Сучасний стан техногенної і природної безпеки в Україні презентация

заклад Укоопспілки “Полтавський університет економіки і торгівлі”

С. А. Дикань. – К.: Кафедра, 2013. – 300 с.
Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник / М.І. Стеблюк. — 3-тє вид., стер. — К.: Знання, 2013. — 487 с.
Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник / М.І. Стеблюк. — 2-ге вид., переробл. — К.: Знання, 2010. — 487 с.

План лекції:

1. Загальна характеристика природно-техногенної безпеки в Україні
2. Стан природної безпеки в Україні
3. Стан техногенної безпеки в Україні
4. Небезпеки соціального характеру в Україні
5. Загальні висновки щодо стану природної і техногенної безпеки в Україні та світі
6. Ліквідація наслідків прояву природних і техногенних небезпек. Рятувальні та інші невідкладні роботи

бажаний, ідеалізований стан життєвого середовища людини, при якому елементи цього середовища убезпечені від надмірних і неконтрольованих потоків речовини, енергії, інформації, генерованих природою, елементами техносфери або діями людини з наступним каскадним розвитком надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

Причини виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру може:
А) природні небезпечні явища (землетруси, повені, урагани, зсуви та ін.) можуть призводити до техногенних катастроф на об’єктах господарювання із загибеллю людей;
Б) антропогенний вплив людини на природне середовище (гірські виробітки, створення гребель і дамб тощо) може ініціювати природні катастрофи (землетруси, затоплення, селі, осипи і т. п.);
В) руйнування великих об’єктів техносфери може тягнути за собою небезпечні природні процеси (землетруси, радіаційно- і хімічно небезпечні опади, лісові пожежі, зсуви, селі, осипи тощо).

й техногенного характеру, так і з урахуванням взаємозв’язку небезпек природного, техногенного і соціального характеру.
Незадовільний рівень ПТБ в Україні призводить до виникнення надзвичайних ситуацій і небезпечних подій, загибелі людей на виробництві і в побуті, погіршення умов життєдіяльності населення, забруднення навколишнього природного середовища, економічних збитків.
Будь-яка господарська діяльність людей пов’язана із ризиком виникнення надзвичайних ситуацій. Небезпека як об’єктивно існуюча можливість негативного впливу на соціальний і природний організми із порушенням рівноваги його складових компонентів та завданням їм шкоди, може ініціюватися джерелами природного, техногенного та соціального походження.

ситуацій;
забезпечення прийнятного рівня ПТБ.

Сучасний стан природно-техногенної безпеки України, існуючі тенденції її розвитку вимагають подальшої розробки та обґрунтування заходів з удосконалення функціонування систем захисту населення і територій від наслідків НС. Особливої уваги потребує вирішення таких проблем:
1) пом’якшення негативних наслідків НС, і, по можливості, їх кількості;
2) визначення критеріїв оцінки рівня природно-техногенної безпеки;
3) удосконалення механізму державного регулювання та форм управління у цій сфері.

і дій, за якої забезпечуються оптимальні величини потоків речовини, енергії, інформації у навколишньому природному середовищі і не виникає загроз довкіллю і людині, спричинених небезпечними природними явищами і стихійними лихами.
Водночас природна безпека – це процес, мета якого – убезпечити життєво важливі інтереси особистості, суспільства, природи, держави й усього людства від реальних або потенційних загроз, спричинених природним (у тому числі й антропогенним) впливом на життєве середовище людини.
Основними чинниками фізичного походження, що призводять до виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру, є стихійні гідрометеорологічні явища та небезпечні геологічні процеси.

знанням особливостей перебігу природних явищ;
2) умінням розпізнати наближення стихійного лиха і належним чином підготуватися до нього;
3) знанням прийомів рятування при конкретному стихійному лихові;
4) психологічною підготовкою до дій в особливо складних умовах.

є:
• виникнення НС внаслідок гідрометеорологічних явищ лише теплого періоду (зливи, сильний вітер, град, підвищення рівнів води у річках);
• значне переважання кількості НС об’єктового та місцевого рівня, лише одна НС досягла регіонального рівня;
• виникнення НС, пов’язаних із пожежами в природних екосистемах, у лютому і листопаді та мінімальна кількість таких НС у літній пожежонебезпечний період.

