Історія розвитку імунології. Вчення про інфекцію презентация

– 1917)

Нобелівська премія
1901 р.

Нобелівська премія
1905 р.

Пауль Ерліх
(1854 – 1915)
За гуморальну
теорію імунітету

Нобелівська премія 1908 р.

1919 р.

Карл Ландштейнер
(1868 – 1943)

Нобелівська премія
1930 р.

Відкриття груп крові АВО – 1900 р.
Відкриття групи крові Резус разом
з С.А. Вінером – 1940 р.

Експериментальна система:
гаптени і білки-носії

теорія імунітету

Питер Медавер
(1915 – 1987)

Докази імунологічної природи
відторгнення алотрансплантатів.
Відкриття імунологічної толерантності

Нобелівська премія 1960 р.

встановлення просторової
структури імуноглобулінів

Нобелівська премія 1972 р.

Бенацерафером

Жан Доссе
(1916 – 2009)

Обгрунтування і опис системи МНС людини – HLA. Встановлення ролі HLA в практиці трансплантацій
і захворювань.

Нобелівська премія 1980 р.

одержання моноклональних антитіл і
створення гібридомної технології (+ Н. Йерне)

Нобелівська премія 1984 р.

перебудови генів імуноглобулінів

Нобелівська премія 1987 р.

Нобелівська премія 1996 р.

Питер Догерті
(нар. 1940 р.)

Рольф Цінкернагель
(нар. 1944 р.)

За роботи по механізму розпізнавання вірусів
Т-лімфоцитами і встановлення ролі молекул МНС у Т-клітинному розпізнаванні («чуже в контексті свого»).

(1943 – 2011)

За відкриття механізмів активації вродженого імунітету.

За відкриття дендритних клітин
ї їх ролі в активації адаптивного імунітету.

Нобелівська премія 2011 р.

населення Європи. • Чорна Смерть (1347 - 1352) - загинуло близько 25 мільйонів в Європі протягом 5 років (приблизно 25% - 50% населення Європи, Азії та Африки. Чисельність світового населення тоді була близько 500 мільйонів). • Занесення віспи, кору, тифу в райони Центральної і Південної Америки європейськими дослідниками протягом 15 -16 століть викликало пандемії серед корінного населення. З 1518 по 1568 населення Мексики через пандемію скоротилося з 20 до 3 мільйонів. • Перша європейська епідемія грипу відбулася між 1556 і 1560. Смертність становила 20%. • Віспа вбила близько 60 мільйонів європейців у 18 столітті
(близько 400 000 в рік). До 30% інфікованих, включаючи 80% дітей у віці до 5 років, померли від хвороби, а третина тих, що вижили осліпла. • У 19 столітті від туберкульозу загинуло близько чверті дорослого населення Європи. У 1918 році у Франції і раніше кожна шоста смерть була викликана туберкульозом. • Пандемія грипу 1918 року (Іспанський грип) убила 25 - 50 мільйонів чоловік (близько 2% світового населення в 1,7 мільярдів). Сьогодні грип вбиває близько 250 000 - 500 000 щороку в усьому світі.

викликати хворобу.

Що таке інфекція?
Інфекція це проникнення і розмноження патогенного мікроба в організмі індивідуума чи популяції.

Що таке хвороба?
Хвороба, коли інфекція зумовлює ушкодження і порушення життєвих функцій чи систем організму.

Інфекція не завжди приводить до хвороби!

господаря.

Проникнення до нового господаря.

Виділення від нового господаря до іншого.

Джерело/резервуар інфекції

Шлях
передачі

ЛЮДИНА ГОСПОДАР

Представлені певним органом (легені)

Вхідні ворота

Ворота виділення

Хвора людина Хвора тварина Бактерієносій

Фактори передачі: інфіковані продукти, вода, брудні руки, мухи, предмети вжитку.
Перенощики патогенних мікроорганізмів: кліщі, воші, блохи, комари.

