Факторіальна екологія презентация

середовища.
Під середовищем розуміють все те, що оточує живий організм, і прямо або опосередковано впливає на процеси росту, розвитку та розмноження.
Умовно всі середовища поділяютсья на 2 типи:
Середовища, в яких проживають живі організми
Середовища, які оточують живі організми

середовище
Водне середовище
Наземно-повітряне середовище
До тих, які оточують живі організми:
Абіотичне середовище
Природне середовизе
Природно-антропогенне середовище

російський фізіолог Сеченов.
У вигляді принципу єдності організму та середовища. Згідно з яким, будь-який організм є своєрідною біологічною машиною, яка тісно пов’язана з оточуюючим її середовищем через процеси обміну речовинами та енергією.
Цей зв’язок має двосторонній характер, тобто середовище впливає на організм та змінює його і навпаки. І цей зв’язок є постійним, взаємним та нерозривним.

більш важливі чинники та менш важливі.
До найбільш важливих відносять дві групи:
1. Ті, які впливаючи на організм зумовлюють зміну його зовнішнього вигляду.
2. Ті, які забезпечують протікання в організмі його фізіологічних реакцій спрямованих на підтримання життєдіяльності.

мірі впливати на організм людини, і викликати в нього певні пристосувальні реакції називаютсья екологічними факторами.
Інснують різні типи класифікації цих факторів:
За походженням
За особливостями впливу

та пристосовуються до нього)
Кліматичні (світло, вологість, температура)
Едафічні (набір факторів грунтового середовища)
Біотичні (будь-які впливи життєдіяльності одних організмів на життєдіяльність інших)
Трофічні
Форичні
Фабричні
Антропогенні фактори

морфологічні зміни)
Подразники (ті як призворять до зміни перебігу біологічниї реакції)
Обмежувачі (ті які не дозволяють організмам поширитись на нові території)
Сигнали (ті які свідчать про зміну інших факторів середовиша)

факторів, які мають неабияке значення для живого організму, але й для визначення інтенсивності їх впливу на організм та реаціїї останнього було введена закони факторіальної екології.
І закон Мілінума-Лібіха. Він був розроблений у 1840 році. Лібіх досліджував вплив різних хімічних елементів на врожайність пшениці і дійшов до висновку, що навіть, якщо буде в достатній кількості хімічних елементів і навіть якщо в ґрунті зменшити кількіть бору, то врожайність зменшиться.

Тому серед набору необхадних для організму факторів, завжди є найбільш важливий, відсутність якого істотно позначується на життєдіяльності організму.
У 1930 році цей закон був доповнений Рубілем принципом компенсації, згідно з яким відсутність або нестача життєво-важливого для організму фактора чи елемента можна замінити на певний промідок часу іншим фактором.
У 1913 році Шелфорд теж зробив певні доповнення до закону Мілінума-Лібіха, дійшоши до висновку, що для організмів має значення не лише нестача якогось фактору чи сполуки, але і її надлишок.

міру.
І на даний час є декілька доповнень до цього закону:
Діапазон толерантності може бути вузький по відношенню до одного фактору на широким по відношенню до іншого.
При зміні діапазону толерантності до одного фактору може змінюватись і діапазон толерантності до інших факторів.
Як правило, період розмноження є найбільш критичним, тому діапазон толерантності по відношенню до більшості факторів стає більш людським.

Закони факторіальної екології