Забруднення літосфери та способи її захисту презентация

Н Л Е К Ц І Ї

Вступ

1.   Джерела та забруднення літосфери
2. Наслідки забруднення літосфери
3.   Охорона літосфери
Організаційні заходи
Планувальні заходи
Технологічні заходи
Санітарно-технічні заходи
4. Гігієнічне нормування
Висновки.

мікроорганізмів.
Мінеральними компонентами ґрунту є дрібні частки материнських гірських порід.
Органічна частина складається з рослинних і тваринних організмів та їх залишків, які перебувають на різних стадіях свого розкладання. Серед них велике значення мають стійкі гумінові речовини.

можуть бути використані для нового будівництва або вирощування сільськогосподарських культур;
2) штучно створені грунти населених місць, які утворилися з природних унаслідок їхнього перемішування з відходами антропогенного походження (побутовими, промисловими). До цього виду також належать пересунуті ґрунти, утворені внаслідок вертикального планування місцевості. Обидва різновиди штучно створених ґрунтів об'єднані терміном "культурний шар ґрунту населених місць";
3) штучні покриття ґрунту (асфальтові, щебеневі, бетонні та ін.).

мікроорганізми. Завдяки розкладу органічних речовин мікроорганізмами грунт є головною ланкою у колообігу та перетворенні речовин у природі. Їх у ґрунті на глибині 50 см загальна маса досягає 7 тон на 1 га площі.

сонячної енергії. Ґрунт є тим елементом біосфери Землі, який формує хімічний склад харчових продуктів, питної води і частково — атмосферного повітря

хімічний склад продуктів рослинного і тваринного походження. Від нестачі чи надлишку певних елементів у ґрунті залежить їх кількість у воді, рослинах, що впливає на здоров’я населення.

провінцій, які відіграють провідну роль у виникненні й профілактиці ендемічних захворювань серед населення;
2)      середовищем, яке забезпечує циркуляцію у системі навколишнє середовище — людина хімічних та радіоактивних речовин, що використовуються в народному господарстві, а також екзогенних хімічних речовин, які потрапляють у ґрунт з викидами промислових підприємств, авіа- і автотранспорту, стічними водами, а отже, чинником, що впливає на здоров'я населення;
3)     одним із джерел хімічного й біологічного забруднення атмосферного повітря, підземних і поверхневих вод, а також рослин, що ними людина харчується;
4)     чинником поширення інфекційних хвороб та інвазій;
5) природним найпридатнішим для знешкоджування рідких і твердих відходів середовищем.

і радіоактивними речовинами, які містяться в атмосферних викидах та інших відходах промисловості, електростанцій, транспорту. Важливим джерелом забруднення ґрунту стали стійкі пестициди, які використовуються у сільському і лісовому господарствах. Впливають на природний хімічний склад ґрунту і мінеральні добрива. Мігруючи з ґрунту в середовища, які контактують з ним, екзогенні хімічні речовини через харчові продукти, воду та іншими шляхами можуть впливати на організм і здоров’я людини.

використання пестицидів;
3) надходження промислових і побутових відходів різних видів, які застосовують як добрива та з метою зволоження, в тому числі і внесення відходів тваринницьких комплексів (ферм) та індивідуальних господарств;
4) потрапляння на його поверхню хімічних речовин з викидів в атмосферу промислових підприємств і автотранспорту, а також
радіонуклідів унаслідок аварій на ядерних реакторах;
5) зберігання або постійе поховання побутових і промислових відходів.

сонячної енергії. Ґрунт є тим елементом біосфери Землі, який формує хімічний склад харчових продуктів, питної води і частково — атмосферного повітря

використання пестицидів;
3) надходження промислових і побутових відходів різних видів, які застосовують як добрива та з метою зволоження, в тому числі і внесення відходів тваринницьких комплексів (ферм) та індивідуальних господарств;
4) потрапляння на його поверхню хімічних речовин з викидів в атмосферу промислових підприємств і автотранспорту, а також
радіонуклідів унаслідок аварій на ядерних реакторах;
5) зберігання або постійе поховання побутових і промислових відходів.

та ін.); це приблизно 25% від маси відходів;
2)  органічна частина, яку можна знешкодити, — приблизно 60—70%. 3)     баласт (скло, каміння та ін.) — 6—8%;
4) паливні матеріали, які не вдається утилізувати (вугілля, деревина, гума та ін.) —8—10%.

