Введення в курс фізіології. Збудливі тканини. Фізіологія і властивості збудливих тканин презентация

курсу 2 медичного факультету
Спеціальність «Лабораторна діагностика»



Запоріжжя 2016

тканин
Біопотенціали.
Проведення збудження по нерву і через нервово-м’язовий синапс.
Властивості скелетних та гладких м’язів, механізм їх скорочення.
Загальні принципи біологічної регуляції
Нервова регуляція.
Рефлекторний принцип діяльності ЦНС.

систем.
В основі життєдіяльності лежать фізіологічні процеси, які складаються із взаємодії фізичних та хімічних процесів, що проявляються в живому на новому якісному рівні. Ці процеси забезпечують функції органів і систем.
Функцією є специфічна діяльність органа або системи органів.

на сам орган,
б) шляхом впливу один на одного.

Надійність регулювання досягається існуванням декількох контурів регуляції, починаючи від генетичного до нервово-рефлекторного.

(метаболіти),

б) специфічними регуляторами, біологічно активними сполуками.

а) сигнали розповсюджуються по нервовим волокнам з великою швидкістю - від 0,5 до 80-100 м/с,

б) імпульси потрапляють до певних органів або їх частинам.

Рефлекс забезпечує точність регуляції, в основі чого лежить отримання інформації від органу, її аналіз в нервовому центрі і дозована точність еферентної сигналізації до виконавчого органу.

з органів, які поєднуючись з іншими органами для виконання своїх функцій, утворюють функціональні системи (травлення, виділення та ін.).

до: самостійного існування, самопідтримки, виконання всіх основних біологічних функцій.

ліпіди. Подвійний шар їх має гідрофільну голівку, звернену до водних середовищ, і гідрофобні хвостики. Гідрофобні частини молекул звернені один до одного.

ІЗОЛЮЮТЬ СТРУКТУРУ, забезпечуючи перешкоду на шляху речовин, які прагнуть потрапити або покинути її,
СТВОРЮЮТЬ ГРАДІЄНТИ (ВІДМІННОСТІ) КОНЦЕНТРАЦІЇ багатьох сполук між відповідною структурою і навколишнім середовищем,
РЕГУЛЮЮТЬ активність процесів, що протікають в кожному структурному утворенні, передаючи зовнішні сигнали,
ВИЗНАЧАЮТЬ ІМУННУ СПЕЦИФІЧНІСТЬ КЛІТИНИ.

всю мембрану) і периферичні (фіксовані на обох поверхнях). Периферичні білки представлені ензимами (ацетилхолінестераза, фосфатаза та ін). Рецептори та антигени мембран можуть бути як інтегральними, так і периферичними білками. Інтегральні білки можуть входити до складу іонних каналів і переносників через мембрану великих молекул. Більша частина їх є глікопротеїнами. Їх вуглеводна частина виступає з клітинної мембрани і може бути носієм антигенів або є рецепторами, для зв'язку з лігандами (гормонами, медіаторами та ін)

рефрактерність
• лабільність

До збудливих тканин відносяться
нервова,
м'язова, залозиста

Показник збудливості – поріг подразнення. Це мінімальний по силі подразнення, здатне викликати видиму реакцію тканини.
Провідність – здатність тканини проводити збудження по всій своїй довжині. Показник провідності – швидкість проведення збудження. Провідність безпосередньо залежить від збудливості тканини: чим вище збудливість, тим вище провідність, так як швидше збуджується розташована поруч ділянка тканини.

При цьому в ході реакції тканина перестає сприймати подразник. Показник рефрактерності (рефрактерний період) - час, протягом якого збудливість тканини знижена. Рефрактерний період тим коротше, чим вище збудливість тканини.
Лабільність – здатність тканини генерувати певне число хвиль збудження в одиницю часу в точній відповідності з ритмом подразнення, що наноситься. Лабільність визначається тривалістю рефрактерного періоду (чим коротше рефрактерний період, тим більше лабільність).

- полегшена дифузія,
4 - активний транспорт,
5 - градієнт концентрації, який створює силу для пасивного транспорту речовин.

рідинах або газах) - проста дифузія може відбуватися через клітинну мембрану 2 способами: -- Через міжмолекулярні ділянки ліпідного бішару, якщо дана речовина розчинна в жирах -- через білкові канали інтегральних білків -полегшена дифузія вимагає взаємодії з білком – переносником, зв'язуючись з ним хімічно.
ОСМОС (процес спрямованого руху води , пов'язаний з відмінністю її концентрації)
АКТИВНИЙ ТРАНСПОРТ (процес переміщення молекул або іонів через клітинну мембрану проти градієнта концентрації з витратою енергії АТФ)

захоплення 3 Na+,
3 – викид 3 Na+ з клітини,
4 – захоплення 2 К+,
5 – вкидання 2 К+ в клітину.
Між 1 та 2 етапами відбувається гідроліз АТФ з виділенням енергії.

