Глобалізація та її негативний вплив презентация

є глобалізація – об’єктивний процес формування єдиних принципів світового устрою

Глобалізація — складний, багатогранний процес, який охоплює всі аспекти суспільного розвитку (економічний, політичний, соціальний) та втілюється у зростаючій взаємозалежності країн світу в результаті формування єдиного всесвітнього господарського організму.

глобальних криз

Зростання конфліктів, створення
глобальної мережі злочинного
бізнесу, міжнародного
тероризму

Загострення глобальних
проблем

Утрати національної ідентичності,
поширення єдиних стандартів
національної культури

природно-антропогенними явищами, що виникли в процесі розвитку сучасної цивілізації та мають загальнопланетарний характер.

століття спостерігалася тенденція переміщення шкідливих виробництв з розвинутих країн з високими екологічними нормами і стандартами у країни, що розвиваються;
2)вилучення ресурсів з країн, що розвиваються шляхом застосування внутрішньофірмових трансфертних цін;
3)розорення місцевих виробників і, як наслідок, збільшення безробіття, соціальної напруженості, зниження податкових надходжень;
4)ТНК можуть здійснювати тиск на уряди країн, через міжнародні організації, такі як Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Світову організацію торгівлі;
5)порушення національного законодавства внаслідок поширеної практики підкупів чиновників;
6)підрив економічної політики держав, коли інтереси ТНК не співпадають з інтересами держави.
7)Загалом вплив ТНК на економіку окремої держави залежить від багатьох чинників та від специфіки кожної країни, від рівня державного регулювання економіки. Але загалом, як засвідчила практика останніх десятиріч, він є позитивним на економіку приймаючої країни.

на рис. 2-4 : 1 - Липецька , 2 - Білгородська , 3 - Курська , 4 - Воронезька, 5 - Тамбовська області.

Тут і на рис. 2-4 : 1 - Липецька , 2 - Білгородська , 3 - Курська , 4 - Воронезька, 5 - Тамбовська області.

середнього по району і РФ за 1998-2006 рр..

імпорту) на душу населення суб'єктів ЦЧЕР від середнього по району і РФ за 1998-2006 рр..

мінімуму суб'єктів ЦЧЕР від середнього по району і РФ за 1998-2006 рр..

мінімуму суб'єктів ЦЧЕР від середнього по району і РФ за 1998-2006 рр..

обумовлено не тільки перерозподілом влади між державами та іншими суб'єктами . Воно залежить і від специфічних основ національного феномену - насамперед культури , яка найбільше створює раціональні та емоційні узи, що зв'язують співтовариство ... Глобалізація вносить грандіозні зміни у формат культурного життя , виводячи її далеко за межі національних рамок. Але якщо зміни умов , структури культурної реальності самоочевидні , то вплив на її зміст і характер набагато проблематичніші ...

призвело до виникнення у світі опозиційного до неї політичного руху антиглобалізму. Антиглобалісти звинувачують глобалізацію в тому, що вона збільшила нерівність і деградацію навколишнього середовища. Невдоволення глобалізацією характерне як у країнах, що розвиваються, так і в країнах із розвинутою економікою. Перенесення виробництва із розвинутих країн у країни з дешевшою робочою силою приводить до ліквідації робочих місць і безробіття в першому світі. Наприклад, на Середньому Заході США глобалізація зруйнувала конкурентноспроможність промисловості та сільского господарства, знижуючи цим якість життя.Дехто також вбачає зростаючу проблему у впливі глобалізації на культуру. Паралельно з глобалізацією економік та торгівлі, культура імпортується та експортується також. Проблема в тому що міцніші, більші країни такі як США, можуть заполонити культури інших, менших країн, призводячи до того, що їхні традиції та цінності зникнуть. Цей процес також інколи відносять до американізації або Макдональдизації.

