Глобальні пріоритети міжнародних стратегій економічного розвитку: сталість, конкурентоспроможність, макроекономічна стійкість презентация

стійкість.

1. Загальна характеристика і основні принципи стратегії сталого економічного розвитку.
2. Типові моделі забезпечення конкурентоспроможності національних економік.
3. Макроекономічна стійкість в системі забезпечення розвитку економік країн світу.

в зв'язку з обмеженістю ресурсів і інтенсивним їх використанням, людство може вичерпати життєво важливі для процесу виробництва природні ресурси.
2 підхід. Прихильни
ки економічного зростання вважають, що це - єдиний шлях забезпечення матеріального добробуту і підвищення життєвого рівня населення, збільшення виробництва товарів і послуг і доходів населення

«життєздатний розвиток». Тобто, це «самопідтримуваний розвиток», інколи цей термін тлумачать як всебічно збалансований розвиток.

Сталий розвиток – це розвиток без зростання, тобто без виходу ресурсопотоку за межі можливостей довкілля.

Його мета: достатнє, а не максимальне багатство на душу населення. Розвиток повинен ґрунтуватися не на кількісному нарощуванні переробленої сировини, випуску маси товарів, а на удосконаленні технологій і гармонізації соціальних потреб.

Дейлі - провідний дослідник економічних аспектів забруднення довкілля. Його монографія «Поза зростанням: економічна теорія сталого розвитку» (англ. Beyond Growth. The Economics of Sustainable Development)

Концепція сталого розвитку. У 90-х роках минулого століття Г. Дейлі використав визначення «суспільство сталого розвитку (sustainable state society)». За визначенням Г. Дейлі, «сталий розвиток – це розвиток без зростання масштабу економіки понад якийсь розмір, що перебуває в межах підтримуючої спроможності довкілля»

досліджень (ІФІАС), 
Римський клубРимський клуб (з його знаменитою доповіддю «Межі зростання»),
 Міжнародний інститут прикладного системного аналізу,
В СРСР — Всесоюзний інститут системних досліджень,
Конференція ООН з навколишнього середовища (проведення в 1972 році в Стокгольмі)
Програма ООН з навколишнього середовища (UNEP).
Відповідно до цього почали розвиватися екологічна політикаВідповідно до цього почали розвиватися екологічна політика і дипломатія, право навколишнього середовища, з'явилася нова інституційна складова — міністерства і відомства з навколишнього середовища.

довкілля та розвитку "Наше спільне майбутнє“ , 1987

Порядок денний на ХХІ століття, 1992

Декларація тисячоліття ООН, 2000

та розвитку (ОЕСР) стратегія сталого розвитку – це "скоординований набір процесів аналізу, дискусій, навчання, планування та інвестицій, що формуються шляхом участі та постійного вдосконалення й інтегрують економічні, соціальні та екологічні цілі суспільства, шукаючи компроміси там, де це неможливо"
Комісією ООН із сталого розвитку для Всесвітнього саміту 2002 року, зазначається: "Національна стратегія із сталого розвитку є координований, із залученням зацікавлених осіб, інтерактивний процес міркування та дій для досягнення економічних, екологічних і соціальних цілей у збалансований та інтегрований спосіб.

:

інтеграція економічної, соціальної та екологічних цілей;
участь усіх зацікавлених осіб, ефективне партнерство, прозорість та відповідальність;
спільне бачення з чіткими часовими рамками, узгодженими зі всіма зацікавленими особами, відданість та постійне вдосконалення;
покращання знань/навичок та умов їх розвитку, які будуються на існуючому знаннях та процесах;
увага на пріоритетах, результатах та цілісних засобах впровадження;
зв’язок із бюджетним фінансуванням та інвестиціями;
постійний моніторинг та оцінка

діяльності в галузі охорони навколишнього середовища;
кілька наборів галузевих показників для забезпечення інтеграції природоохоронних питань в галузеву політику;
набір показників, що виводяться з природоохоронної звітності — для забезпечення як включення природоохоронних питань в галузеву політику, так і для забезпечення стійкості управління та використання природних ресурсів.

середньої та мінімальної заробітних плат
• Чисельність населення, яке проживає в екологічно небезпечних умовах
• Темпи зростання зайнятості населення
• Зниження рівня дитячої смертності
• Середня тривалість життя людей
• Співвідношення середньої та мінімальної заробітних плат
• Чисельність населення, яке проживає в екологічно небезпечних умовах
• Темпи зростання зайнятості населення
• Зниження рівня дитячої смертності
• Доступ до послуг у сфері санітарії
• Доступ до інформації
• Захист і поліпшення здоров'я людей
• Співвідношення динаміки витрат на освіту до динаміки зростання ВВП
• Середній рівень освіти дорослого населення, питома вага людей з вищою освітою

