Мікроекономiка та макроекономiка. Предмет, методи і принципи мікроекономіки презентация

на практичних заняттях = 4 бали / лк.
Складання комплексного письмового модульного контролю = 14 бали за модульну контрольну (всього 28 балів).

Підсумок рейтингових балів за модульним циклом:

1-й модульний цикл: 8 лк.*2,0 бали/лк. + 4 пр.*4,0 бал/пр. + 14 балів/модуль = 46 балів;

2-й модульний цикл: 4 лк.*2,0 бали/лк 8 пр.*4,0 бал/пр. + 14 балів/модуль = 54 бали.
 

РЕГЛАМЕНТ

М. Курс микроэкономики : учебник / Р. М. Нуреев. – 2 изд., изм. – М. : НОРМА, 2005. – 576 с.
Петрушенко Ю. М. Мікроекономіка: теорія та приклади розв’язування задач : навчальний посібник / Ю. М. Петрушенко. – Суми : ВТД «Університетська книга»,2012. – 320 с.
Веріан Г. Р. Мікроекономіка. Проміжний рівень. Сучасний підхід : підручник / Г. Р. Веріан ; пер. з англ. С. Слухай. – 6-те вид. – К. : Лібра, 2006. – 632 с.
Мікроекономіка : підручник / ред. В. Д. Базилевич. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2008. – 679 с. – (Серія «Класичний університетський підручник» / Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка).

Экономикс: принципы, проблемы и политика.− М.: Инфра-М, 2003, 972 с.
Базилевич В. Д. Макроекономіка: підручник для вузів / В. Д. Базилевич. − 3-тє вид., випр. − К. : Знания, 2006. - 624 с.
Агапова Т. А., Серегина С. Ф. Макроэкономика. Учебник. − М.: МГУ.
Изд-во «Дело и Сервис», 2000. − 416 с.
4. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка: Навчальний посібник.: У 2кн. / За ред. С. Панчишина і П Островерха. − Кн. 2: Мікроекономіка. − 4-те., випр. і доп. − К: Знання, 2006. − 437 с.

окремих суб’єктів господарювання.

До окремих суб’єктів господарювання, поведінку яких вивчає мікроекономіка, належать: покупці та продавці, споживачі та виробники, наймані робітники, підприємці, інвестори тощо.

Центральними суб’єктами мікроекономічних досліджень є споживач і фірма.
Споживач – це фізична особа, представник домогосподарства, який на ринку готової продукції виступає як основний покупець споживчих товарів, що поставляються фірмами, а на ринку ресурсів – як продавець факторів виробництва, якими володіє. Фірма виступає як виробник товарів, їх продавець, як споживач і покупець ресурсів, інвестор.

покупця і продавця; як групу економічних суб’єктів, які взаємодіють між собою для обміну товарами чи послугами.
Специфічними сигналами, які координують поведінку економічних суб’єктів, головним засобом передачі інформації в ринковій економіці є ринкові ціни. Їх зміна стимулює збільшення або зменшення споживання чи виробництва того чи іншого продукту, в результаті чого формуються попит і пропозиція на ринку.
Для ринкової діяльності економічних суб’єктів, незалежно від їх розмірів чи сфери функціонування, існують рівні можливості, які забезпечує конкуренція.
Ступінь розвитку конкуренції відрізняє ринкові структури і визначає особливості поведінки учасників ринку. У найбільш загальному вигляді виділяють дві групи ринків: ринок досконалої конкуренції (структура, яка має низьку концентрацію продавців і покупців, регулюється виключно автоматичними ринковими механізмами попиту, пропозиції, ціни, без втручання будь-яких інституцій – державних або недержавних) та ринок недосконалої конкуренції (включає кілька ринкових структур: монополію, олігополію тощо, ринки, на яких або покупці, або продавці у своїх рішеннях враховують власну здатність впливати на ринкову ціну).

і реалізації рішень відносно вибору і використання обмежених ресурсів з метою одержання максимальної вигоди. 


Предметом вивчення мікроекономіки є процес виявлення економічними суб’єктами своїх цілей та ресурсів для їх досягнення, і відповідно прийняття рішень стосовно ефективного використання наявних ресурсів з метою досягнення обраних цілей.

(дозволяє впорядкувати відібрані факти, виявити динаміку і тенденції розвитку досліджуваного процесу), економічний аналіз (дозволяє відстежити властивості та взаємозв’язки, характерні для досліджуваного процесу) тощо.
До специфічних методів мікроекономіки відносять: функціональний аналіз (дозволяє у досліджуваному явищі виділити певну рису, яка цікавить дослідника, а потім знайти фактори, що на неї впливають та визначити механізм їх взаємодії); граничний аналіз (аналіз, в якому всі фактори, за винятком досліджуваного, приймаються як незмінні, а вивчаються наслідки нескінченно малого приросту змінного фактора; економічне моделювання (спрощений опис досліджуваної мікросистеми, за допомогою побудови економічної моделі, яка є умовним відображенням економічних явищ, процесів, об’єктів) тощо.