для К+, ніж для Na+. Тому частина іонів калію може виходити з клітини, створюючи зовні надлишок «+» іонів. А зсередини створюється надлишок «-» іонів. Це і створює заряд мембрани – потенціал спокою. Можна сказати, що ПП – калієвий потенціал.

яка виникає в результаті швидкої деполяризації мембрани з подальшим її перезарядженням.
Амплітуда ПД близько 120 – 130 мкВ, тривалість (в середньому) - 3 – 5 мс (в різних тканинах від 0,01 мс до 0,3 с).
Умови виникнення ПД Деполяризація повинна досягти критичного рівня потік натрію в клітку повинен перевищувати потік калію з клітини в 20 разів (канали для натрію швидкопроводящі, а для калію – повільні) Повинна розвинутися регенеративна деполяризація

відкриваються Na-канали. 1 – деполяризація,
2 – овершут,
3 – реполяризація,
4 – спокою (ПП).
Б – Іонні потоки.
В – Зміна заряду мембрани. ПД = 120 мВ

воріт: активаційні і інактиваційні. У спокої інактиваційні ворота відкриті, а канал закритий активаційними воротами.
а – закриті активаційні ворота,
б – відкриті активаційні ворота (під впливом подразника),
в – закриті інактиваційні ворота (канал стає незбудливим – стан рефрактерності).

і калієвих каналів мембрани в різні фази розвитку потенціалу дії: а - період потенціалу спокою; б - деполяризація; в - початок реполяризації; р - завершення реполяризації; д - повернення до потенціалу спокою.

і її незбудженою ділянкою. Різниця потенціалів тут у багато разів вище того рівня, який необхідний для того, щоб деполяризація мембрани досягла порогового рівня. При цьому завдяки відкриттю активаційних воріт натрієвого каналу іони натрію, що входять всередину збудженої ділянки, служать джерелом електричного струму для виникнення деполяризуючого потенціалу (ПД) сусідніх ділянок.

ПО БЕЗМІЄЛІНОВОМУ НЕРВОВОМУ ВОЛОКНУ, МЕМБРАНІ М'ЯЗИ

ПЕРЕХОПЛЕННЯ ДО НАСТУПНОГО)

викликає максимально можливу відповідь («Все»)
Надпороговий подразник викликає також максимально можливу відповідь («Все»)

Анатомічної і фізіологічної цілісності

незбудливості нервового волокна (тривалий період абсолютної рефрактерності)
Цим блокатором є тетрадотоксин (отрути скорпіонів, молюсків, ракоподібних діють подібним чином)

органели: мітохондрії, саркоплазматичний ретикулум.
А також найважливіші білки: міоглобін, актинові і міозинові міофіламенти.

з двох сторін обмежений Z – мембранами.
Товсті – міозинові,
Тонкі – актинові нитки. Стану:
1 - розслаблене,
2 – скорочене.

генерація на ній потенціалу дії. Проникнення всередину пресинаптичної мембрани іонів кальцію – для транспорту везикул з медіатором. Взаємодія везикул з активними ділянками пресинаптичної мембрани. Екзоцитоз і виділення квантів медіатора в синаптичну щілину (квант медіатора – це вміст однієї везикули). Дифузія медіатора до постсинаптичної мембрани. Взаємодія медіатора з клітинними рецепторами субсинаптичної мембрани. Зміна неспецифічної проникності для іонів. Утворення постсинаптичних потенціалів. Виникнення на постсинаптичній мембрані потенціалу дії.

В – повний тетанус.

чутливість рецептора, активність ферменту.
При введенні мікродози токсину ботулізму - блокується вивільнення медітору АЦХ і не виникає скорочення м'язу (розгладження зморшок в косметичній медицині).
Блокада холінорецепторів (курареподібними препаратами, бунгаротоксином) порушує відкриття Na+ каналів на постсинаптичній мембрані (міорелаксанти).

війчасті, артеріол, сім'яних протоків, навколо волосяних цибулин) кожне волокно функціонує незалежно від інших і часто іннервується поодиноким нервовим закінченням.
Унітарні (в стінці більшості внутрішніх органів).
Волокна зазвичай організовані в шари або пучки, скорочуються разом як єдине ціле, утворюють функціональний синцитій.

В СТАНІ ПОСТІЙНОГО ЧАСТКОВОГО СКОРОЧЕННЯ – ТОНУСУ; 2) МИМОВІЛЬНА АВТОМАТИЧНА АКТИВНІСТЬ; 3) СКОРОЧЕННЯ У ВІДПОВІДЬ НА РОЗТЯГНЕННЯ; 4) ПЛАСТИЧНІСТЬ (ЗМЕНШЕННЯ РОЗТЯГУВАННЯ ПРИ ЗБІЛЬШЕННІ РОЗТЯГУВАННЯ); 5) ВИСОКА ЧУТЛИВІСТЬ ДО ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН.

10 - 100 разів менше, ніж при скороченні скелетних м'язів.
Економічність скорочень забезпечує можливість тривалих скорочень без розвитку стомлення.