Материнське молоко

• Через повітря/пил • Харчові продукти • Вода • Предмети вжитку

Через перенощиків

Прямого контакту – від людини до людини

• Поцілунки • Статевий контакт • Чхання ближче ніж на 1 метр •
Через дотик

Непрямий контакт

перебування збудника у довкіллі

Стадія проникнення збудника

відстань ближче ніж 1 метр

ГРИП – викликається вірусом грипу

ГРИП передається від інфікованої особи до людини, яка перебуває поряд, при кашлі, чханні.

Краплі попадають на обличчя, руки другої людини і здатні проникнути в носову чи ротову порожнини.

Струмінь крапель виділяється з носа при чханні.

у довкіллі

Стадія проникнення збудника

Шляхи
виділення

Фактори передачі

Шляхи передачі

Побутовий
контакт

Чутливий
організм

колоніями бактерій (голубі/червоні плями).

Через їжу

Бактерія Campylobacter jejuni викликає один із видів харчового отруєння.

C. jejuni живе в товстому кишечнику теплокровних тварин, особливо курей, як частина їх нормальної мікрофлори.

Інфекція передається до людини через інфіковані продукти, особливо свійську птицю і молоко.

Непрямий контакт Приклад: харчове отруєння

вірус викликає герпес.
Інфекція виникає через безпосередній контакт ураженої поверхні шкіри, яка містить вірусні частки, інфікованої людини з поверхнею клітин шкіри біля рота іншої людини.

Поцілунок

Герпетичні пухирці на губах.

pallidum викликає сифіліс.

Збудник проникає в організм через невеликі ушкодження на шкірі чи слизові оболонки при контакті з інфікованою особою чи її виділеннями.

Символ, який презентує хвороби, що передаються статевим шляхом

краснуху.
Коли інфікування відбувається в період вагітності вірус через плаценту проникає в кров і поражає плід.

Вірус може ушкодити всі органи плоду, що розвивається.

Найбільший ризик для плоду у перші 3 місяці – до 85% дітей поражаються, якщо інфікування відбувається в цей період.

Восьмитижневий плід, прикріплений до плаценти пуповиною

Передається через плаценту і материнське молоко

яка викликається малярійним плазмодієм і передається через комарів.
Первинним перенощиком малярії є комар Anopheles gambiae.
Тільки жіночі особини комарів переносять малярію, коли вони живляться кров’ю людини..

A. gambiae харчується кров’ю людини.

через яке мікроб проникає називається вхідними воротами.
Мікроби можуть попасти в організм через чотири наступні місця

Респіраторний тракт (рот і ніс) Вірус грипу тощо.

Шлунково-кишковий тракт (ротова порожнина) Vibrio cholerae

Сечостатевий тракт Escherichia coli

Ушкодження поверхні шкіри Clostridium tetani

Вірус попадає в легені через рот і ніс.

Оболонка вірусу має на поверхні 500 шипиків.

З допомогою шипиків вірус прикріплюється до поверхні легень, що допомагає йому проникнути всередину клітини.

Респіраторний тракт.

cholerae.

Інфекція передається через інфіковану воду і продукти, особливо морські продукти, або від однієї хворої людини до іншої фекально-оральним шляхом.

Інкубаційний період - 24-72 години.

Шлунково-кишечний тракт.

людини у 80% випадків є причиною циститу.

Бактерії проникають в уретру і таким шляхом
попадають у сечовий міхур.

Частіше це спостерігається у жінок ніж у чоловіків.
У жінок анус і відкрита чатина уретри розміщені поряд.

У жінок уретра коротша, тому бактерії проходять
коротший шлях до сечового міхура.

Урогенітальний тракт Приклад: Цистит

Цистит-запалення сечового міхура (червоний).

передається статевим шляхом.

Вона викликається Chlamydia trachomatis.

Приблизно 1 з 10 молодих осіб мають Chlamydia.

Збудник не може передаватись через поцілунки, брудні полотенця чи унітази.

