Тема 1. Основні поняття екології та екологічні закони презентация

як науки
Поняття і визначення екології
Підрозділи екології
Екосистемні закони та екологічні методи дослідження

ЛІТЕРАТУРА

Білявський Г.О. Основи екології: Навчальний посібник / К.: Либідь, 2006. - 408 c. [Електронний ресурс] - Режим доступу: extbooks.net.ua/content/view/4904/43/
Реймерс Н.Ф. Природопользование: Словарь-справочник. – М.: Мысль, 1990. – 597 с.
Реймерс Н.Ф. Экология. (теории, законы, правила, принципы и гипотезы). - М: Россия Молодая, 1994. – 367 с.

біологом К. Мебіусом запропонований термін "біоценоз“ (від біо- та грец. koinós - спільний) - сукупність рослин, тварин і мікроорганізмів, що населяють певну ділянку суші або водоймища і характеризуються певними відносинами як між собою, так і з абіотичними факторами середовища (“біотоп” - введено німецьким ученим Гессе у 1924 р.)
До 1895 р. слово «екологія», що майже не використовувалася.
У 1895 р. датський дослідник Йоханнес Вармінг публікує наукову роботу з «екологічної географії» рослин.
У цей час екологія розглядається як продовження фізіології, яка перенесла свої дослідження з лабораторії в природу.
1920 – 1940 рр. – період перетворення екології в самостійну науку:
формується теоретична основа нової науки,
пропонуються перші математичні моделі,
виробляється своя методологія,
оформляються два різних підходи в сучасній екології:
популяційний - основну увагу приділяє динаміці чисельності організмів і їхньому розподілу в просторі;
екосистемний - концентрується на процесах кругообігу речовини і трансформації енергії.

«екосистема» («екологічна система») як природний комплекс живих організмів і фізичного середовища, у якому вони живуть.
1942 р. Сукачов Володимир Миколайович вводить термін «біогеоценоз» - ділянка земної поверхні з певними фізико-географічними умовами (рельєф, геологічна будови, ґрунт, водний режим та мікроклімат), разом з біоценозом (угрупованням рослинних і тваринних організмів).
Гідробіологія - лідер екосистемних досліджень (вивчалися не тільки взаємодії організмів і їх залежності від середовища, але і вплив самих організмів на фізичне середовище).

ВИВЧЕННЯ БІОСФЕРИ
наприкінці ХІХ ст. австрійський геолог Едуард Зюсс (1831-1914) вводить термін «біосфера» - це область на поверхні Землі, охоплена життям.
1920 -1930 рр. російський учений Володимир Іванович Вернадський (1863-1945) розробив концепцію ноосфери, тобто представлення про біосферу як про систему біогеохімічних циклів, основною рушійною силою яких є активність живих організмів.
У 70-х рр. ХХ ст. складається соціальна екологія, що вивчає закономірності взаємодії суспільства і навколишнього середовища, а також практичні проблеми його охорони.

Реймерсом) –
дисципліна, що вивчає загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня;
комплексна наука, що вивчає середовище проживання живих істот, включаючи людини;
область знань, що розглядає земні системи з позиції суб'єктів (живих організмів і їхніх співтовариств, людей, у т.ч. суспільство в цілому, ландшафтів і, навіть, технічні споруди).
земні системи = середовище проживання

Специфіка сучасної екології
(за М.Ф. Реймерсом) [3]
вона із суто біологічної науки перетворилася на цілий цикл знань, увібравши в себе розділи географії, геології, хімії, фізики, соціології, теорії культури, економіки і, навіть, теології.

Сучасна екологія [1]
(за М. М. Мойсеєвим) — це
системна наука, що має багатоярусну конструкцію, в якій кожен із поверхів спирається на безліч традиційних дисциплін.

1942 р.)

Екосисте́ма — головна функціональна одиниця в екології, єдиний природний комплекс, утворений живими організмами та середовищем існування, у якому живі та неживі компоненти пов'язані між собою обміном речовин, енергією та інформацією (рис.1).

Об'єкт екології - сукупність зовнішніх факторів, що впливають на їхній ріст, розвиток, розмноження і виживаність.

Класифікація зовнішніх факторів