сірки й азоту. Вони попадають у ґрунт разом з опадами, підвищують його кислотність, помітно знижують плодючість, а також якість вирощеної на ньому продукції. Підкислення землі викликається також надходженням різних сполук сірки і азоту разом з відходами органічних мас з міст, із тваринницьких ферм і птахофабрик. Разом із гноєм, фекаліями, міським сміттям та іншими нечистотами в ґрунт нерідко поступають хвороботворні бактерії, яйця гельмінтів і інші патогенні організми, шкідливі для тварин і людини.

Санітарно-фізичні
Фізико-хімічні
Показники хімічної безпеки:
Санітарно-хімічні
Санітарно-мікробіологічні
Санітарно-гельмінтологічні
Санітарно-ентомологічні
Показники радіаційної безпеки
Показники самоочищення грунту

містять тверді корисні копалини

1. Несприятливий вплив на поверхневі шари земної кулі здійснюють меліорація, динамічні навантаження великих міських агломерацій і промислових центрів, великих іригаційних систем і гідротехнічних вузлів.

4. Руйнування верхнього ґрунтового шару йде швидко, а для відновлення потрібні тисячоліття. За одне століття в результаті ерозії вибуло з обороту 23 % оброблюваних земель всього світу. В США до теперішнього часу 48 % території охоплено активною ерозією. Дуже небезпечна ерозія ґрунту в горах, де при розкритті схилів розвиваються руйнівні селеві потоки.

2.Талі води виносять з полів щорічно в ріки і моря тисячі тонн ґрунту, в якому містяться азот, фосфор, калій, кальцій, перегній, сірка тощо. Урожай зернових на еродованих ґрунтах в 3–4 рази нижчий, ніж на збережених ґрунтах, змиті ділянки часто заболочуються.

3. Сільськогосподарське виробництво негативно впливає на поверхневі шари земної кори і на ґрунти: утворюються ерозійні форми рельєфу, проходить засолення ґрунту та ін.

речовин, наркотичних засобів та прекурсорів. Тому спільним наказом Міністерства охорони здоров’я України і Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 67/59 від 19.03.99 затверджені «Правила проведення утилізації та знищення неякісних лікарських засобів, до складу яких входять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори». Згідно цього наказу, якщо проведення знищення своїми силами в установі неможливе, то замовник подає заяву разом з протоколом аналізу якості лікарського засобу до спеціалізованої установи Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, що має дозвіл на поводження з небезпечними речовинами та токсичними відходами, у тому числі з неякісними лікарськими засобами, до складу яких входять наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори.

водою та злив до комунального колектора.

засобів у замкнутому об’ємі за допомогою в’яжучих речовин, що включає наступні стадії:
1. Розміщення неякісних лікарських засобів у пластмасовому або сталевому барабані в кількості, яка займає до 90 % внутрішнього об’єму барабана;
Заповнення вільного об’єму розчином цементу, вапна та води у пропорції за масою відповідно 15:15:5;
Перемішування розчину, закриття кришкою барабана та герметизація;
Витримка 7–28 діб до повного застигання маси;
5. Доставка барабана до сховища поховання побутових відходів та покриття його твердими побутовими відходами.

лікарських засобів за допомогою в’яжучих речовин з наступним подрібненням та розосередженням, включає наступні стадії:
зняття пакувального матеріалу з неякісних лікарських засобів;
подрібнення неякісних лікарських засобів до фракції з розміром окремих частинок не більше 2 міліметрів;
змішування подрібненої лікарської форми з водою, цементом та вапном у відношенні за масою відповідно 65 : 15 : 15 : 5 до отримання однорідної пасти;
транспортування пасти машиною–бетонозмішувачем до місця побутових відходів;
розсіювання (після застигання) подрібнених шматків пасти серед побутових твердих відходів.

для виготовлення цементу, вугільних теплоелектростанцій та ливарних цехів. Печі, температура в яких сягає 1200–2000 0C, придатні для знищення лікарських засобів. Час знищення лікарських засобів при такій високій температурі становить кілька секунд. За таких умов всі органічні компоненти відходів руйнуються, а деякі потенційно небезпечні чи токсичні продукти горіння стають абсорбованим шлаковим продуктом, або їх видаляють за допомогою теплообмінного обладнання.
Розведення водою та злив до комунального колектора.