Хламідійну інфекцію часто називають тихою хворобою тому що приблизно 75% жінок і 50% чоловіків не відчувають ніяких симптомів хвороби.

Chlamidia trachomatis (на задньому плані) жіночі репродуктивні
органи на передньому плані.

tetani.

C. tetani знаходиться в грунті, пилу, кишечнику і випорожненнях багатьох тварин.

C. tetani продукує спори.

Спори зазвичай попадають в організм через ушкоджені ділянки шкіри, рани.

даній місцевості певних захворювань, обумовлених її природними особливостями і своєрідністю умов життя населення, наприклад, поширення кишкових інфекцій може бути зв'язане з незадовільним станом водопостачання
Епідемічна хвороба
(грец. epidemía, від epí — на, серед і démos — народ), поширення якої-небудь інфекційної хвороби людини, що значно перевищує рівень звичайної (спорадичної).
Пандемічна хвороба
(від грец. pandemía — весь народ), епідемія, що характеризується поширенням інфекційного захворювання на територію всієї країни, територію суміжних держав, а інколи і багатьох країн світу (наприклад, холера, грип).

Бактерії в крові
Токсемія= Токсин в крові
Віремія= Віруси в крові
Фунгемія=Гриби в крові
Септицемія= Бактерії в крові і розмножуються в ній

хворого чи носія і його поширення через довкілля та проникнення у сприйнятливий організм. 
Нозокоміальна інфекція - це будь-яке клінічно розпізнане інфекційне захворювання, яке розвивається у пацієнта в результаті його звернення до лікарні за лікувальною допомогою або перебування в ній, а також будь-яке інфекційне захворювання співробітника лікарні, що розвинулося внаслідок його роботи в даному закладі, незалежно від часу появи симптомів (після або під час перебування в лікарні).
Екзогенна, ендогенна, ятрогенна.

Опортуністичні інфекції — інфекційні захворювання, спричинені організмами, які зазвичай не зумовлюють хворобу в людині (тварині) із здоровою імунною системою, але можуть розвиватися у людей (тварин) з ослабленою імунною системою.

ступінь патогенності

Фактори вірулентності бактерій
адгезини, колонізація, інвазивність

Яким чином бактерії проникають в тканини організму?

(пілі)
Протеїнами клітинної стінки
Іншими структурами клітинної стінки (ліпотейхоєвою кислотою)

Багато адгезинів розпізнають специфічні
цукри на поверхні тканин

pneumoniae

Назофарингіальний епітелій
Епітелій уретри
Кишечний епітелій
Респіраторний епітелій
Кишечний епітелій
Слизова шлунку
Фарингіальний епітелій
Кишечний епітелій
Респіраторний епітелій

проникати в глибину тканини

Позаклітинні ензими

господаря

паразити (mycobacteria, Listeria)
IgA протеази - Neisseria

мікробні токсини поділяються на


eкзотоксини та ендотоксини

А – включає токсини, які повністю секретуються (екзотоксини) у оточуюче середовище. Наприклад, токсин дифтерійної палички;

група В – це токсини, які частково секретуються в оточуюче середовище і частково асоційовані з бактеріальною клітиною. Наприклад, тетаноспазмін правцевої палички;

група С – токсини, які не секретуються, зв’язані з бактеріальною клітиною і вивільнюються лише після її загибелі. Наприклад, екзотоксини ентеробактерій.

викликає скарлатину)

Нейротоксини:
Ботуліновий токсин (блокує передачу нервового імпульса)
Правцевий токсин (Зумовлює блокаду інгібіторів нервової трансмісії – результат- спазм м’язів).

Ентеротоксини:
Викликають виділення рідини та електролітів з клітин організму (S. aureus, V. cholerae, enterotoxigenic E. coli).

дії тетаноспазміну

нервового закінчення в місці синапсу

Місце нейро-м’язового
контакту

Молекули ботулінового токсину
зв’язуються з нейромедіторами
на пресинаптичній мембрані

Механізм дії ботулінового токсину