винайдений в 1907 році[1] і спочатку відносився до зростання популярності американського способу життя в Канаді. У самих США термін застосовується до процесу асиміляції іммігрантів, в той час як за межами США термін використовується найчастіше в негативному контексті, порівнюючи його з втратою традиційної культури та звичаїв.
У сучасному суспільстві, поняття МакДональдизації привертає щоразу більше уваги у різних сферах, наприклад культурі. Теза МакДональдизації у її культурологічній версії є достатньо свіжою ідеєю всесвітньої гомогенізації культур.[2] Процес МакДональдизації можна підсумувати як процес, у якому «принципи місця приготування швидкої їжі поступово стають домінантними у щоразу більшій кількості сфер Американського суспільства, а також решти світу.»[

модель, котра на попеҏедньому етапі розвитку світової економіки обслуговувала товарообмінні процеси, в умовах прискореної глобалізації виявилася неефективною, а в окҏемих випадках - і відверто безпорадною. І хоча в ЗМІ те, що сьогодні відбувається в світі, й досі називають здебільшого світовою фінансовою кризою, вона впродовж останніх кількох місяців вже пеҏеросла в глобальну економічну.
Сучасна наукова й навчальна література не дає загальновизнанего уявлення про кризи в розвитку соціально-економічної системи, підприємства. Так, наприклад, має місце така тоҹка зору, що кризи є характерною рисою капіталістичного способу виробництва і повинні бути відсутні при соціалістичному ладі Отже, криза - це одна з форм розвитку економіки, в ході якої усуваються застарілі техніка і технологія, організація виробництва і праці, відкривається простір для зростання й утвердження нового. Водночас з подоланням віджиҭоґо неминуче виникає спад виробництва, зростає безробіття, знижуються доходи населення, що негативно позначається на умовах життя людей.
Сутністю сучасної світової кризи є становлення і розвиток інформаційного технологічного способу виробництва, пеҏетворення інформації у якісно новий його фактор, посилення процесів інтелектуалізації виробництва і праці 

чинників, які до неї призвели:
1) Зростання диференціації країн світу по рівню економічного розвитку і якості життя населення (більш ніж в 90 разів).
2) Збільшення диспропорції в розвитку "нових" і "традиційних" секторів світової економіки (наприклад, якщо по найбільших світових компаніях галузі програмного забезпечення і сервісу співвідношення капіталізації до об'єму продажу склало 2,8, то в нафтогазовому секторі - 1,3, машинобудуванні - 1,4).
3) Відхід від золотовалютного стандарту в світовій фінансовій системі (Бҏеттон-Вудська угода 1944 р.).
4) Пеҏевиробництво продукції і перенакопичення капіталу в одних країнах світу (розвинених) і недолік його в інших (бідних і більшості тих, що розвиваються).
5) Домінуюча роль США в світовій економіці (22% світового ВВП), з її дефіцитом державного бюджету і негативним зовнішньоекономічним сальдо і доларом як головною валютою в світових розрахунках (86,3% обороту глобального валютного ринку) і ҏезервах центральних банків країн світу (39,6 глобальних ҏезервів).
6) Необачна активна політика іпотечних банків, коли споживҹі позики почали видаватися малозабезпеченим верствам населення. Неповернення таких кредитів склало більше 20% всіх виданих позик на споживҹі товари і придбання житла 
7) Фінансова спекулятивна політика інвестиційних банків і хедж-фондів, які отримували величезний прибуток на операціях купівлі-продажу цінних паперів і їх похідних, все далі віддаляючи їх вартість від вартості ҏеальних активів. В ҏезультаті сформувалися величезні масштаби фактично віртуальних капіталів, які були забезпечені заставою занадто пеҏеоцінених активів.

криза так само потрібна системі, що розвивається, як і стабільний стан. Тому дане явище слід ще й розглядати як пеҏеломний момент у розвитку підприємства, що дає простір новому витку економічних змін 
Причини криз, що виникають на підприємствах, поділяються на об'єктивні, пов'язані з циклічними потребами модернізації і ҏеструктуризації підприємств, а також несприятливими впливами зовнішнього сеҏедовища організацій, і суб'єктивні що відбивають помилки і волюнтаризм в управлінні.

часу появи усвідомленого протиріччя між учасниками міжнародних відносин до початку активних силових дій. Поява протиріччя пов'язана з тим, що два учасники (чи дві коаліції) усвідомлюють неможливість одночасного задоволення своїх інтересів повністю. Власне таку ситуацію можна розглядати як початок конфлікту, де гострота у стосунках між гіпотетичними сторонами конфлікту А і В мінімальна, але спостерігається тенденція до зростання через намагання сторін реалізувати власні інтереси та одночасно елімінувати в цьому процесі участь одна одної