та сиропів, розводять водою у співвідношенні 1 до 200 та поступовим зливом у комунальний колектор.
Ампули з розчинами неякісних лікарських засобів спочатку подрібнюються на твердій поверхні або в металевому барабані із застосуванням дерев’яного молотка, рідина відокремлюється, розводиться водою у співвідношенні 1 : 200 та зливається у комунальний каналізаційний колектор зі швидкістю, не більшою як 1 літр за секунду. Подрібнене скло збирається у контейнер для гострих предметів та відправляється до місця побутових відходів. Робітник, який виконує цю роботу, повинен мати захисний одяг, захисні окуляри, захисні рукавиці, респіратор або марлеву пов’язку.

сировини, що видобувається (у тому числі аерокосмічний моніторинг),
аналіз розміщення джерел, обсягів і шляхів міграції забруднення літосфери;
контроль за забрудненням літосфери, особливо екзогенними хімічними речовинами,
прийняття організаційних рішень щодо зменшення несприятливого впливу та
розробка відповідних рекомендацій.
Велике значення надається правильній організації збору, видалення, утилізації та знешкодження рідких та твердих відходів у населених пунктах.

є потенційними забруднювачами літосфери, а також використання ґрунтів під сільськогосподарські угіддя тощо.
Вибір місць для зберігання, переробки та захоронення побутових відходів, токсичних відходів промисловості, а також відпрацьованих радіоактивних речовин. При цьому необхідно застосовувати спеціальні заходи запобігання забруднення навколишнього середовища (повітря, води та ґрунту).
При складанні генеральних схем очистки населених пунктів враховують загальний план очистки міст, розмір транспорту і його характер, методи й регулярність очистки, земельні ділянки для ґрунтового знезараження відходів (розмір та розташування), необхідні споруди тощо.
Протиерозійна організація території, створення полезахисних смуг і захисних лісонасаджень.

технологій, які б при максимальному одержанні продукції високої якості забезпечували збереження екологічної рівноваги в навколишньому середовищі, не допускаючи його забруднення.
Розробка і впровадження нових технологій у промисловості:
– економне використання сировини, проектування і впровадження систем комплексної переробки сировини;
– створення технологічних систем для забезпечення
маловідходного та безвідходного виробництва;
– проектування і впровадження систем переробки відходів виробництва й споживання та їх утилізація;
– повернення в основний виробничий цикл вторинних матеріальних ресурсів;
– створення регіональних промислових комплексів, підприємства яких зв’язані переробкою відходів.

територій, які зазнають руйнування. Відновлення територій здійснюється у чотирьох напрямках: для сільськогосподарського використання (землеробство, садівництво), під лісові насадження, під водойми, під житлове й капітальне будівництво. Рекультивація ділиться на два етапи: гірничотехнічний і біологічний.
Гірничотехнічний етап полягає в підготовці території: планування відвалів, надання зручної для використання форми, насипання родючих ґрунтів, створення під’їзних шляхів тощо.
Біологічний етап полягає у відновленні порушених земель шляхом насадження деревних порід або вирощування сільськогосподарських культур.

заходи:
а) у районах розповсюдження вітрової ерозії – ґрунтозахисні сівообороти зі смуговим розміщенням посівів і парів, залужування сильно еродованих земель, буферні смуги з багаторічних трав, снігозатримання, укріплення й залісення пісків, вирощування полезахисних лісових смуг, безвідвальна обробка ґрунту із залишенням стерні на поверхні полів;
б) у районах розповсюдження водної ерозії – обробка ґрунтів і посів сільськогосподарських культур поперек схилу, контурна оранка, заглиблення орного шару й інші способи обробки, які зменшують стікання поверхневих вод; ґрунтозахисні сівообороти, залужування крутих схилів, вирощування полезахисних лісових смуг, залісення ярів, балок, пісків, берегів рік і водойм, будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд (ставків, водойм, лиманів та ін.);
в) у гірських районах – облаштування протиселевих споруд, терасування, залісення й залуження схилів, регулювання випасу худоби, збереження гірських лісів.

поливну воду витрачати суворо за зрошувальними нормами, відводити мінералізовані ґрунтові води у дренажну сітку, використовувати поливання з допомогою дощування. Видалення солей із ґрунту забезпечується неодноразовими промиваннями.