СТАТИСТИЧНА ДОВІДКА
Кількість загиблих і постраждалих від НС природного характеру і збитки від них:

разом з:
а) абразією на узбережжях морів та лиманів;
б) переробкою берегів водосховищ;
в) селями у горах та передгір’ях;
г) ерозією по берегах річок та схилах балок.

Причиною зсуву може бути:
перезволоження ґрунту від дощових опадів або танення снігу;
підвищення рівня ґрунтових вод;
землетруси;
підмив схилів;
непродумана діяльність людини (вибухові та земляні роботи, вирубка лісу на схилах пагорбів тощо).

Об’єм ґрунту, який зміщується під час зсуву, може становити від кількох сотень до тисяч мільйонів кубометрів, а швидкість руху ґрунту коливається від декількох метрів на рік до декількох метрів на секунду.

та дорожніх споруд, магістральних трубопроводів та ліній електромереж, систем життєзабезпечення;
травмування та загибель людей;
перекриття русел річок, внаслідок чого можуть виникати катастрофічні затоплення прилеглих територій.

землетрусів:
рух літосферних плит, який зумовлений тепловими процесами всередині Землі;
зміна активності Сонця;
наслідки діяльності людини (штучні водосховища, розробка корисних копалин, видобування нафти й газу тощо).

Найбільш сейсмонебезпечними областями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська області та Автономна Республіка Крим.

що сталися у 1950–2000 роках:
38% припадає на шторми;
29% – на землетруси;
27% – на повені і
6% – на всі інші види природних небезпек.
При цьому найбільша кількість загиблих під час природних катастроф припадає на:
сильні землетруси – 47%;
шторми – 45%;
повені – 7%;
інші види небезпек – 1%.
Економічні втрати мають таку структуру:
35% – від землетрусів;
30% – від повеней;
28% – від штормів;
7% – від інших небезпек.

процесів і дій, за якої забезпечуються оптимальні величини потоків речовини, енергії, інформації у життєвому середовищі людини і не виникає загроз людині і системам її життєзабезпечення, спричинених аваріями і катастрофами, а також помилками й несанкціонованими впливами персоналу з каскадним розвитком надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

Упродовж 2012 року в Україні зареєстровано 120 надзвичайних ситуацій техногенного характеру (на 10,5 % менше, ніж у 2011 році, коли виникло 134 таких НС).

всіх чинників небезпек техногенного характеру, включаючи виявлення небезпеки продукції, що випускається, технологічних процесів, операцій, виробничих об’єктів і об’єктів життєзабезпечення населення;
Б) оцінювання ступеня (міри) небезпеки об’єктів техносфери із застосуванням комплексних методів оцінювання, які передбачають проведення обліку пожежонебезпечних і вибухонебезпечних та інших потенційно небезпечних об’єктів, стан електробезпеки, перевірку надійності ємностей і судин, що знаходяться під тиском і т. п., а також урахування реальних гідрогеологічних, кліматичних і погодних умов, виявлення найбільш небезпечних вузлів і об’єктів, здатних в екстремальних умовах викликати ланцюгову реакцію і найбільш руйнівні наслідки;
В) розроблення прогнозів щодо виникнення, розгортання у часі і просторі надзвичайних ситуацій техногенного характеру, ліквідації їх наслідків, оцінювання розмірів можливих втрат і збитків;
Г) розроблення превентивних і профілактичних заходів, метою яких є забезпечення стійкої й безаварійної роботи об’єктів господарювання.

причинами виникнення НС техногенного характеру, які сталися в Україні останніми роками, були:
• порушення правил дорожнього руху;
• недотримання правил пожежної безпеки;
• порушення вимог технологічних процесів;
• застарілість та фізична зношеність обладнання, комунікацій тощо.

складних виробництв;
значним обсягом транспортування, зберігання й використання небезпечних (шкідливих) речовин, матеріалів та виробів;
накопиченням у великих кількостях відходів виробництва та життєдіяльності;
а також іншими техногенними факторами.

