Закономірності успадкування ознак. Взаємодія генів. Зчеплене успадкування презентация

групи М-923 Заболотня Валерія

Дніпровський базовий медичний коледж

(у широкому розумінні – сукупність спадкових факторів). Генотип успадковується від батьківських форм і здатний потенційно визначати ознаки організму Фенотип – сукупність усіх зовнішніх і внутрішніх ознак організму . Він є результатом взаємодії генотипу й умов навколишнього середовища.

локуси гомологічних хромосом і визначають альтернативні взаємовиключні стани однієї і тієї самої ознаки. Неалельні гени – гени різних алельних пар. Вони, відповідно, визначають варіанти різних ознак і характеризуються протилежними, порівняно з алельними генами, властивостями.

Рецесивний ген(алель) – ген, який не проявляється в фенотипі гетерозиготного організму Гомозиготний організм (гомозигота) – диплоїдний організм, в обох гомологічних хромосомах якого містяться однакові алелі певного гена Гомозиготний генотип буває: гомозиготний домінантний – АА гомозиготний рецесивний – аа Гетерозиготний організм (гетерозигота) – диплоїдний організм, обидві гомологічні хромосоми якого містять різні алелі певного гена (Аа).

можна сформулювати наступним чином: перше покоління гібридів, одержані від схрещування чистих ліній батьківських і материнських рослин, не має фенотипічних (тобто зовнішніх) відмінностей по досліджуваному ознакою. Іншими словами, всі дочірні рослини мають однаковий відтінок квіток, висоту стебла, гладкість або шорсткість горошин. Більше того, проявлений ознака фенотипічно в точності відповідає вихідному ознакою одного з батьків.

першого покоління при самозапилення або родинному схрещуванні має як рецесивні, так і домінантні ознаки. Причому розщеплення відбувається за наступним принципом: 75% – рослини з домінантною ознакою, інші 25% – з рецесивним. Простіше кажучи, якщо батьківські рослини мали червоні квіти (домінантна ознака) і жовті квіти (рецесивний ознака), то дочірні рослини на 3/4 будуть мати червоні квітки, а решта – жовті.

успадкування ознак, в загальних рисах означає наступне: при схрещуванні гомозиготних рослин, які мають 2 і більше різними ознаками (тобто, наприклад, висока рослина з червоними квітками (AABB) і низький рослина з жовтими квітками (aabb), досліджувані ознаки (висота стебла і відтінок квіток) успадковуються незалежно. Іншими словами, результатом схрещування можуть стати високі рослини з жовтими квітками (Aabb) або низькі з червоними (aaBb).

гена 2. При мейозі кожна пара алелів розщеплюється і кожна гамета одержує по одному алелю з кожної пари 3. При утворенні чоловічих і жіночих гамет у кожну з яких може потрапити будь-який алель з однієї пари разом з будь-яким алелем з іншої пари. 4. Кожний алель передається з покоління в покоління як дискретна незмінна одиниця спадковості. 5. Материнський і батьківський організми рівною мірою беруть участь у передаванні своїх спадкових факторів нащадкам. Нове покоління одержує ну готові ознаки, а тільки спадкові фактори – по одному алелю (для кожної ознаки) від кожної батьківської особини.

медицини. При виведенні нових порід свійських тварин і сортів культурних рослин підбирають батьківські пари з урахуванням домінування ознак, їх розщеплення в F2. При цьому необхідно знати, що гомо- чи гетерозиготні організми відібрані для селекційної роботи. Знаючи фенотип, не можна бути впевненими, що вихідні форми гомозиготні. Для визначення генотипу використовують метод аналізуючого схрещування. Відомо, що фенотип однозначно відповідає генотипу тільки у разі рецесивної гомозиготи. Тому для встановлення генотипу особину схрещують з рецесивною гомозиготою. Оскільки всі гамети рецесивної гомозиготи несуть рецесивний ген, то характер розщеплення у нащадків за фенотипом відповідатиме типу гамет досліджуваних батьків.

виявляється в кожному поколінні родоводу) 2. Особини жіночої і чоловічої статі хворіють однаково часто 3. У хворої дитини один з батьків або обоє – хворі

при достатній кількості потомків (успадкування за горизонталлю родоводу) 2. Чоловіки і жінки успадковують хворобу однаково часто 3. Батьки хворої дитини частіше фенотипово здорові, але є гетерозиготними носіями мутагенного гена. 4. Мутагенний рецесивний ген (а) фенотипово проявляється лише в гомозиготному стані (аа) 5. Вірогідність народження хворих дітей зростає у родинних шлюбах

хворого батька (ХАY) усі дочки будуть хворі, а усі сини – здорові. 3. Якщо мати хвора (ХАХа), то ймовірність народження хворої дитини становить 50% незалежно від статі.

статі. 2. Відсутня передача ознаки від батька до сина 3. Гетерозиготна жінка (носій) передає мутагенний рецесивний ген половині своїх синів, які будуть хворі, і половні своїх дочок, які фенотипово здорові, але будуть носіями.

батька передається його синам у 100% випадків. Ознаки, які успадковуються через Y-хромосому, називають голандричними

успадвкування) 3. Наддомінування 4. Кодмінування

іншого. У випадку повного домінування домінантна гомозигота (АА) і гетерозигота (Аа) мають однаковий фенотип. На явищі повного домінування грунтуються закони Менделя: при повному домінуванні в схрещуванні гомозиготних батьківських форм спостерігається одноманітність гібридів І покоління гетерозигот ( Аа х Аа ) – розщеплення за фенотипом 3:1, за генотипом – 1:2:1 За типом повного домінування в людини успадковуються багато спадкових хвороб:

у гетерозиготного організму домінантний алель не проявляє повністю своєї домінантності, а рецесивний алель того самого гена – своєї рецесивності. При неповному домінуванні фенотип гетерозиготи Аа є проміжним між фенотипом домінантної АА і рецесивної аа гомозигот.

