повторення виробничо-реалізаційного процесу у попередніх обсягах.

співвіднесеному до обмежених ресурсів (капіталу, витрат, обсягів виробництва, тощо), який задовольняє власника підприємства для отриманням ним дивідендів на вкладений капітал.

подальшому розвитку, насамперед, за рахунок власних коштів, що вимагає здійснення самофінансування. Ці кошти є результатом взаємодії надходження, витрат і розподілу грошових коштів, їх накопичення та використання.

послуги
Обсяг реалізації продукції ≤ Попит споживачів послуг;

обмеження, що обумовлені ресурсами підприємства
Ресурси витрачені ≤ Ресурси наявні;
фінансові обмеження:
Грошові витрати ≤ Грошові кошти, які є в наявності;
обмеження часом, через інфляцію.
вимоги до якості і безпеки продукції.

вивчали феномен підприємства (організації, фірми), що обумовило виникнення та поширення різноманітних теорії, які пояснюють його сутність (природу), мету та обмеження діяльності.
Розглянемо найбільш поширені та визнані підходи.

підходу – підприємство (виробнича одиниця) розглядається з позицій ресурсно-технологічного підходу як система перетворення вихідних ресурсів у готову продукцію. Найважливішою визнавалася виробнича функція, а метою фірми – максимізація доходу (прибутку).
Маржиналістський підхід припускає, що поводження фірми повністю визначається її власником, що є як власником, так і керівником в одній особі.

фірма не завжди переслідує мету максимізації прибутку. Тому визначення мети діяльності може бути здійснено тільки на основі моніторингу поведінки фірми.

Базові постулати даної теорії викладені у всесвітньовідомій праці Г. Саймона «Теорія фірми». У рамках даної теорії фірма розглядається як колектив індивідів, що мають різні мотиви й переваги. Процес ухвалення рішення складається в узгодженні безлічі існуючих цілей і потреб різних індивідів.

домовленостей між учасниками процесу виробництва. Родоначальниками даної теорії є Р. Коуз і О. Уильямсон.
Фірма розглядається як формальний інститут (установа), яка взаємодіє з ринком – неформальним інститутом.
Існування інститутів робить необхідним їх взаємодію, що пов'язано з трансакційними витратами фірми (виникають у зв'язку з пошуком й оцінкою інформації про потенційного партнера, проведення переговорів, укладання контрактів та їх захистом).
мета фірми – мінімізація трансакційних витрат.

ціле. Особистість підприємця і його здатності визначають успіх або неуспіх фірми і її поведінку. Ціль фірми залежить від цілей самого підприємця.
Теорія підприємництва підвищує роль особистості (у даному випадку особистості керівника або особи, що приймає рішення), від якої в багатьох випадках залежить успіх всієї компанії, обумовлює доцільність більш ретельного дослідження процесу міжособистісної взаємодії усередині фірми і його впливу на загальний успіх бізнесу.

інших підходів, основним учасником інституціональної економіки в новому індустріальному суспільстві визнає великі корпорації.
Дж. Гэлбрейт виділяє дві частини економіки – ринкову й плановану. До ринкової економіки він відносить малий бізнес, де діють закони ринку, коли підприємці залежать від попиту. Плановану частину економіки представляють великі корпорації, які за рахунок домінування на ринку планують рівень майбутніх цін і готують своїх споживачів до купівлі вироблених товарів.
Стабільність і безпека корпорації (а отже її споживачів, суспільства, співробітників і акціонерів) стають пріоритетними стратегічними цілями.

Закса та базуються на принципі багатьох рівнів, який застосовується до підприємства. Відповідно до цього принципу підприємство прагне еволюціонування одночасно на декількох зовнішніх і внутрішніх рівнях, які перебувають в інтерактивному зв'язку, а порядок на одному рівні впливає на стан інших рівнів.
Підприємство прагне до збереження ідентичності й адаптації до зовнішнього середовища.

у єдиний ланцюжок створення цінності й взаємодіють між собою для досягнення єдиних стратегічних цілей, пов'язаних з підвищенням стійкості мережі в цілому.
Мережі виникли у відповідь на поширення процесів аутсорсинга й розвиток ключових компетенцій. Партнери в мережі спеціалізуються на здійсненні певних видів діяльності або наданні послуг, нарощують професіоналізм у цій сфері.

теорій.

за відповідними ознаками, які дають змогу підкреслити особливості того чи іншого підприємства, врахувати їх при організації виробництва та управлінні

попиту, який задовольняється:
підприємства, що задовольняють споживчий попит;
підприємства, що задовольняють попит на засоби виробництва.
За сутністю кінцевої продукції:
підприємства, що виробляють матеріальні блага;
підприємства, що виробляють послуги.
За галузевою та предметною спеціалізацією:
підприємства добувної промисловості;
підприємства переробної промисловості;
торговельні підприємства.

майна:
автономні підприємства;
об'єднання.

і господарських норм, які визначають характер, умови і способи формування економічних відносин між працівниками і власниками підприємства, між підприємством та іншими суб’єктами господарювання, підприємствами та органами державної влади.

об'єднання

Благодійні фонди

Спілки

Об'єднання підприємств

та іншими принципами і цілями добровільні об’єднання.

Об'єднання підприємств визначаються у теорії господарського права як господарські об'єднання, які слід відрізняти від господарських товариств, що є підприємствами.
Господарське об'єднання - це один із видів організаційної структури бізнесу. Підприємства, які ввійшли до об'єднання, є його членами або учасниками. Об'єднання має свої економічні, організаційні та юридичні ознаки, які відрізняють його від підприємств.

права;
- діє на основі договору і статуту; володіє майном, яке юридично відособлене від майна членів об'єднання; має самостійний (власний) і зведений (спільний для членів) баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, і є юридичною особою.
Реєстрація об'єднання як суб'єкта права здійснюється відповідно до вимог Господарського Кодексу, у тому ж порядку, який встановлено для підприємства.
Отже, господарське об'єднання - це складна господарська організація, яка створена на основі поєднання матеріальних інтересів підприємств-учасників, діє на підставі установчого договору або статуту і реєструється як юридична особа.

аналіз динаміки кількості підприємств в Україні станом на 01.01.2009 р., на 01.01.2011 р., на 01.01.2014 р.:
- за ОПФГ;
- за видами економічної діяльності;
- за регіонами.