В Україні на сьогодні діє близько 10 тисяч підприємств, установ і організацій, які використовують у своїй діяльності радіаційно-небезпечні технології та джерела іонізуючих випромінювань (ДІВ).

зберігається або використовується у виробничій діяльності значна кількість хімічно-небезпечних речовин (ХНР), переважно хлору й аміаку.

СТАТИСТИЧНА ДОВІДКА
За даними ДСНС України, останніми роками кількість ХНО і ХНР на них поступово зменшуються:

хімічного зараження (ЗМХЗ) разом із населенням, яке в ній проживає. За останніми роками розподіл ХНО є таким:

Найбільшу кількість хімічно небезпечних об’єктів зосереджено у схід них областях України, а саме у: Донецькій області – 158; Дніпро петровській області – 108; Луганській області – 78; Харківській області – 81.

не утилізуються, а складуються у відвалах, хвостосховищах.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
У середньому із 100 % хімічної сировини, як переробляється, у готову продукцію перетворюється лише близько 30…40 відсотків, решта 60…70 відсотків – це небезпечні відходи.

Найпоширенішими небезпечними хімічними речовинами на підприємствах хімічної промисловості є аміак, хлор, двоокис азоту, акрилонітрил, сірчистий ангідрид, концентрована азотна та сірчана кислоти, метанол, бензол, карбамідоаміачні суміші, їдкий натрій, формалін тощо.

і газопереробних, коксохімічних, металургійних, машинобудівних та інших підприємств. Ризик виникнення пожеж на цих підприємствах є високим.

СТАТИСТИЧНА ДОВІДКА
Найвищий рівень пожежовибухонебезпеки мають підприємства та об’єкти нафтогазового, нафтохімічного та нафто газопереробного комплексу, до якого належить значна кількість пожежовибухонебезпечних об’єктів, а саме:

близько 35 млрд тонн. Щорічно утворюється 780…800 млн тонн нових відходів.

Зверніть увагу!
Домінуючу частку відходів (понад 75%) становлять промислові відходи: розкривні супутні породи, шлами, продукти збагачення корисних копалин, металургійні шлаки тощо. Найбільша їх кількість утворюється на підприємствах гірничо-металургійної, хімічної промисловості та енергетики.

В Україні щороку утворюється близько 46 млн м3 твердих побутових відходів. Для їх збереження створено 4,5 тис. сміттєзвалищ і полігонів, загальною площею майже 7,6 тис. гектарів.

місцевості, де виникає більше третини загальної кількості пожеж.

СТАТИСТИЧНА ДОВІДКА
Основні показники статистики пожеж у міській та сільській місцевостях України

від яких становлять понад 7 млн грн. Кожного дня у пожежах гинуть 8 осіб, а отримують травми 4 особи.
2) Гасіння пожеж здійснюється із використанням техніки, ресурс якої на 98% вичерпаний.

Динаміка кількості пожеж та прямих збитків від них

в Україні залишаються:
• необережне поводження з вогнем (61%),
• порушення правил улаштування та експлуатації електроустановок (19%),
• порушення правил пожежної безпеки при влаштуванні та експлуатації печей і теплогенеруючих установок (7%).

превентивні й профілактичні заходи, головним чином:
розроблення організаційних заходів і засобів, спрямованих на попередження аварій, які можуть супроводжуватися загибеллю людей, виходом із ладу обладнання, забрудненням навколишнього середовища шкідливими викидами і т. п.;
розроблення технічних заходів і засобів, спрямованих на захист персоналу, запобігання матеріальним збиткам і шкоди довкіллю;
завчасне розроблення заходів, спрямованих на захист від можливих диверсій, включаючи прояви тероризму, особливо на радіаційно-небезпечних і хімічно-небезпечних підприємствах, а також об’єктах життєзабезпечення населення;
розроблення планів рятувальних та інших невідкладних робіт по ліквідації наслідків і відновленню нормального режиму роботи підприємств і адміністративно-територіальних утворень загалом.