споживання
• Доступ до використання природних ресурсів
• Частка екологічно чистих технологій в загальному обсязі технологій
• Темпи зростання ВВП
• Зміна характеристик споживання
• Доступ до використання природних ресурсів
• Частка екологічно чистих технологій в загальному обсязі технологій
• Співвідношення кількості продуктів, товарів, послуг, вироблених чи здійснених із заощадженням природних ресурсів, до загальної їх чисельності
• Співвідношення кількості продуктів, товарів, послуг, вироблених чи здійснених із заощадженням енергії чи використанням альтернативних джерел енергії, до загальної їх чисельності
• Співвідношення кількості продуктів, товарів, послуг, вироблених чи здійснених із заощадженням природних ресурсів, до загальної їх чисельності
• Співвідношення кількості продуктів, товарів, послуг, вироблених чи здійснених із заощадженням енергії чи використанням альтернативних джерел енергії, до загальної їх чисельності

чистої питної води
• Обсяги стічних вод та ефективність їх очищення
• Площа заповідних територій
• Площа природно-рекреаційних територій
• Кількість лісових угідь та темпи зростання заліснення
• Обсяги викидів в атмосферу, в тому числі від транспортних засобів
• Споживання водних ресурсів, в тому числі чистої питної води
• Обсяги стічних вод та ефективність їх очищення
• Площа заповідних територій
• Площа природно-рекреаційних територій
• Кількість лісових угідь та темпи зростання заліснення
• Обсяги викидів в атмосферу, в тому числі від транспортних засобів
• Обсяги побутових відходів, в тому числі частка обсягу побутових відходів, що утилізуються • Обсяги радіоактивних відходів
• Обсяги хімічних та інших небезпечних відходів, в т.ч. непридатних та заборонених до використання пестицидів
• Кількість господарств, які запроваджують практику сталого сільського господарства
• Кількість господарств, які запроваджують органічне землеробство

розвитку (концепція, стратегія, плани: загальнодержавний, регіональні, місцеві)
• Наявність державних та місцевих органів, що здійснюють управління з впровадження сталого
• Наявність законодавчої бази з питань сталого розвитку (концепція, стратегія, плани: загальнодержавний, регіональні, місцеві)
• Наявність державних та місцевих органів, що здійснюють управління з впровадження сталого розвитку
• Витрати на утримання органів державного управління
• Витрати на утримання органів місцевого самоврядування
• Індекс ефективності державного управління
• Участь громадськості в обговоренні та прийнятті рішень

охорони довкілля та розвитку;
– застосування фундаментального підходу для пошуку шляхів вирішення національних проблем;
– застосування в основному середньо- та короткострокового планування (але часто трапляються сценарії розвитку на період від 15 і більше років);
– підхід до вирішення національних у контексті міжнародних проблем та процесів;
– посилення ідеї сталого розвитку як концептуальної основи та посилання на заклик ООН розробити національні стратегії сталого розвитку.

обіг в 1992 році канадським професором Вільямом Різом - міра потреб людини в екосистемах планети. Це стандартизований показник, що відображає попит людської популяції на природний капітал, який може навіть перевищувати екологічну здатністю планети до регенерації цього капіталу.
Е.С. дозволяє порівняти потреби в природному капіталі з обсягами екологічних ресурсів, наявних у розпорядженні, а також з можливостями для їх відновлення.

так і для групи людей і представляється площею біологічно продуктивної поверхні суші і води, необхідної як для поставки природних ресурсів, споживаних людиною або групою людей, так і для поглинання відходів, пов'язаних з цим споживанням.

слід,
випас слід,
слід лісу,
рибальське угіддя слід,
вуглецевий слід
забудованих земель слід.

Сала-і-Мартіна

Показник 1.2: інфраструктура. Рівень розвитку інфраструктури стимулює конкуренцію в країні.
Показник 1.3: макроекономічна стабільність. Характеризує стабільність і сприятливість макроекономічного середовища
Показник 1.4: охорона здоров’я і початкова освіта. Відображає стан здоров’я і умови проживання населення, рівень захворюваності, смертності, тривалість життя.

професійна підготовка мають вирішальне значення для формування людського капіталу в економіках інноваційного типу.

Показники 2.2.–2.4: ефективність товарного ринку, ринку праці, фінансового ринку.

Показник 2.5: технологічна готовність формується на основі групи індикаторів, які оцінюють швидкість сприйняття економікою нових технологій, що дають змогу підвищувати продуктивність своїх секторів.

Показник 2.6: розмір ринку підкреслює важливість доступу до зовнішніх і внутрішніх ринків, що впливає на продуктивність фірм через можливість застосування ефекту масштабу.