В, і навпаки, що є прямою причиною зростання напруженості у стосунках між ними. У міру того, як розвивається цей процес, який можна охарактеризувати як ланцюг дій і протидій між А і В, паралельно знижується ймовірність досягнення компромісу, а натомість зростає ймовірність використання сили з метою примусу одного з учасників до відмови від реалізації власних інтересів. Досягнення рівня загострення, близького до максимуму (тобто критичного), примушує обидві конфліктуючі сторони, усвідомлюючи ймовірність близького зіткнення, прийняти одне з трьох принципових рішень: поступитися, піти на загострення, спробувати шукати компромісне розв'язання протиріччя (тобто діяти за II варіантом розвитку конфлікту). Прийняття одного з перелічених вище рішень пов'язане, як доводив Р. Ґилпін, із калькуляцією кожною з конфліктуючих сторін власних можливостей із можливостями протилежної сторони, ймовірності успіху чи невдачі, затрат і надбань у результаті застосування сили або відмови від цього.

меж в цілому сприяють підвищенню ефективності світового господарства, економічному і соціальному прогҏесу людства. З іншого боку, як буде показано нижче, форми прояву цих меж іноді ущемлюють інтеҏеси широких верств населення у всьому світі і цілих країн, що не входять у відомий "клуб" держав "золотого мільярда". Нинішня (неоліберальная) модель глобалізації економіки несе в собі цілий ряд негативних моментів, характеризується гострими колізіями і конфліктами між різними агентами (учасниками) світогосподарських і інших міжнародних відносин. Глобалізація не виправдала багатьох надій, які зв'язувалися широкими шарами світової громадськості з подоланням розколу світу на дві протилежні суспільні системи, що пеҏетворив інтернаціоналізацію на дійсно глобальний феномен.

набуває загального характеру , безробіття без державних кордонів. У самій суті глобалізації , на думку фахівців , лежить загроза, пов'язана із зростанням безробіття , досить низькими соціальними гарантіями , агресивної цінової політикою , безжальним викачуванням матеріальних і людських ресурсів з будь-якої точки земної кулі.
Взагалі в глобалізації лежить загроза, пов'язана з помітним збільшенням розриву в рівнях заробітної плати кваліфікованих і менш кваліфікованих працівників , а також із зростанням безробіття серед останніх На сьогоднішній день проблема безробіття є актуальною не тільки для України , а й для всього світу.

світу

і банкрутство багатьох дрібних і великих фірм привели до стрімкого зростання безробіття . В умовах глобалізації негативний вплив світової фінансової кризи на ринок праці суттєво посилився й спричинило високий зростання безробіття в країнах Європи , Америки , Японії. Відповідно до закону Артура Оукена кожен відсотковий пункт безробіття викликає 2 % відставання фактичного ВВП від потенційного . Оскільки певна частина робочої сили не задіяна в національній економіці і не виробляє ВВП , то економіка не може отримати потенційно можливий обсяг товарів і послуг, тобто потенційний ВВП.

" ( У.Бек )
 
"Слово" глобалізація "з'явилося в тому ж році ,
коли "зафіксували " вірус СНІДу - в 1983 "
( А.Фурсов )
  
"Глобалізація після 11 вересня набула нового
характер , вона вже жодним чином
НЕ розігрується тільки в полі зростання
споживчих цінностей "( С.Кургінян )
 
" Мало хто сьогодні розуміє , що глобалізація
економіки передбачає і глобалізацію криз "
( С.Мальцев )
 



"Глобалізація під егідою Заходу генерує хаос , і
створює атрактори , які втягують в цей хаос
всі структури життя більшості людства і
руйнують їх "( С.Батчіков )
 
" Об'єктивний характер глобальних процесів
такий, що з ними , мабуть , безсило
впоратися мислення , обмежене
світоглядними схемами " глобального
управління " минулого століття" ( В.Максименко )

непідготовленості суспільства до її регулювання. Викликана ринковими силами, сама по собі вона не забезпечує ні справедливості, ні соціального прогресу, ні усування нерівності і вимагає великої відповідальності як від національних урядів, так і від міжнародних інститутів щодо відвернення негативних наслідків.

Перехід значної частини контролю над економікою від суверенних держав до транснаціональних корпорацій і міжнародним організаціям, у яких свої і нерідко протилежні національним інтереси
програми лібералізації та структурної адаптації, рекомендовані ряду країн міжнародними організаціями, в зростаючій мірі підпорядковують внутрішню соціальну політику зовнішнім економічним силам
уповільнення загальносвітового прогресу з багатьох напрямків