заходів щодо збору, видалення й знешкодження відходів.
Відходи поділяють на тверді та рідкі.
До твердих відносять: а) сміття (побутові відходи, вуличне сміття); б) відходи та покидьки підприємств громадського харчування; в) відходи промислових і торгових підприємств; г) відходи лікувальних і санітарно-епідеміологічних закладів; д) відходи і покидьки тваринного походження (гній, трупи тварин, відходи боєнь); е) шлаки з котелень; ж) будівельне сміття, міський ґрунт після влаштування котлованів, вертикального планування.
До рідких – а) нечистоти з вигребів убиралень (кал, сеча); б) помиї (від приготування їжі миття посуду, тіла, прання тощо); в) стічні води – господарсько-фекальні (побутові), промислові, міські, атмосферні тощо. Промислові відходи поділяють на утилізовані та не утилізовані

знищенню чи похованню, їх використовують у народному господарстві як паливо, будівельні матеріали, добрива, вихідну сировину для повторної переробки або регенерації відходів з метою одержання вторинної сировини.

них певних токсичних речовин:
перший клас – нафто- і масловідходи (знешкоджуються шляхом спалювання);
другий клас – рідкі відходи, які містять органічні забруднення з ХПК біля 25 000 мг/л (ці відходи випаровуються при спалюванні органічних забруднень, а залишки залишаються у котлі);
третій клас – рідкі відходи з мінеральними забрудненнями – кислоти, луги, солі, гідроокиси важких металів (нейтралізуються реагентами у котлах, рідка частина випаровується за рахунок спалювання відходів першого класу);
четвертий клас – умовно–тверді відходи, в тому числі пастоподібні (їх змішують з тирсою, поміщають у котлован, засипають ґрунтом і засаджують травою, кущами, деревами);
п’ятий клас – особливо токсичні сильнодіючі отруйні сполуки (поховання здійснюють у герметичних металічних контейнерах).

не нормувався вміст хімічних забруднень (Є. Г. Гончарук [23]). Пояснювалось це тим, що ґрунт є дуже складною
малодинамічною, багатофакторною системою, яка змінюється на невеликих клімато - ландшафтних територіях.
У основу теорії й практики гігієнічного нормування екзогенних хімічних речовин у ґрунті, розроблених Київською школою гігієністів, покладено критерій, який допускає можливість надходження додаткової кількості хімічних речовин у вигляді домішок до природного складу ґрунту в кількості, безпечній для здоров’я людей та навколишнього середовища. Безпечність надходження певної кількості хімічних речовин у ґрунт зумовлюється недопустимістю перебільшення їх дії вище адаптаційної можливості найбільш чутливих груп населення або порогу екологічної адаптаційної (здатної до самоочищення) властивості ґрунту при ізольованій, комплексній або поєднаній дії на організм людини та навколишнє середовище.

та максимальна її кількість (у мг на 1 кг абсолютно сухого ґрунту), яка при прямому контакті з людиною (забруднення шкіри, слизової оболонки ока, верхніх дихальних шляхів, глотки) чи опосередковано одним із шляхів міграції за екологічними ланцюгами гарантує відсутність негативного впливу на її здоров’я чи здоров’я нащадків, санітарні умови проживання населення та самоочищення ґрунту.
Однак ГДК є лише науково обґрунтованою одиницею масштабу вимірювання забруднення навколишнього середовища та його небезпеки для здоров’я населення і сама по собі ще не свідчить про ступінь забруднення грунтово-кліматичного регіону. Для оцінки ступеня небезпечності забруднення ґрунту в конкретних грунтово-кліматичних умовах розраховують гранично допустимий рівень внесення (ГДРВ) хімічних речовин у ґрунт та безпечну залишкову кількість (БЗК) хімічних речовин у ґрунті.

допустиму безпечну для здоров’я людей кількість хімічних речовин, яка вноситься у ґрунт на початку його обробки. Безпечна залишкова кількість (БЗК) хімічних речовин у ґрунті – це допустима безпечна для здоров’я людей кількість екзогенних хімічних речовин у період перед обробкою ланів, виходу сільськогосподарських робітників на поле після обробки ґрунту та у кінці вегетаційного періоду в рослинах.
Отже, для оцінки допустимого вмісту екзогенних хімічних речовин у ґрунті для конкретних грунтово-кліматичних умов за гігієнічний регламент потрібно брати не ГДК, а розраховані на основі гранично допустимої концентрації ГДРВ та БЗК.