стані проявляється у фенотипі сильніше, ніж у гомозиготному стані ( Аа > АА )

проявляються обидва алелі того самого гена.

при якій для формування ознаки необхідна наявність декількох неалельних генів в домінантному стані.
Нормальний слух зумовлений дією двох неалельних генів D і Е, один з яких визначає розвиток завитка, а інший – слухового нерва.
Домінантні гомозиготи (DDEE) і гетерозиготи (DdEd) за обома генами мають нормальний слух, а рецесивні гомозиготи за одним з цих генів – глухі (DDee, Ddee, ddEE, ddEe)

P:♀ DDEE (здорові) x ♂ ddee (глухі)
G: DE de
F1: DdEe (здорові)

ОДИН ГЕН (ЕПІСТАТИЧНИЙ) ПРИГНІЧУЄ ДІЮ ІНШОГО ГЕНА (ГІПОСТАТИЧНОГО). ПРИ ЕПІСТАТИЧНІЙ ВЗАЄМОДІЇ ГЕНІВ РОЗЩЕПЛЕННЯ ЗА ФЕНОТИПОМ В F2 СКЛАДАЄ 13:3. ЗАБАРВЛЕННЯ ПЛОДІВ ГАРБУЗІВ, МАСТЬ КОНЕЙ, КОЛІР ХУТРА У МИШЕЙ ТЕЖ ВИЗНАЧАЮТЬСЯ ЦИМ ТИПОМ ВЗАЄМОДІЇ.

і ту ж ознаку посилюючи її прояв.
Ознаки, які визначені більше, ніж одним геном називаються полігенними.
Полімерні гени прийнято позначати однією літерою латинського алфавіту з цифровим індексом А1А1, А2А2, а3а3.
Ріст, колір шкіри – полігенні ознаки у людей.

у багатьох випадках визначення статі залежить від генотипу. У соматичних клітинах самця та самки всі пари хромосом, крім однієї, схожі і несуть однакові типи генів. Хромосоми, представлені в обох статей однаковими гомологічними парами, називаються аутосомами. Пара хромосом, за якою відрізняють самця від самки, називається статевою. У людини 22 пари аутосом і одна пара статевих хромосом.

3.Зчеплене успадкування

(XX або XY). Стать, яка визначається наявністю XX–хромосом, на зивається гомогаметною, а наявністю XY– хромосом — гетерогаметною. Гетерогаметні утворюють 2 типи гамет за статевими хромосомами: X, Y; гомогаметні — один тип: X. У більшості організмів (ссавці і людина, рептилії, амфібії, мухи тощо) жіноча стать гомогаметна (XX), чоловіча — гетерогаметна (XY). У птахів, деяких риб, метеликів самці гомогаметні (XX), а самки — гетерогаметні (XY). У деяких випадках стать визначається відсутністю однієї хромосоми у парі: у прямокрилих, павуків самки мають XX– набір, а самці — XО– набір хромосом. Крім хромосомного, є інші механізми визначення статі. Наприклад, у деяких безхребетних (коловерток, черв’яка-динофілюса) стать визначається до запліднення. З яйцеклітин, багатих на жовток і великих, утворюються самки, з дрібніших — самці. На формування статі деяких риб іземноводних впливають умови довкілля — у них закладаються водночас зачатки чоловічих і жіночих статевих залоз, але розвивається тільки один тип. У випадках визначення статі за хромосомним набором співвідношення становить 1:1.

на стать організму. Це пояснюється неоднаковим генним складом X та Y– хромосом. ВтратаX– хромосоми спричиняє загибель зиготи.Y– хромосома зустрічається тільки у особин однієї статі. Більшість ознак у цій парі зосереджені в X– хромосомі, бо в Y–хромосомі кількість генів обмежена. У гетерогаметних особинах деякі гени не мають пари, ці ознаки несе тількиX–NT>хромосома. Тому ознаки, розташовані в статевих хромосомах (зчеплені зі статтю), по-іншому проявляються у різних статей. Так, ген дальтонізму у людини знаходиться в статевій X–хромосомі і є рецесивним. Його носієм може бути жінка, а прояв ознаки спостерігається у чоловіків.

від якого залежить якість сформованих гамет. Основні положення теорії, сформульовані Г. Морганом, такі :

з негомологічних хромосом має свій унікальний набір генів;
кожен ген займає в хромосомі певну ділянку; алельні гени займають у гомологічних хромосомах однакові ділянки;
усі гени однієї хромосоми утворюють групу зчеплення, завдяки чому деякі ознаки успадковуються зчеплено; сила зчеплення між двома генами, розташованими в одній хромосомі, обернено пропорційна відстані між ними;
зчеплення між генами однієї групи порушується внаслідок обміну ділянками гомологічних хромосом у профазі першого мейотичного поділу (процес кросинговеру);
кожен біологічний вид характеризується певним набором хромосом (каріотипом) — кількістю та особливостями будови окремих хромосом.
Хромосомна теорія спадковості - теорія, згідно якої хромосоми, укладені в ядрі клітини, є носіями генів і є матеріальною основою спадковості, тобто спадкоємність властивостей організмів у ряді поколінь визначається спадкоємністю їх хромосом.