передбачення реакції економічних суб’єктів на стимули;
Можливість взаємовигідного обміну;
Наявність майбутніх наслідків поточного вибору.

цілому, ресурси виробництва і споживання обмежені, тоді як потреби суспільства і окремих суб’єктів безмежні. Внаслідок обмеженості ресурсів перед економічними суб’єктами постає проблема вибору. Вибір – це компроміс, на який змушені йти економічні суб’єкти, щоб за умов обмежених ресурсів задовольнити якомога більше потреб.

Вибір поєднує дві дії: обирається одна альтернатива, одночасно відбувається відмова від іншої. Споживачам потрібно вибирати, які товари і послуги купувати, не забуваючи про те, що після того, як рішення прийняте, їм доведеться відмовитися від інших товарів. Виробники повинні вирішити, які товари виробляти, а від виробництва яких відмовитися.

Будь-який економічний вибір пов’язаний з оцінкою альтернативної вартості рішення. 

з погляду втраченої можливості використання тих самих ресурсів в інших цілях (це кількість одного блага, якою необхідно пожертвувати заради одержання додаткової одиниці іншого блага).
Альтернативні витрати – це вигоди від найкращого з нереалізованих варіантів дій.
 
Це поняття, що стало одним з основних в економіці, увів його австрійський економіст Фрідріх фон Візер (1851–1926).
В основі вибору лежить закон Візера: дійсна цінність будь-якої речі – це недоотримані корисності інших речей, що могли бути вироблені (придбані) за допомогою ресурсів, витрачених на виробництво (придбання) даної речі.

допомогою кривої виробничих можливостей.
Крива виробничих можливостей – це геометричне місце точок, що показують комбінацію кількісних значень двох благ, які могли б бути вироблені за умов повного й ефективного використання всіх наявних ресурсів.

Аналіз кривої виробничих можливостей базується на таких припущеннях:
– економіка розглядається на певний момент часу і тим самим передбачається стала кількість ресурсів і незмінна технологія;
– виробляються лише два різновиди товарів;
– суспільство використовує всі наявні ресурси, тобто виробництво функціонує за умов цілковитого застосування ресурсів і досягає найбільшого з усіх можливих обсягів виробництва;
– використовується найбільш ефективна з існуючих на даний момент часу технологія виробництва товарів

масло

Будь-яка комбінація виробництва двох товарів на кривій виробничих можливостей є варіантом вибору суспільства; здійснюючи вибір, економіка повинна втратити частину одного виду продукту, щоб отримати більше іншого продукту. Обмеженість ресурсів не дозволяє досягти будь-якої комбінації виробництва двох товарів поза кривою виробничих можливостей, наприклад, у точці N (рис. 1.). Будь-яка комбінація виробництва у внутрішній частині кривої виробничих можливостей (точка М) можлива, але свідчить про неефективне використання ресурсів – неповне навантаження виробничих потужностей, безробіття тощо.

чинники, що впливають на економічного суб’єкта і визначають мотиви його поведінки. Економічні стимули зазвичай діють через грошові винагороди чи стягнення.
Проте, людська поведінка визначається не одними лише економічними стимулами, велика кількість рішень приймається під впливом неекономічних мотивів, таких почуттів, як дружба, кохання, вдячність, заздрість тощо.
Але, зрештою, економічні стимули, тобто бажання одержати фінансову чи матеріальну вигоду й уникнути фінансових чи матеріальних витрат, залишаються пріоритетними рушійними силами людської поведінки.

з іншими людьми для того, щоб придбати потрібні товари і послуги. Під час обміну не обов’язково одна людина виграє за рахунок іншої, існує можливість взаємовигідного обміну для обох учасників – як покупця, так і продавця. Такий взаємовигідний обмін можливий не лише між людьми, але й між цілими країнами, які торгують між собою, спеціалізуючись на виробництві певних товарів.
Вигоди від торгівлі ґрунтуються не на абсолютній перевазі (людина/країна, яка виробляє товар з мінімальними витратами чи в більшій кількості, має абсолютну перевагу в його виробництві), а на порівняльній перевазі (людина/країна, у якої альтернативні витрати виробництва товару менші, має порівняльну перевагу).
Підприємець повинен знайти той вид діяльності, у якому він має порівняльну перевагу.

в майбутньому. Наприклад, викиди шкідливих відходів промисловим підприємством без використання очисних споруд у річку можуть призвести до зниження цін на хімікати, але у подальшому забруднення водойми негативно вплине на здоров’я людей.

Фактор часу є дуже важливим у мікроекономіці, оскільки на актуальну поведінку економічних суб’єктів впливає як їхнє минуле, так і їхнє майбутнє.