бізнес-мереж і підтримуючих галузей на основі показників кількості і якості місцевих постачальників, складності виробничих операцій і стратегій компаній; природи конкурентних переваг .
Показник 3.2: інноваційний потенціал є інтегрованою оцінкою ресурсних можливостей до продукування інновацій, інноваційного середовища і результуючих показників здійснення інноваційної діяльності.

за рахунок забезпеченості ресурсами – в основному некваліфікованою робочою силою й природними копалинами.
Компанії конкурують за рахунок ціни й продають елементарні продукти і товари. Низька продуктивність відображує низький рівень заробітних плат.
Збереження конкурентоспроможності на цій стадії розвитку економіки залежить в основному від стабільного функціонування державних і приватних установ, інфраструктури, макроекономічної стабільності , а також від здоров’я та освіченості робочої сили.

від ефективності.

На цій стадії необхідно впроваджувати більш ефективні виробничі процеси та підвищувати якість продукції.

На цьому етапі підвищення рівня конкурентоспроможності більшою мірою залежить від якості вищої освіти та професійної підготовки, ефективного ринку товарів і послуг, добре функціонуючого ринку праці, розвиненості фінансового ринку, здатності впроваджувати новітні технології і розмірів внутрішнього та зовнішнього ринків.

рівень заробітних плат і відповідний рівень життя тільки за умови, якщо компанії конкурують за рахунок нової та унікальної продукції.

На цій стадії критичними факторами досягнення конкурентного успіху є інновації, розробка і впровадження яких стають можливими за рахунок високотехнологічних виробничих процесів.

Досвід країн-технологічних лідерів засвідчує, що інноваційна модель може бути реалізована, коли фактори інноваційності набувають значення для розвитку економіки на рівні 30 % .

країни від основних факторів, який дає змогу визначити ресурсомісткість економіки і обраховується шляхом визначення частки сировинної продукції в структурі експорту країни. Товарна структура експорту є тим показником, який може охарактеризувати діяльність економіки країни, її потенціал і можливості. Завдяки цьому показнику можна з'ясувати, наскільки економіка даної країни розвинена і конкурентоспроможна порівняно з економікою інших країн. Якщо частка сировинного експорту перевищує 70 % його загального обсягу, така економіка вважається факторно-орієнтованою;

рівень ВВП на душу населення. Цей показник, відображуючи життєвий рівень і продуктивність суспільної праці, є концентрованим вираженням здатності конкретної країни створювати пропорційно більше благ, ніж її суперники на світових ринках. Країни, ВВП на душу населення яких становить менше 2000 дол. США, віднесені до факторно-керованих економік.

стійкості
Індикатори оцінювання стійкого розвитку національної економіки

3.Методичні підходи до оцінювання стійкості національної економіки

4. Аналіз впливу негативних зовнішніх шоків на розвиток економік світу

стан (режим) після зняття факторів, що збурюють;
спроможність системи зберігати свої структуру й характер функціонування під впливом різних зовнішніх навантажень
збалансованість макроекономічних пропорцій;
розширене відтворення;
стабільні темпи економічного зростання
здатність економіки забезпечувати поступальний розвиток, зростання виробництва і зайнятості та підвищення реальних доходів населення під впливом несприятливих обставин внутрішнього та зовнішнього середовища

середньозважених субіндексів (складових економічної безпеки)
Розрахунок інтегральних індексів у розрізі зазначених субіндексів (складових економічної безпеки) здійснюється на основі оцінки понад 130 окремих індикаторів, які базуються як на статистичних даних, так і даних, отриманих шляхом опитування респондентів
нормування індикаторів;
визначення вагових коефіцієнтів;
розрахунок інтегральних індексів за окремими сферами економіки та інтегрального індексу економічної безпеки в цілому.

і прийнятті в країнах, що перебувають на однаковому етапі економічного розвитку.

По-друге, можна використовувати міжнародні еталони порогових значень.

По-третє  використовувати власні експертні дослідження.

По-четверте, використання власних розрахунків.

Об’єктивність останнього підходу досягається шляхом структуризації проблеми що досліджується та чіткої постановки і аналізу вимог до експертів. Для цього розробляється спеціальна анкета експерта з викладенням ознак і критеріїв відношення до того чи іншого стану по цих ознаках.

зростання негативного сальдо державного бюджету
динаміка і обсяг зовнішнього боргу,
дефіцит бюджету,
рівень нагромаджених національних заощаджень,
динаміка і структура іноземного капіталу,
відсутність товарної і географічної диверсифікованості експортно-імпортних потоків,
неефективна технологічно-галузева структура національної економіки.

економік і стабільності економічного зростання залежить від вирішення двох груп проблем:

1 група – диверсифікованість джерел економічного зростання (внутрішніх: заощадження і зовнішніх: зовнішній попит )
2 група – збалансування макроекономічних відтворювальних пропорцій (внутрішніх: споживання і заощадження та зовнішніх: внутрішній попит – чистий експорт )
.